26.Продукція (послуги) підприємства: поняття, види та вимірювання обсягу.

Продукцією прийнято називати кінцевий результат здійснення виробничого процесу на підприємстві, який має матеріалізовану форму, конкретні властивості, уталені характеристики і здатний задовольнити потреби споживачів. Враховуючи, що підприємство за своїм призначенням трансформує в процесі здійснення виробництва вхідні ресурси, логічною є класифікація продукції за ступенем обробки.

За цією ознакою виділяють при різновиди продукції: сировина, напівфабрикати і незавершене виробництво, готова продукція.

Сировина або природний матеріал – це продукт праці, взятий у природи. Сировина може бути мінеральною чи натуральною. До мінеральної відносять паливно - енергетичну, гірничо-хімічну сировину. Натуральною сировиною вважають природні декоративні матеріали, сільськогосподарські продукти, лікарські рослини, тощо.

Напівфабрикати і незавершене виробництво – це частково оброблені сировинні матеріали. При цьому незавершене виробництво є предмети праці, які перебують у цей момент у процесі обробки, напівфабрикати – частково оброблені предмети праці, які знаходяться поза процесом обробки й очікують наступні стадії обробки. Напівфабрикати – це вироби, технологічна обробка яких закінчена в одному з основних цехів підприємства, але які потребують додаткової доробки або переробки в іншому цеху того ж підприємства.

Готова продукція – це вироби, призначені для реалізації на сторону або відпуску непромисловим господарствам і організаціям цього самого підприємства, які повність відповідають стандартам або технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і передані на склад готової продукції. Розрізняють також кінцеву і проміжну продукцію або комплектуючі вироби. Кінцева продукція – це готова продукція, яка надходить безпосередньо для споживання як предмети споживання або засоби виробництва.

Послугою вважають будь-яку діяльність або дію, яку продуцент може запропонувати споживачам і результатом якої є задоволення потреби через одержання певної вигоди останніми за відсутності володіння будь-чим матеріальним.

Для постійного й повного задоволення потреб ринку планування та облік товарів, ще їх виготовляють на продаж, здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових), умовно – натуральних вимірниках. Натуральні вимірники використовуються майже у всіх виробництвах, причому в багатьох обсяг випуску встановлюють одночасно у двох одиницях вимірювання. Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конк­ретні фізичні одиниці — штуки, тонни, метри тощо. Умовно – натуральні одиниці виміру використовують, коли підприємство виготовляє кілька сортів обо видів продукції. Тоді її обсяг виражається в умовно – натуральних показниках. Умовно – натуральні показники повинні забезпечувати зіставлення різних видів однорідної продукції – тобто вимірювання здійснюється за тією ознакою, яка є умовною.

Вартісні показники вимірювання – це товарна, валова, реалізована, чиста продукція.

Товарна продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дає змогу підсумовува­ти виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тому чи тому підприємстві, а та­кож обчислювати низку макроекономічних та узагальнюючих по­хідних показників розвитку народного господарства. Це, власне, загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на продаж або для реалізації різним споживачам. Показник валової продукції, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає та­кож зміну залишків незавершеного виробництва протягом розра­хункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробни­чої діяльності підприємства. Причому динаміка залишків незавершеного виробництва враховується лише на тих підприємствах ма­шинобудування та металообробки, де тривалість виробничого цик­лу для переважної більшості видів продукції перевищує два місяці. Слід також знати, що обсяг товарної і валової продукції виробни­чого об'єднання, у складі якого підприємства або інші виробничі ланки перебувають на самостійному балансі, визначається підсу­мовуванням відповідних показників цих підприємств (ланок).

З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його ефективності (передовсім продуктив­ності праці) за складання виробничої програми підприємства роб­лять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її обчислення беруть обсяг товарної продукції, з вартості якої ви­ключають матеріальні витрати й суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої праці, елімінуючи вплив ос­танньої на величину загальної вартості продукції, що її виробляє підприємство. За економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Відтак показник чистої продукції доцільно застосову­вати для об'єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-госпо­дарської діяльності підприємства.

Проте міру задоволення ринкового попиту на ту чи ту продук­цію відбиває не обсяг її виробництва в натуральному й вартісному виразі, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З огля­ду на цю важливу обставину варто визначити й контролювати та­кож планові (очікувані) та фактичні обсяги реалізованої продукції. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового пе­ріоду, а фактичний — після оплати споживачем (замовником) вар­тості продукції та надходження відповідних грошових сум на бан­ківський рахунок постачальника.

Важливо зважити на те, що міру задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи на­самперед із показників обсягу товарів певної номенклатури та асор­тименту в натуральному вигляді. Номенклатура продукції — це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбаче­но планом виробництва продукції. Асортимент — це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відпо­відними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, по­тужністю, продуктивністю, дизайном тощо).