19.Маркетингова діяльність підприємства: поняття, функції, різновиди та принципи здійснення.

Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення і задоволення потреб в його продукції (послугах) за допомогою обміну з метою одержання прибутку. Маркетинг виконує такі функції: - вивчення ринку, його структури, аналіз і прогнозування попиту; -вибір сегментів ринку, прийнятних для підприємства; -визначення номенклатури і асортименту продукції для ринку; -розробка стратегії виходу на ринок і реакції на дії конкурентів; -Реклама, збут і його стимулювання; -політика ціноутворення.

Об’єктом маркетингу є комплекс, що складається з елементів: потреби – товар – ціна – реклама – збут.

Принципи: ­­­- орієнтація всіх сфер діяльності підприємства на задоволення потреб покупців із метою продажу продукції й одержання прибутку; — цілеспрямований та активний вплив на попит, його розвиток; — гнучке реагування виробництва на зміну потреб і попиту по­купців, оперативне пристосування до цих змін; —використання ціноутворення як механізму реагування і впли­ву на кон'юнктуру ринку; — вибір ефективних форм і методів доставки, реклами та про­дажу продукції; —підтримування творчої атмосфери серед працівників, причет­них до маркетингової діяльності, заохочення їхньої активності (ініціативи) щодо прийняття маркетингових рішень.

Відомо п’ять концепцій маркетингу: -виробнича (передбачає спрямування головних зусиль на удосконалення виробництва і мобілізацію внутрішніх резервів з метою розширення обсягу виробленої продукції і зниження її вартості). -продуктова (увага акцентується на поліпшенні споживчих параметрів виробів, підвищення якості і завдяки цьому забезпечується належний збут продукції). -комерційна (для забезпечення належного збуту активізується в першу чергу робота комерційних служб: працівників реклами, агентів по збуту продавців тощо). -індивідуального маркетингу (орієнтує підприємство на виявлення індивідуальних потреб покупців, їх найкращого забезпечення). -соціального маркетингу (приймає до уваги потреби та інтереси передусім перспективного характеру: охорони навколишнього середовища, природних ресурсів, здоров’я тощо).

Стратегія маркетингу: недиференційований (масовий), диференційований(сегментний), концентрований.

27.Поняття, класифікація і структура персоналу підприємства та інших суб’єктів господарювання.

Персонал підприємства – являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Участь у виробничій діяльності: персонал, занятий в основній діяльності; персонал, зайнятий в неосновній діяльності.

У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах, головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники відповідно до вище перелічених посад. Спеціалісти – працівники, що займаються інженерно – технічними, економічними та іншими роботами, зокрема – інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо. Службовці – працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі – друкарки, стенографісти тощо. Робітники – безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням матеріальних послуг та інші. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, кур’єри, гардеробники.

Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями. Професія – це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Спеціальність – це більш або менш вузька різновидність трудової діяльності в межах професії.

Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їх можливостях виконувати роботи тієї чи іншої складності. Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності. Спеціалісти: найвищої кв (наукові ступені, вчені звання), вищої (з вищою освітою і значним практичним досвідом), середньої (середня освіта і певний практичний досвід), практики (не мають спец освіти).

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи: висококваліфіковані (фахова підготовка понад 2-3р. та великий практдосвід), кваліфіковані(1-2р, чималий досвід), низькокваліфіковані(кілька тижнів, певний досвід), некваліфіковані (допоміжний та обслуговуючий персонал без спеціальної підготовки).

Структура персоналу підприємства — відносне (процент­не) співвідношення окремих категорій персоналу в межах його зага­льної чисельності. Керівники, спеціалісти, службовці – 18%, робітники – 83%.