5.Попередження помилок, пов’язаних з побудовою речень

Порушення синтаксичних норм може з’являтися в різних за структурою реченнях. Одним з найбільш поширених є відхилення в побудові речень з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівниковий зворот позначає другорядну дію, яка є супутньою щодо головної дії, вираженої власне реченням. Наприклад: Виконавши роботу, учні зібрали інструменти. Виконуючи роботу, учні користувались інструментами. Як бачимо, у подібних реченнях дієприслівниковий зворот пов’язаний граматично і за змістом з наступним реченням, яке сполучається з цим зворотом. Щоб такий зв’язок мав нормативне мовне вираження,треба дотримуватися певних правил. Найголовніше з них таке: дієприслівник і дієслівна форма в реченні мають називати дії, які виконує одна й та ж особа або предмет. Наприклад: Читаючи ці рядки, я відчуваю радість.У цьому реченні виконавець дії, вираженої дієсловом у реченні, той самий – він позначений займенником я (я читаю рядки, я відчуваю радість).

Якщо це правило порушується, виникають некоректні утворення на зразок: Читаючи ці рядки, радість переповнює мене (читаю я, але переповнює радість). Подібні речення можна відредагувати, замінивши дієприслівниковий зворот підрядним реченням умовно-часового змісту: Коли я читаю ці рядки, радість переповнює мене. Можливий інший шлях – трансформація речення з метою заміни підмета: читаючи ці рядки, я відчуваю радість.

Ці правила побудови речень з дієприслівниковими зворотами слід застосовувати у тих випадках, коли в реченні функціонує дієслівний присудок. Коли ж присудок іменний, дієприслівниковий зворот слід уживати обережно, оскільки такі конструкції не завжди відповідають нормі. Так, наприклад, видаються сумнівними щодо нормативності такі висловлювання: Закінчивши інститут, він був сповнений бажання працювати. Відтворивши в пам’яті ці події, він був щасливий. Краще в подібних випадках використовувати інші синтаксичні моделі: Після закінчення інституту він був сповнений бажання працювати. Відтворивши в пам’яті ці події, він відчув себе щасливим.

Досить складними є випадки, коли речення, до якого входить дієприслівниковий зворот, має односкладну будову, зокрема, коли в такому реченні відсутній підмет. Якщо речення означено-особове або неозначено-особове, поєднання його з дієприслівниковим зворотом відповідає нормі за умови дотримання сформульованого вище правила: Піднявши температуру до максимальної позначки, нагрівання припиняють. Якщо дієприслівниковий зворот приєднують до безособового речення, досить часто виникають ненормативні конструкції, наприклад: Розробляючи цей проект,мені було надано можливість попрацювати в лабораторії. Подібну інформацію слід передавати, використовуючи двоскладне речення: Розробляючи цей проект, я одержав можливість попрацювати в лабораторії. Можна також замість дієприслівникового звороту використати підрядне речення або прийменниково-іменникову конструкцію: Коли я розробляв цей проект, мені було надано можливість попрацювати в лабораторії. Під час розроблення цього проекту мені було надано можливість попрацювати в лабораторії.

Таким чином, будуючи речення з дієприслівниковим зворотом, слід пам’ятати, що такі синтаксичні утворення відповідають літературній нормі за умови дотримання певних правил.

На рівні речення трапляються порушення норми, пов’язані з уживанням однорідних членів речення. Однорідні члени речення становлять собою перелік предметів, дій, ознак, кількісних характеристик тощо. Вони передбачають поєднання понять, що належать до одного логічного ряду. Тому, будуючи речення з однорідними членами, треба слідкувати за тим, щоб вони були однорідні за змістом і однаково поєднувалися зі словом, до якого вони відносяться.

Помилки у реченнях з однорідними членами можуть бути різного характеру. Такі помилки можуть виникати в результаті поєднання слів, що називають родові та видові поняття. Так, наприклад, не можна вважати нормативними речення такі, як: Бібліотека одержує газети, журнали, періодику. У цьому реченні до ряду перелічуваних предметів потрапили родова назва, що означає ширше поняття (періодика), і видові назви, що вкладаються в родове поняття як частина від цілого ( газети й журнали - різновиди періодики). Відредагувати подібні речення можна з допомогою слів, які дозволяють виявити родовидові зв’язки: зокрема, у тому числі, серед них і под. Наприклад: Бібліотека одержує періодику, зокрема газети й журнали. Можливий і такий варіант: Бібліотека одержує газети, журнали, іншу періодику.

