3. Творення і правопис іменників на позначення назв осіб

У системі морфологічного словотвору найактивнішу роль відіграє суфіксальний спосіб. Способом суфіксації творяться іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови має свою систему суфіксальних морфем, особливо розвинена вона в іменниках і прикметниках. Розглянемо, як утворюються іменники на позначення назв осіб.

У словотвірних типах відсубстантивних іменників на позначення людей за родом діяльності, фахом продуктивними є суфікси: -ар (-яр), -ець(-івець, овець) –ник, -ік (- їк), -ир, -ист(-іст). Наприклад: шахтар, килимар, ковзаняр, динамівець, прозаїк, таксист, шахіст. Менш продуктивними є суфікси іншомовного походження –ант, -ент ( комерсант, курсант, кореспондент).

Віддієслівні іменники на позначення осіб виражають значення „носій процесуальної ознаки” Найпродуктивнішими є типи іменників із суфіксами :

-ник (-івник), -льник: ремонтник, заготівник, веслувальник, намотувальник; -ч (-ач, -яч): ткач, заспівувач, перекладач, заспівувач; -ець, (-нець): співець, борець, продавець, переможець; -ар (-яр), що приєднуються переважно до усіченої основи: лікар, маляр, кресляр.

До малопродуктивних належать такі суфікси: -тель (мислитель, вершитель); -ій(заводій, водій); -ак(-як) (співак, вояк); -ун (бігун, стрибун); -чик(-щик) (льотчик, донощик); суфікси іншомовного походження: -атор, -итор, -ер, -ор, -ан, -ат, -ант тощо ( агітатор, диктор, тренер, критикан, делегат,практикант).

Словотвірні типи відприкметникових іменників позначають осіб за їх діяльністю, за різними якісними ознаками. До найуживаніших належать суфікси –ик (відмінник), -ак (-як), -чак (чужак, добряк, весельчак). Непродуктивними стали суфікси –ач (багач), -ань (здоровань), -ун (дикун, горбун), -ш (лівша, правша).

Іменники – назви осіб жіночої статі мотивуються іменниками –назвами осіб чоловічої статі. Існують лише поодинокі назви осіб жіночої статі, які перебувають поза згаданим словотвірним відношенням: праля, манікюрша, модистка.

Для творення назв осіб жіночої статі найчастіше використовується суфікс –к, який приєднується до твірної основи іменника на позначення осіб чоловічої статі: делегатка, друкарка, школярка, вчителька, студентка, театралка, шахістка, медалістка.

Менший ступінь продуктивності виявляють суфікси –иц, -ниц, -щиц, які приєднуються до повної або усіченої основи: фельдшер – фельдшериця, провідник – провідниця, продавець – продавщиця.

Спостерігаються також нерегулярні утворення з суфіксом –ш ( кастелянша, педикюрша), який частіше утворює назви осіб жіночої статі із значенням „дружина особи, названої мотивуючим іменником” (інженерша, професорша), а також із суфіксом –их, який також уживається в двох значеннях: кравчиха, ткачиха, сторожиха; сторож – сторожиха, чабан – чабаниха.

Поодинокі лексеми утворені суфіксами іншомовного походження -ес, -ис : поет – поетеса, актор – актриса.

Назви осіб за національною і територіальною ознакою творяться від іменникових основ – топонімів.

Назви жителів множинної форми утворюються так:

1.Якщо топонім закінчується формантом –иц, то назви жителів від них утворюються за допомогою суфікса –ан-. При цьому ц змінюється на ч:

Вінниця – вінничани, Бобровиця – бобровичани, Здовбиця – здовбищани.

2. Якщо топоніми закінчуються на –ець , то назви жителів від них утворюються за допомогою суфікса – ан -. При цьому е випадає , а приголосний ц змінюється на ч:

Кролевець – кролевчани, Тростянець- тростянчани, Козелець – козельчани, Кременець – кременчани.

3. Якщо топонім закінчується на -ц(і), то назви жителів від них утворюються за допомогою суфікса –ан. При цьому ц змінюється на ч:

Чернівці – чернівчани, Підгайці – падгайчани.

4. Якщо топонім закінчується на –цьк , то назви жителів утворюються за допомогою суфікса –ан-, при цьому ц→ч, а к випадає:

Донецьк – донеччани, Луцьк – лучани, Хмельницький – хмельничани, Липець – липечани.

5. Якщо топонім закінчується на –ич, то назви жителів утворюються за допомогою суфікса –ан-:

Дрогобич – дрогобичани, Галич – галичани.

6.Якщо топонім закінчується на –анськ , -янськ, то ц приєднується до -ан-(-ян)після усічення -ськ-:

Бердянськ – бердянці, Лисичанськ – лисичанці, Вовчанськ – вовчанці.

7.Якщо другим компонентом складного топоніма є корінь –город(-град), то назви жителів від них утворюються за допомогою суфікса –ц-:

Миргород – миргородці, Павлоград – павлоградці, Шаргород – шаргородці.

8.Якщо в складі топоніма другим компонентом є корінь –поль (-піль), то назви жителів утворюються за допомогою суфікса –ц-:

Сімферополь – сімферопольці, Севастополь – севастопольці, Мелітополь – мелітопольці, Маріуполь – маріупольці, Білопілля – білопільці.

9. Якщо топонім закінчується формантом –енк- або –ук-, -юк- і за походженням є прізвищем, то назви жителів утворюються за допомогою суфікса –івц-:

Шевченко – шевченківці, Адамчуки – адамчуківці, Волощуки – волощуківці.