41.Методи визначення потреби в оборотних коштах підприємства.

Визначення потреби підприємства в окремих видах матеріальних ресурсів здійснюється обов'язково з вико­ристанням норм їхнього витрачання.

Норма витрачання матеріального ресурсу — грани­чно допустима величина витрачання ресурсу на виготовлен­ня продукції за умов конкретного виробництва з урахуван­ням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) належної якості.

Структура норми витрачання більшості матеріалів включає:

1)корисне (чисте) витрачання; 2) технологічні відходи і втрати; 3) інші організаційно-технічні витрати (під час транспор­тування, зберігання тощо).

Ознака Вид норм витрачанні
Призначення	• Норми витрачання: — сировини; — матеріалів; — палива; — енергії тощо
Масштаб дії	• Групові (на однакові види продукції) • Індивідуальні
Період дії	• Річні (для поточного планування) • Перспективні
Рівень деталізації нормованих ресурсів	• Спеціалізовані (на вид ресурсів з конкретними параметрами) • Зведені (на вид ресурсів за звуженою номенклатурою)
Рівень деталізації об'єктів нормування	• Норма на деталь (вузол) • Норма на виріб в цілому

Методи нормування витрачання матеріальних ресурсів:

аналітично-розрахунковий > базується на глибо­кому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням новітніх досягнень тех­ніки і технології виробництва; дослідно-лабораторний > визначення норми витра­чання дослідним шляхом; його використовують перева­жно для нормування витрачання допоміжних матеріалів та інструменту; звітно-статистичний > визначення норм витра­чання на підставі звітних даних про фактичне витрачан­ня за минулі роки та очікуване (можливе) певне знижен­ня норм у наступні роки; його застосовують як виняток для приблизних розрахунків, а також у процесі норму­вання витрачання малоцінних і таких, що рідко використо­вуються, матеріалів.

40.Оборотний капітал підприємства: сутність, функціонально-елементний склад та процес трансформації.

Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату робочої сили.

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу. Виокремлюють оборотні кошти у сферах обігу та виробництва, а також їх розподіляють на нормативні і ненормативні. Певне практичне значення мають виявлення і оцінка структури оборотних коштів. Вони (кошти) використовуються ефективніше тоді, коли більша їх частина зайнята у сфері виробництва. Перебування оборотних коштів у сфері обігу – лише необхідна умова безперервності процесу відтворення; проте ця частина коштів не бере безпосередньої участі у створенні вартості виготовлюваної продукції. Фонди обігу: залишки готової продукції, відвантажена продукція, гроші на розрахунковому рахунку, дебіторська заборгованість, інші оборотні кошти.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі ,змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять свою вартість на вартість продукції що виробляється до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари. Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва). Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво. Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру.

Нормування ОК – визначення за науково обґрунтованою методикою необхідної величини грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції. Методи розрахунку нормативів ОК: аналітичний(ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів і виключенням з них надлишкових.), коефіцієнтний (уточнення чинних на початок розрахункового періоду нормативів вланих ОК згідно з динамікою в цьому періоді показників виробництва), прямого рахунку (розрахунок величини кожного елемента нормованих ОК).

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах. ; Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх І відносять до оборотних фондів, визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на г. норму їхнього запасу в днях. У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставле­ного постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства. Підготовчий запас створюється на період часу, не­обхідного для приймання, складування та підготовки до виробничо­го використання матеріальних ресурсів. Найбільшим за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборот­них фондів (предметів праці); його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів . Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків по­ставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача. • Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. Величина цього нормативу залежить від обсягу продукції, що ви­робляється, собівартості окремих її видів і характеру розподілу витрат протягом днів виробничого циклу. За інших однакових умов оборотні кошти в цій функціональній формі змінюються прямо пропорційно динаміці масштабів випуску та собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Ннвок ) можна визначити, користуючись формулою Ннвок =Vд*Тц*Кнв, де Vд — середньодобовий випуск товарної продукції за її вироб­ничою собівартістю; Тц— середня тривалість виробничого циклу у днях; Кнв — коефіцієнт наростання витрат (собівартості незаверше­ній ного виробництва. • Норматив оборотних коштів у інших нормованих елемен­тах. Окрім виробничих запасів і незавершеного виробництва, до нормованих елементів оборотних коштів належать також витрати майбутніх періодів і залишки готової продукції на підприємстві, яке її виготовляє.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується, виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівар­тості продукції. Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається як добуток вартості одноденного випуску готових ви­робів на норму їхнього запасу на складі у днях. У свою чергу, нор­ма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (продажу). сукупний норматив оборотних коштів підприє­мства на розрахунковий (плановий) період є не що інше, як загаль­на сума нормативів, обчислених для окремих елементів.

42.Оцінка ефективності використання оборотних коштів та шляхи її підвищення.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Основні показники ефективності використання оборотних коштів:

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Показник, що є оберненим по відношенню до кількості оборотів, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу — 90 днів, року — 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів.

Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне, (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.

З-поміж заходів для підвищення ефективності використання оборот них коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією пов’язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах особливо з матеріаломістким виробництвом. Зменшення тривалості виробничого циклу на таких підприємствах усього на один день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн гр. од. Якщо ж прискорити реалізацію продукції також на один день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме приблизно 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах підприємств.

Способи підвищення ефективності:

1)Оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва;

2)Скорочення тривалості виробничого циклу

3)Поліпшення організації матеріально- технічного забезпечення

4)Прискорення реалізації товарної продукції