Також невдалою є низка однорідних членів, до якої входять поняття, що в чомусь збігаються або перехрещуються: У ліквідації наслідків стихійного лиха брали участь робітники, працівники установ, населення ( робітники та працівники установ – це теж населення, тому речення вимагає редагування).

Члени однорідного ряду слід виділяти на одній підставі, щоб вони складали співвідносні поняття, інакше виникає порушення логіки викладу: Учитель доцільно використовує технічні засоби навчання і різноманітні прийоми художнього аналізу тексту. Подібні утворення є невдалими ще й тому, що поєднання в них двох різних за змістом тез створює перешкоди для подальшого послідовного розвитку кожної з них.

У реченнях з однорідними членами можливе й таке порушення норми , як спільний додаток до однорідних членів, які керують різними відмінковими формами. Розглянемо таке речення: Завод освоїв і почав випуск нової продукції. У цьому реченні два однорідні присудки керують різними відмінками: освоїв кого? що? (знахідний відмінок) і почав випуск кого? чого? (родовий відмінок). Але речення побудоване таким чином, що словесно вираженою є лише форма родового відмінка – продукції. Тому ця форма, попри те, що нею керує тільки другий присудок, сприймається як залежна від обох присудків, як спільний додаток до них. Але оскільки перший присудок (освоїв) не може керувати родовим відмінком, у реченні наявне порушення синтаксичної норми. Нормативність подібних висловлювань забезпечується за умови, коли кожен з однорідних присудків має свою залежну словоформу: Завод освоїв нову продукцію і почав її випуск.

Отже, будуючи речення з однорідними членами, треба слідкувати за тим, щоб однорідні члени речення, які керують різними відмінками, сполучалися з відповідними словоформами.

Нерідко можна спостерігати ще одне порушення норми, пов’язане зі вживанням однорідних членів, це – немотивований вибір сполучника. Найчастіше таке порушення викликане невиправданим використанням протиставного сполучника, у той час коли між членами однорідного ряду немає протиставного відношення. Наприклад: До цієї збірки входять короткі, але правдиві оповідання. Названі у реченні ознаки не співвідносні між собою за змістом ( розмір оповідання не передбачає і не заперечує їх правдивості чи неправдивості). Тому подібні ознаки взагалі не варто включати до однорідного ряду і тим більше з’єднувати їх протиставним сполучником.

Порушення синтаксичної норми може бути пов’язано з уживанням сполучників. Особливо уважно слід ставитися до конструювання речень з подвійними сурядними сполучниками ( не тільки...а й, не тільки...але й, не лише...а й, не стільки...скільки, хоча...але і под.). Наприклад: Треба глибоко проаналізувати не тільки кількісні, а й насамперед якісні зміни. Мене дивує не стільки зміст вашої заяви, скільки інтонація, з якою ви її оголошуєте. Хоча нам не поталанило зустрітися з заступником міністра, але вдалося поговорити з депутатом.

Такі сполучники кваліфікують як градаційні, оскільки вони дозволяють виділити один з однорідних компонентів і посилити його вагу в тексті. Градаційні сполучники об’єднують однорідні члени в двочленну замкнену групу. Один з компонентів цієї групи (як правили, другий) є більш істотним, вагомим для передачі визначення, які саме компоненти зіставляються в межах однорідного ряду. Частини подвійного сполучника повинні стояти безпосередньо перед цими компонентами. Відхилення від цього правила призводить до спотворення змісту висловлювання і ускладнює правильне його розуміння.

У ненормативних конструкціях першу частину подвійного сполучника може бути зсунено праворуч. Наприклад: Нова технологія дозволяє не тільки збільшити випуск продукції, а й значно здешевлює її. У цьому реченні інфінітив збільшити орієнтує на вживання інфінітива і після другої частини сполучника: дозволяє не тільки збільшити, а й здешевити. Водночас особова форма дієслова після другої частини сполучника вимагає вживання особової форми дієслова й після першої частини. У такому разі перша частина сполучника ставиться перед особовою формою дієслова: не тільки дозволяє збільшити, а й здешевлює. Отже, речення з подібними синтаксичними порушеннями можуть бути відредаговані двома способами.

