Розсилки для друкованих змі

Раніше інформаційні агентства надсилали національним газетам два блоки інформації — А і Б. Обидва складалися з національних і міжнародних новин. До блоку А входили важливіші новини, а до блоку Б — все, що залишалося. Радіо і телебачення — де немає пустих сторінок для заповнення другорядними новинами — могли б зацікавитися лише блоком А.

АР і UPI й досі формують національні блоки А, але зараз вони дають клієнтам можливість отримати мікс національних і регіональних новин, подібних до тієї підбірки, яка міститься в розсилках для електронних ЗМІ. Крім того, доступними є підбірки суто регіональних новин.

Перша проблема, яка виникає у журналістів із цими розсилками, — це їхній розклад. Газетний світ поділяється на дві групи — ранкові та вечірні газети. Інформаційні розсилки відображають цей розклад і розроблені таким чином, щоб подавати повний огляд денних новин кожні дванадцять годин — з півдня до півночі для ранкових газет і з півночі до півдня для вечірніх. Телевізійним станціям же доводиться видавати новини кілька разів на день, а радіостанціям — взагалі щогодини, тож це незручно.

Друга проблема друкованих розсилок полягає в тому, що оскільки в неділю немає вечірніх газет, то в неділю зранку інформагенції не надсилають звичної підбірки новин. У будь-якому випадку неділя є найслабшим днем щодо новин, тож журналістам доводиться запасатися кількома «вічнозеленими» сюжетами-історіями, які можуть зачекати кілька днів і вийти в ефір у неділю.

Перевага друкованих розсилок — широкий вибір інформації, з якої журналісти можуть зробити власні історії. Подаючи якусь історію, друкована розсилка описує її за допомогою набагато більшої кількості слів, ніж це робить електронна розсилка. Таким чином, ви отримуєте у своє розпорядження набагато більше фактів. У відділах новин є режисер, який розподіляє інформацію. Зазвичай перший крок полягає в розподілі інформаційної підбірки на національні, міжнародні, регіональні та міські новини, а потім — на окремі історії. Це дає змогу журналістам мати вичерпну картину кожного сюжету.

Перший крок на шляху перетворення тексту розсилки на сюжет — це уважно прочитати усі факти. Інколи для того, щоб краще зрозуміти історію, доведеться зачекати на її оновлену версію. Працюючи із кількома інформагентствами, журналіст чи редактор бере на себе відповідальність за контроль тексту — перевірку того, що версія станції незмінна і основана на найкращому джерелі інформації. Буде неправильно сказати в одному випуску: «в авіакатастрофі загинуло 27 людей», спираючись на дані АР, а в іншому випуску, керуючись повідомленням UPI, заявити, що «загинуло 22 людини». Якщо різні джерела суперечать одне одному, хтось у відділі новин повинен уважно порівняти різні тексти й обрати з них спільні факти. Потім усі журналісти повинні дотримуватися цієї версії доти, поки факти знову не зміняться. У таких випадках, якщо виникають сумніви, вказуйте меншу кількість жертв. Завжди легше додати кількох загиблих пізніше, ніж воскресити тих, кого ви щойно «вбили». Як тільки підбір фактів завершено, можна починати писати.