Утворення назв жителів чоловічого роду

• Якщо назви жителів у множині мають суфікс –ц-і, то назви жителів чоловічого роду утворюються від них за допомогою суфікса –ець: миколаївці – миколаївець, херсонці – херсонець, житомирці – житомирець, новомосковці – новомосковець, закарпатці – закарпатець.

• Якщо назви жителів у множині мають суфікс –ан-и, -чан и, то назви жителів чоловічого роду утворюються від них за допомогою суфікса –ин-: кияни – киянин, харків’яни – харків’янин, глухівчани – глухівчанин, донеччани – донеччанин, львів’янин – львів’янин, вінничани – вінничанин, галичани – галичанин, сумчани – сумчанин, лучани – лучанин.

Утворення назв жителів жіночого роду

• Якщо назви жителів чоловічого роду утворені за допомогою суфікса –ець-, то відповідні їм форми жіночого роду утворюються за допомогою суфікса –к-При цьому суфікс –ець- замінюється суфіксом -к-а: житомирець – житомирка, полтавець – полтавка, чернігівець - чернігівка, ніжинець – ніжинка, іванофранківець – іванофранківка, снятинець- снятинка.

Примітка:

• Слід мати на увазі, що до багатьох чоловічих назв жителів на –ець- жіночі відповідники на –к-а не вживаються: Жмеринка – жмеринці – жмеринець; Запоріжжя – запоріжці – запоріжець; Херсон – херсонці – херсонець.

• Якщо до чоловічих назв на –ець- жіночі відповідники за допомогою суфікса - к- а з якихось причин не утворюються, то при потребі жіночі назви до чоловічих на –ець- утворюються за допомогою суфікса –анк-а (-янк-а), -чанк-а: запоріжець – запоріжанка, херсонець – херсонянка, жмеринець – жмеринчанка.

• Якщо назви жителів чоловічого роду мають суфікс –ин-, то відповідні їм форми жіночого роду утворюються за допомогою суфікса –к-а. При цьому суфікс –ин- замінюється суфіксом –к-а: киянин – киянка, житомирянин – житомирянка, чернігівчанин – чернігівчанин, харків’янин – харків’янка, донеччанин – донеччанка.

• Якщо чоловічі назви жителів мають суфікси –ич-, -ит-, то жіночі відповідники утворюються а допомогою суфікса –к-а, який приєднується безпосередньо до суфіксів –ич-, -ит-: москвич – москвичка, одесит – одеситка, пскович – псковичка, томич – томичка.

• Якщо чоловічі назви жителів мають суфікси –ак (-як), -чак, -ук (-юк), то жіночі відповідники до них утворюються за допомогою суфікса –к-а, який приєднується безпосередньо до морфів –ак- (-як-), -чак-, -ук- (-юк-). При цьому кінцевий приголосний суфікса чергується: туляк – тулячка.

4.Творення і правопис присвійних прикметників та відносних, утворених від різних географічних назв

Прикметники, як і іменники, поповнюються новими словами і характеризуються розвиненою системою словотворчих засобів та способів словотворення, проте суфіксація – найпродуктивніший спосіб творення прикметників (якісних, відносних, присвійних).

Розглянемо творення відносних прикметників за допомогою суфікса –ськ- від географічних назв. При творенні прикметників за допомогою суфікса –ськ- від географічних назв і народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:

а) г, ж, з (дз) + -ськ- = -зьк-: Буг – бузький, Гаага – гаазький, Лейпциг – лейпцизький, Прага – празький, Страсбург – страсбурзький, француз – французький;

б) к, ц, ч + -ськ- == -цьк-: Баскунчак – баскунчацький, Кагарлик – кагарлицький, Кременчук – кременчуцький, Ніцца – ніццький, таджик – таджицький;

в) с, х, ш + -ськ- == -ськ- : Арзамас – арзамаський, Тбілісі – тбіліський, Карабах –карабаський, Золотоноша – золотоніський, Сиваш – сиваський.

Винятки: тюрк – тюркський, баск – баскський, Мекка – меккський, Ірак –іракський, казах – казахський, Нью-Йорк – нью-йоркський, Цюрих- цюрихський.

У суфіксах –инськ-, -інськ- прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси –ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Комишин – камишинський, Ніжин - ніжинський, Чигирин – чигиринський, Цюрупинськ – цюрупинський, Болдіно – болдінський, Філіппіни – філіппінський.

В аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів –ин, -ін, пишеться завжди и: Алма-Ата – алма-атинський, Аляска – аляскинський, Караганда- карагандинський, Поті – потинський, Сочі – сочинський, Шахти – шахтинський.

У суфіксах –овськ (-ьовськ), -евськ(-євськ), -івськ, -ївськ прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі –ов (-ьов), -ев (-єв), -ів, (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що і в основній назві: Дніпропетровськ – дніпропетровський, Кишинів – кишинівський, Могилів – могилівський, Тетерів – тетерівський, Колгуєв – колгуєвський. Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило про чергування о, е з і: Лозова – лозівський, Сватове – сватівський, Хмелеве – хмелівський.

У прикметниках, утворених від географічних назв із суфіксальним к , перед яким іде інший приголосний, пишеться –івський (-ївський): Біла Церква – білоцерківський, Валки – валківський, Златоуст – златоустівський, але: Орел – орловський.

Відносні прикметники від складних особових імен творяться за допомогою суфікса –ськ-.