Деякі зауваги щодо правопису похідних прикметників :

1.Прикметники від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак – жан-жаківський.

2. Прикметники від китайських, корейських, в’єтнамських та індонезійських особових назв пишуться разом: Кім Ір Сен – кімірсенівський, Мао Цзедун – маоцзедунівський.

3. Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утворюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем, то він пишеться разом: де Голль – деголлівський, Нур ед Дін – нуреддінівський, Д’Аламбер – д’аламберівський.

4. Прикметники, утворені від імені та прізвища, пишуться через дефіс: Вальтер Скотт – вальтер-скоттівський, Жуль- Верн –жуль-вернівський, Марк-Твен – марк-твенівський.

Не утворюються прикметники:

• від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів типу: Гулак- Артемівський, Марко Вовчок, Річард Левове Серце;

• від тюркських, вірменських, арабських особових назв типу Осман-паша, Керогли;

• від невідмінюваних іншомовних прізвищ: Ламетрі, ді Вітторіо.

Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що позначають людей або тварин. Від назв людей творяться прикметники двох словотвірних типів :

1. Суфікс –ів- (-ов-, -ев-, -єв-) виступає у прикметниках, утворених від іменників ІІ відміни: брат – братів( -ова, -ове,-ові), Іван – Іванів (-ова, -ове, -ові), Юрій – Юріів (-єва, -єве, -єві), лікар – лікарів (-еве, -ева, -еві).

2. Суфікс –ин – виступає у прикметниках, утворених від іменників І відміни: Микола – Миколин, Софія – Софіїн.

5. Морфологічні норми

Морфологічні мовні норми регулюють вибір варіантів морфологічної форми висловлювання. Від вибору найдоцільнішої форми, особливо, коли в мові налічується не один, а кілька паралельних способів висловлення, залежить смислова точність, чіткість, багатство і різноманітність викладу думки, виразність будь-якого тексту. При цьому причиною появи помилок, особливо в офіційної діловому стилі, є невластиве для нього використання певних граматичних форм іменників, прикметників, числівників, дієслів та дієслівних форм, прислівників, прийменників тощо. Кожній повнозначній змінюваній частині мови властива певна система форм, якої слід дотримуватися.

Зупинимося на іменнику та його основних морфологічних категоріях. Як відомо, основними морфологічними категоріями іменника є рід, число та відмінок.

Рід іменника

1. Визначення роду відмінюваних іменників, як правило, не викликає труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів – реклама, філія, рейтинг, житло, замовлення. Якщо ж рід не підказується закінченням, можливі помилки при визначенні цієї категорії. Труднощі стосуються насамперед іменників з нульовим закінченням, які можуть належати і до чоловічого, і до жіночого роду.

Слова аерозоль, нежить, рояль, тунель, шампунь належать до чоловічого роду, іменники бандероль, барель, ваніль, вуаль, емаль, мігрень, ретуш, папороть, шагрень, фланель – до жіночого Розрізняються родом омоніми туш „рідка або суха фарба”, туш „музична п’єса, що використовується як урочисте вітання під час вшанування, вручення нагород тощо” і туш „ у грі в більярд – ненавмисне торкання кулі, що вважається ударом”. Перший з омонімів належить до жіночого роду, два інших – до чоловічого.

2. Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської мови. Рід співвідносних іменників у російській і українській мовах здебільшого збігається, що пояснюється спорідненістю мов. Відзначаються також іменники, що розрізняються за родовою характеристикою у двох мовах.

Іноді вказівкою на розбіжність роду є зовнішня структура слів, наприклад:

українська мова російська мова

криза кризис

недуга } ж.р. недуг } ч.р.

теза тезис

філія филиал

Деякі іменники мають однакову морфологічну структуру в двох мовах, але відрізняються за родовою характеристикою:

українська мова російська мова

путь путь

біль боль

дріб дробь

кір корь

машинопис } ч.р. машинопись }ж.р.

опис опись

напис надпись

полин полынь

Сибір Сибирь

висип сыпь

степ степь

степінь степень

ступінь степень

3.Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються форми чоловічого і жіночого роду: абрикос і абрикоса, жираф і жирафа, зал і зала, клавіш і клавіша, спазм і спазма, вольєр і вольєра

Як слова спільного роду ( чоловічого і жіночого) роду вживаються іменники: дрож, купіль, фальш, харч. Можлива також варіантність форм чоловічого і середнього роду слів безлад і безладдя, свердел і свердло, а також жіночого і середнього роду покуть і покуття.

Наведені вище родові варіанти подаються в словниках сучасної української мови як стилістично рівноправні. Деякі варіантні форми іменників розрізняються за стилістичним забарвленням або частотою вживання. Так у парах бакенбарда – бакенбард, банкнот – банкнота, птах – птаха, санаторій – санаторія, перші форми становлять літературну норму, а другі є розмовно-просторічними, діалектними або застарілими.

4. Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й іменники жіночого роду із закінченням –а розрізняються за значеннями, тобто не належать до родових варіантів.

Це такі іменники, як:

адрес ( письмове вітання з нагоди видатної події) – адреса (місце проживання чи перебування);

гарнітур (комплект однохарактерних предметів – меблів, білизни тощо) - гарнітура ( комплект шрифтів, однакових за малюнком, але різних за кеглем і накресленням);

девіз (вислів, формулювання) – девіза ( чек, вексель);

кар’єр ( місце відкритого добування копалин) – кар’єра ( просування в якій-небудь діяльності);

округ ( територіальна одиниця) – округа ( навколишня місцевість).

При визначенні роду невідмінюваних іменників слід керуватися таким:

1. Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: військовий аташе, мій імпресаріо, відомий шансоньє, елегантний маестро, заповзятий папарацці, екстравагантний кутюр’є.

2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміхнена фрейлейн, серйозна фрау, струнка міс.

3. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це так звані іменники спільного роду: Ваш протеже виявив себе з найкращого боку. – Милуйтеся-бо вашою протеже! (М.Старицький).

4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, швидкий ему, смішний поні, неповороткий гризлі, крихітний колібрі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка Поні не відходила ні на крок від дитини Винятком є іменники цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), які належать до жіночого роду.

5. Субстантивовані невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане „так”, останнє „вибач”, гучне „ура”, суворе „цить”.

6. Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього роду: нове меню, актуальне інтерв’ю, світлове табло.

Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать такі невідмінювані слова, як сироко, майстро, грего та інші назви вітру, сулугуні (сир), кабукі (театр), кантрі (стиль у музиці), карт-бланш( бланк), барбекю (різновид шашлику). Словами жіночого роду є іменники: авеню (вулиця), бере (груша), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), страдиварі (скрипка), альма-матер ( мати-годувальниця), бері-бері (хвороба).

7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви деяких грошових одиниць ( екю, ескудо), назви танців (па-де-де, сиртакі) , а також слова статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники: есперанто (мова), афгані (грошова одиниця).

8. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям ( держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо): гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), зелений Хоккайдо ( острів). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається у різних родових формах: Гаїті проголосила незалежність 1804 року (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів ( острів).

9. За родовою назвою визначається також рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів тощо), наприклад: Про це повідомила „Торонто стар” (газета); „Темпо” опублікував цікаві матеріали про футбольний чемпіонат (журнал). „Мебіл ойл” заснована 1882 року ( монополія).

10. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: У районі відкрита нова АЗС (автозаправна станція); Наш НДІ уклав кілька перспективних договорів ( науково-дослідний інститут).