Вказівка

про порядок формування регульованих

цін та тарифів для розрахунків з підприємствами

1. Ця вказівка поширюється на продукцію виробничо-технічного призначення, яка реалізується організаціям і населенню.

2. Формування регульованих цін і тарифів для розра­хунків з підприємствами здійснюється:

2.1. Підприємствами, які виробляють продукцію виробни­чо-технічного призначення, — виходячи з чинних у 1996 р. оптових цін і встановлених до них граничних коефіцієнтів.

2.2. Підприємствами, які виробляють нафтопродукти, — виходячи із собівартості продукції.

2.3. Посередницькими організаціями — виходячи з ціни придбання продукції, межі рівня рентабельності до власних витрат.

Начальник відділу ціноутворення

на продукцію виробничо-технічного

призначення, послуги транспорту

та зв'язку (підпис) Т.Л.Дідух

...................................................................................................................................................

Наказ

Наказ – це розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосуєть­ся організаційних або кадрових питань.

Накази охоплюють широке коло питань: організація праці (навчання); добір і розстановка кадрів; трудова дисципліна; зао­хочення до праці тощо.

За призначенням усі накази поділяються на два види:

1) накази щодо особового складу (кадрові);

2) накази з основної діяльності (організаційні):

- ініціативні;

- на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів.

Наказами щодо особового складу оформляють призначення, пе­реведення працівників на інші посади, переміщення, звільнення, відрядження, відпустки, нагороди, заохочення працівників та нак­ладання стягнень. Ці накази укладаються на підставі доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв громадян, про­токолів колегіальних органів тощо.

Накази з основної діяльності - це правові акти, у яких офор­мляють рішення керівника, пов'язані з організацією роботи під­приємства в цілому чи його структурних підрозділів.

Ініціативні накази видаються для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підприємства).

Накази на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів видаються при створенні, реорганізації або ліквідації структурних підрозділів, при затвердженні положень про структурні підрозді­ли, при підсумовуванні результатів діяльності установ (організа­цій), затвердженні планів тощо.

Реквізити

• назва міністерства, якому підпорядковується організація, підприємство, установа (для державних);

• повна назва організації, установи;

• назва виду документа (НАКАЗ);

• індекс (до номера через дефіс додають літери ВК (відділ кадрів), номер наказу (посередині);

• дата укладання (ліворуч);

• місце укладання (праворуч): назва населеного пункту, де розташоване підприємство, установа, організація;

• заголовок «про...»;

• текст;

• підпис;

• візи (у разі потреби): «Проект наказу внесено...», «Проект наказу погоджено...»;

• гриф погодження (у разі потреби).

Накази складаються з констатувальної та розпорядчої частин. Констатувальна частина містить такі складові:

- вступ (зазначається причина видання наказу);

- докази (викладаються основні факти);

- висновок (указується мета видання наказу).

Якщо підставою для видання наказу є розпорядчий документ вищого органу (установи), то в констатувальній частині вказують назву, номер, дату й заголовок до тексту розпорядчого документа, а також передають зміст певного розділу статті документа вищого ор­гану (установи), що є підставою для видання конкретного наказу.

Розпорядчу частину викладають у наказовій формі. У ній заз­начають:

- дії;

- термін їх виконання;

- відповідальних за виконання.

Кожний пункт наказу нумерують арабськими цифрами.

Кожний пункт починають дієсловом у інфінітивній формі {«Зарахувати», «Призначити», «Здійснити», «Наголосити», «Зві­льнити» тощо). Якщо ж фактові надається значення більше, ніж особі, то вживають пасивну форму («Грубі порушення виявле­но...»); активну форму вживають для вказування на ініціатора певної дії («... завідувач відділу зобов'язаний...»).

Як виконавців вказують організацію, підрозділ або службову особу із зазначенням у давальному відмінку посади, прізвища та ініціалів. Якщо в одному пункті перелічують декілька осіб, та їхні прізвища наводяться за абеткою.

Наприкінці кожного пункту зазначають підставу для його ук­ладання (службова записка, рапорт, заява тощо). В останньому пункті розпорядчої частини зазначають службових осіб, на яких покладено контроль за виконанням наказу.

У наказах з основної діяльності, що видають на виконання ух­вал керівних (вищих) органів, замість констатувальної частини подають посилання на номер і дату вищого розпорядчого документа.

Констатувальної частини може також не бути, якщо дії, запропоновані до виконання, не потребують роз'яснень. У таких випадках текст наказу складається з параграфів.

Проект наказу погоджується:

а) із заступником керівника установи (підприємства, організації);

б) з куратором питань, які зазначені в документі;

в) з керівником структурного підрозділу, якого стосується пункт наказу;

г) з юристом організації, який засвідчує узгодження наказу із чинними правовими актами та розпорядженням,; керівних установ.

Накази на підприємстві (з основної діяльності й щодо особо­вого складу) підписує перший керівник. Накази щодо особового складу може підписувати спеціально призначена керівна особа, наприклад, заступник директора з кадрової роботи або заступник директора з управління персоналом. Якщо така особа в структурі підприємства не передбачена, то під час відсутності першого ке­рівника (у випадку його відрядження, хвороби, відпустки) накази підписує виконуючий його обов'язки із зазначенням своєї фак­тичної посади й прізвища.

У наказах щодо особового складу, крім основних реквізитів, за­лежно від їх змісту зазначають:

а) про прийняття (зарахування, призначення) на роботу:

- на яку посаду;

- до якого структурного підрозділу (відділу);

- вид прийняття (переведення, відповідно до контракту, на постійну, тимчасову роботу або роботу за сумісництвом тощо);

- форму й систему оплати праці;

- з якого числа;

- умови праці (нормальні, шкідливі, небезпечні);

- особливі умови (з повною матеріальною відповідальністю, зі скороченим робочим днем тощо);

- умови оплати праці;

б) про переведення на іншу роботу:

- з якої посади на яку;

- вид, термін (постійно, тимчасово);

- підставу (реорганізація, скорочення, ліквідування відділу, дільниці, філії тощо);

- форму й систему оплати праці;

- умови праці (нормальні, шкідливі, небезпечні);

в) про надання відпустки:

- вид відпустки;

- загальну кількість робочих днів;

- дату виходу у відпустку й повернення з неї (з якого числа, місяця, року до якого числа, місяця, року включно);

- період, за який надається відпустка (для основної, тариф­ної та додаткової).

г) про припинення трудового договору (контракту):

- дату звільнення;

- причину;

- підставу із зазначенням відповідної статті КЗпП чи інших індексів, законів, статутів;

- умови;

- гриф погодження профспілкової організації (якщо вона діє).

Згідно з трудовим законодавством начальник чи інспектор відділу кадрів або посадова особа зобов'язані ознайомити зі зміс­том наказу (про призначення, переміщення, звільнення тощо) осіб, прізвища яких фігурували в документі під розписку. Візу оз­найомлення оформлюють так: «З наказом ознайомлений (ознайомлена). Підпис, ім'я та по батькові, прізвище. Дата».

Наказ набуває чинності з моменту його підписання керівни­ком установи, закладу, підприємства.

Зразки: