Рід і особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням

1. Багато іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду, наприклад, такі, як адвокат, менеджер, міністр, нотаріус, прокурор, тренер, хірург. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок: Нараду провела декан факультету Мулинська О.І.; Декан факультету Кудін С.О. ознайомив викладачів з новими правилами вступу до інституту.

Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складених назв посад, звань: головний бухгалтер, старший викладач, провідний технолог тощо.

2. Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: журналіст – журналістка, касир – касирка, продавець – продавщиця, дипломник – дипломниця і т.ін. Наведені слова жіночого роду належать до стилістично обмеженої лексики. Для позначення осіб жіночої статі у художньому, публіцистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага. В офіційно-діловій мові посади, професії, звання жінок позначаються тільки іменниками чоловічого роду: Веслова М.О. отримала диплом менеджера з продажу.

Деякі назви жіночого роду із суфіксом –к-а не відповідають нормі літературної мови: фізичка, математичка, керівника тощо. Вони належать до сфери розмовної мови.

3. Стилістично зниженими є назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфіксів – их (а), -ш (а): адміністраторша, бригадирша, дикторша, сторожиха, ткачиха. Ці іменники використовуються тільки в розмовно-просторічній мові.

Н. Щербина Кучеря Заведія4. Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду: домогосподарка, кастелянша, праля, покоївка. Родову пару можуть утворювати іменник і описовий зворот: балерина – артист балету.

5. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки й ім’я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і присудок ставляться у формі чоловічого роду: Доповідач навів цікаві факти Сполучення на зразок доцент Грачова, інженер Соколова вимагають, щоб присудок мав форму жіночого роду. Що ж стосується означення, то воно в таких випадках узгоджується з назвою особи граматично, тобто має форму чоловічого роду: Мій шеф Василевська Ірина першою поздоровила мене з днем народження.

6. Деякі професії позначаються в українській мові словами і перифразами ( описовими зворотами): педагоги – майстри педагогічної ниви, геологи – розвідники надр, залізничники – господарі сталевих магістралей. Перифрастичні назви осіб використовуються у публіцистичному і художньому стилях.

Стилістичні особливості форм числа іменників

Більшість іменників змінюється за числами, тобто можуть мати форму однини та множини. Проте є іменники, що вживаються або тільки у формі однини (пшоно, доброта, Одеса), або тільки у формі множини ( окуляри, макарони, Суми).Іменники, що мають форму однини і множини, можуть називати один предмет або декілька таких предметів. Для позначення одного предмета вживається іменник у формі однини: стілець, місто, студент. Для позначення двох і більше предметів вживається іменник у формі множини: стільці, міста, студенти.

Проте бувають випадки вживання однини в значенні множини.

1. Форма однини іменників може позначати цілий клас предметів із вказівкою на їх характерні ознаки. Таке вживання однини властиве головним чином науковій мові: Лавр – рід вічнозелених рослин родини лаврових (з енц.).

2. Однина конкретних іменників може вживатись у збірному значенні, тобто вказувати на сукупність однорідних предметів як одне ціле. Часто з таким значенням використовуються назви осіб: За всіма ознаками, подорож наша повинна бути приємною, з першого дня пасажир тут оточений піклуванням, ранг пасажира такого судна дає кожному з нас неабиякі переваги.

У збірному значенні вживаються також назви тварин, рослин і предметів, як-от: І хоч на кедрах та ліщині було сила горіха, проте вивірки місцевої було мало (І.Багряний). Однина іменників у збірному значенні надає мові емоційності й експресивності, отже, використання таких форм повинно бути стилістично вмотивованим.

У назвах установ і свят уживання форм однини ( в узагальненому значенні) або множини визначається традицією. Запам’ятайте словосполучення, у яких використовуються різні форми числа:

Словосполучення із формами Словосполучення із формами

однини множини

Будинок книги Будинок подарунків

Будинок актора Будинок композиторів

Будинок моряка Будинок літераторів

Будинок учителя Будинок учених

День будівельника День працівників архівних установ

День захисника Вітчизни День працівників освіти

День студента День працівників суду

День юриста День працівників прокуратури

Деякі абстрактні, речовинні і власні іменники вживаються у множині, а саме:

• абстрактні іменники, якщо набувають значення конкретного вияву якості дії, стану, наприклад: Мати закрутила своїми комерційними фантазіями голови дідусеві й бабусі (В.Сосюра);

• речовинні іменники, якщо позначають види, сорти речовини (як правило, у професійній мові), вироби з цієї речовини, велику кількість речовини або великий простір, зайнятий нею: Україна може стати одним з найбільших виробників екологічно чистих бензинів на основі технічного спирту ( з газ.);Скрині із золотою та срібною посудою, з хрусталями й дорогоцінним склом поїдуть насамкінець під окремою сильною сторожею людей з першого сердюцького полку (Б.Лепкий); Обабіч понад трасою красуються жита, пнуться в стрілку озимі пшениці (О.Вишня);

• власні іменники для позначення типу людей, схожих на якусь історичну особу або літературного героя, для позначення угруповань, пов’язаних родинними стосунками: Ціле село вийшло проводжати Данищуків в невідому, далеку дорогу (М.Ірчан); Це я обмежений інтелектуально? - спробував посміхнутися Хрумтій і зблід. – Гляньте на цих софоклів! Інтелектуали! Сократи! Ломоносови! Та якщо весь ваш інтелект разом узятий покласти на ваги, вони й не поворухнуться!( Ю.Прокопенко).