Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке словесність?

2. Обґрунтуйте тезу: “Українська мова за професійним спрямуванням – функціональний різновид української словесності”

3. Дайте визначення поняттям “мова” і “мовлення”.

4. Навіщо потрібно знати мову професії? Яким вимогам має відповідати фахова мова?

5. Що є лінгвістичною основою мови професійного спілкування?

6. Дайте визначення поняттям “національна мова” і “державна мова”. Проілюструйте особливості функціонування української мови у зв’язку з мовною політикою.

7. Дайте визначення поняттю “сучасна українська літературна мова”. Які її ознаки?

8. Схарактеризуйте соціальні функції мови.

9. Дайте визначення поняттю “мовна норма”. Схарактеризуйте типи мовних норм.

Лекція 2. Функціональні стилі у професійному спілкуванні

План викладу

1.Поняття стилю та жанру української літературної мови.

2.Характеристика функціональних стилів у професійному спілкуванні.

3.Жанри наукового стилю: конспект, тези, анотація, реферат, курсова робота..

Ключові терміни та поняття:

• стилістична диференціація мови - конспект

• мовний стиль - тези

• підстиль мовного стилю - реферат

• жанри мовного стилю - анотація

• розмовний стиль - курсова робота

• публіцистичний стиль - бібліографічний опис

• офіційно-діловий стиль - художній стиль

• науковий стиль - конфесійний стиль

• епістолярний стиль

. 1. Поняття стилю та жанру української літературної мови

Користуючись мовою у своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на практичному занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли студент пише курсову роботу чи складає заяву на ім’я декана, він старанніше добирає слова і будує речення, ніж тоді, коли пише приватного листа. Залежно від змісту і мети висловлювання, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбувається певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації співвідносних варіантів форм , слів, словосполучень, конструкцій речень тощо. Отже, наукова стаття, наказ керівника установи, протокол, художній твір (оповідання), написані однією мовою, відрізняються набором мовних засобів, специфічними особливостями у мовному оформленні. Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови.

Слово “стиль” багатозначне. Ми вживаємо його у таких словосполученнях: стиль одягу, архітектурний стиль, сучасний стиль, стиль у мистецтві, мій стиль, молодіжний стиль і т. ін. ”Стиль” із латинської мови (stilus ) означає „загострена паличка для писання”, тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму й Середньовіччя. У літературі й взагалі у мистецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності.

Що ж таке словесний, мовний стиль? Мовний стиль – сукупність мовних засобів вираження (лексичних, фразеологічних, морфологічних, синтаксичних, орфоепічних та акцентуаційних), вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Кожен стиль має: а) сферу поширення (коло мовців), б) призначення, в) систему мовних засобів, г) стилістичні норми, д) підстилі, е) жанри реалізації.

У мовній практиці виділяють, як правило, п’ять стилів: розмовний, публіцистичний, науковий, офіційно-діловий і художній. Щоправда, сьогодні все більшу вагу набуває і конфесійний стиль, який був усунутий разом із секуризацією релігійного життя з кінця 20-х років до майже 80-х років минулого століття. Характерними рисами конфесійного стилю є вживання старослов’янізмів, застарілих слів, реалій потойбічного світу, використання метафор, символів, порівнянь, алегорій, а також непрямого порядку слів у реченні, повторів слів і синтаксичних конструкцій. Наприклад:

1. Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог.

2. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.

3. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

Євангеліє від Іоанна, 1, 1,3, 5

Набуває поширення і епістолярний стиль, який використовується у приватному листуванні.

Усі стилі, крім розмовного, функціонують здебільшого у сфері книжного (або писемного) мовлення. Проте сучасний стан розвитку культури дозволяє говорити про взаємопроникнення кожного із стилів у межах як усної, так і писемної форм мовлення. Так, у діловому, науковому і публіцистичному стилях значну вагу набуває сьогодні усне мовлення: доповідь, мітингова промова, переговори, телефонна розмова, теледебати, телевізійні інформативні передачі тощо.

У такому разі результат впливу на аудиторію або особу залежить від того, чи правильно мовець визначив стиль спілкування у конкретній ситуації, яку мету у зв’язку з цим поставив і чи вміло використовував типові мовні звороти для досягнення цієї мети. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах. Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.