2. Сучасна українська літературна мова – лінгвістична основа мови професійного спрямування

Лінгвістичною основою мови професійного спрямування є сучасна українська літературна мова (СУЛМ).

Мова – це сукупність загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для називання тих чи інших предметів або явищ навколишньої дійсності, а також поєднання цих знаків у процесі висловлення думок за певними граматичними законами даної мови; це сукупність фонем, морфем, слів, словосполучень, що служать засобом вираження думки.

Мовлення – це практичне користування мовою; мовленнєва діяльність, конкретне говоріння, що проходить у часі і виявляється у звуковій (включно з внутрішнім приговорюванням) або письмовій формах.

1989 року). Українська мова є національною мовою українського народу. Національна мова – важлива ознака визначення народу, його самобутності, засіб єднання поколінь та формування національної свідомості. В ній виявляється генотип нації, досвід її буття, закладено код нації, її ментальність. Саме ця мова стала одним із вирішальних чинників національної самобутності українського народу, важливим складником розбудови української держави.

Національна мова об’єднує людей більше, ніж класова, партійна або релігійно-конфесійна приналежність, більше, ніж історія народу, а інколи навіть більше, ніж етнічне походження. У зв’язку з цим завдання держави та її інституцій полягає в тому, щоб правильно будувати національно-мовну політику, зберігати своєрідність кожної національної мови. При цьому національну мову як вічну духовну цінність не можна ототожнювати з державною (офіційною) мовою, що знаходиться у сфері поточної матеріальної політики.

Сьогодні в Україні статус державної має тільки українська мова, що закріплено Законом “Про мови в Українській РСР” і Конституцією України:

“Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної самобутності” (Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки “Про мови в Українській РСР”, прийнятий 28 жовтня

Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови, інших мов національних меншин України.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом” (Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Стаття 10).

Вимоги щодо обов’язкового володіння державною мовою Президентом України містяться у статті 103, володіння державною мовою професійними суддями - у статті 148. Чинне законодавство передбачає обов’язкове володіння державною мовою особами, які вступають до громадянства України (щоправда, в обсязі, достатньому для спілкування).

Статусу й функціонуванню державної мови на території України присвячені й інші закони. Так, до законодавчої бази належать рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року про застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі вищих навчальних закладів України. Ці проблеми порушуються і закріплюються також у законах України “Про національні меншини в Україні”, “Про освіту”, “Про видавничу справу”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” тощо.

Державність український народ виборов і вистраждав протягом століть, а історія української мови – це постійне переборення політичних заборон і перешкод. Від Петра 1 до М. Суслова видано близько 30 указів, постанов, рішень про заборону або дискримінацію української мови, культури. Але з прийняттям Конституції України мовна проблема мала б знятися сама собою, адже і Конституція України, і Закон про мови мають законодавчу силу. Але на практиці ця проблема не тільки не знялася, а в деяких регіонах ще більше загострилася. Вимагають двомовності. Хто тоді буде користуватися українською мовою, коли російську в Україні визнають державною?

Мовна політика як складова частина державотворення в Україні повинна спиратися на світовий досвід та міжнародне право, які виходять з того, що є держави багатонаціональні, тобто такі, до складу яких входять народи, що є автохтонами на своїх історичних територіях, проживають компактно, суцільною масою. Такою, наприклад, є Швейцарія, де німці, італійці та французи відповідають цим ознакам і тому статус їх мов у державних та громадських структурах однаковий – державний. Є й держави з багатонаціональним складом населення, де переважну більшість складає одна нація, що дає назву державі – титульна нація. Такою є Україна. Українці тут становлять, за останніми даними, 77,8 відсотка населення.