Перша частина сполучника в ненормативних конструкціях може бути зсунена вліво. Наприклад: Сільськогосподарська продукція не тільки забезпечує нашу область, а й інші регіони України. За змістом у цьому реченні як однорідні повинні виступати словоформи область і регіони. Але позиція першої частини подвійного сполучника вказує на особову форму дієслова (забезпечує) як на один з однорідних членів, що спонукає чекати вживання такої ж форми після другої частини сполучника. Відредагований варіант речення виглядає так: Сільськогосподарська продукція забезпечує не тільки нашу область, а й інші регіони. Подібне порушення бачимо також у реченні: Це не стільки провина школи, скільки батьків. Відредагований варіант: Це провина не стільки школи, скільки батьків.

Отже, вживання однорідних членів, з’єднаних градаційними сполучниками, вимагає від мовця уважного розгляду змісту речення, аналізу відношень, які складаються між членами однорідного ряду.

Як бачимо, в реченнях з однорідними членами можливі різноманітні відхилення від синтаксичної норми. Побудова таких речень передбачає усвідомлення тих логічних зв’язків, які існують між перелічуваними поняттями, а також володіння мовними засобами, з допомогою яких передаються ці зв’язки.

Досить поширеним на рівні речення є й помилки, пов’язані з уживанням займенників. Займенник відіграє важливу роль у реченні, оскільки часто містить у своєму значенні посилання на попередній контекст, а отже, є засобом зв’язку між реченнями чи частинами речення. Наприклад: Будинок стояв на березі річки, поруч з ним квітував молодий сад. У цьому реченні займенникова форма з ним є посиланням на вжите в попередньому контексті слово будинок. Вживання займенника дозволяє уникнути небажаного повтору слова й тим самим урізноманітнити текст.

Порушення синтаксичної норми виникає в тому випадку, коли слово, на яке посилається займенник, у попередньому контексті фактично відсутнє, а замість нього вжито інше слово, найчастіше однокореневе. Наприклад: Ввічливість – найвизначніша риса японського національного характеру, вони завжди прагнуть до толерантності у стосунках. У цьому реченні займенник вони вказує на відсутнє у попередньому тексті слово японці. Хоча у цьому контексті є однокореневе слово японський, посилання не може вважатися коректним, оскільки слова японський та вони не співвідносяться за змістом. Відредагований варіант може бути таким: Ввічливість – найвизначніша національна риса японців. Вони завжди прагнуть до толерантності у стосунках.

Внаслідок ненормативного вживання займенника можуть з’являтися двозначні за змістом конструкції. Це буває у випадку, коли вживаються два іменники в тому ж числі та роді, що й займенник. Наприклад: Лікар пояснив хворому, наскільки важливим для нього є точно встановити діагноз.

Іноді в текстах доводиться спостерігати недоцільне вживання займенника це. Внаслідок високого рівня узагальнення змісту цей займенник може вказувати на предмет, особу, дію, ознаку, а також цілу ситуацію або її фрагмент. Тому речення, яке включає займенник це, може тлумачитись неоднозначно. Розглянемо контекст: Письменник не раз згадував про те, як мати співала йому народні пісні. Це відбилося у його віршах. З цього контексту важко зрозуміти, що саме відбилося у віршах поета – його згадки чи спів матері. Відредагувати такі контексти можна шляхом заміни займенника це іменником. Така заміна дозволяє конкретизувати інформацію. Наприклад: Поет не раз згадував про те, як мати співала йому народні пісні. Ці спогади відбилися у його віршах. Поет не раз згадував про те, як мати співала йому народні пісні. Ці пісні звучать відлунням у його віршах. Як бачимо, подібні заміни іноді вимагають значної трансформації речення, щоб задовольнити потреби сполучуваності слів, бажання уникнути тавтології тощо.

Отже, ми розглянули лише невелику частину тих порушень синтаксичної норми, які доводиться зустрічати в писемному мовленні. Складаючи текст, мовець має постійно пам’ятати про те, які саме відхилення від норми можливі в межах тих чи інших синтаксичних конструкцій, а також бачити шляхи подолання цих відхилень. Свідоме застосування поданих у цій лекції рекомендацій допоможе попередити порушення у побудові словосполучень та речень, сприятиме вдосконаленню мовленнєвої культури фахівця.