2. Способи творення слів в українській мові

Способи творення слів поділяються на морфологічні і неморфологічні. До морфологічних способів відносять суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний способи та спосіб складання.

Суфіксальний спосіб – спосіб творення слів за допомогою суфіксів, які приєднуються до твірної основи. За допомогою суфіксального способу можна утворити слова як однієї, так і різних частин мови: розум – розумний, кмітливий – кмітливість, веселий – весело.

Префіксальний спосіб – творення слів за допомогою префіксів. Які приєднуються до твірної основи: бігти – вибігти, звук – призвук, давній – прадавній.

Префіксально-суфіксальний спосіб – спосіб творення слів за допомогою префіксів та суфіксів, які приєднуються до твірної основи одночасно : дорога – придорожній, свистіти – підсвистувати, шостий – ушосте, простий – по-простому.

Безафіксний спосіб – спосіб творення слів без приєднання префіксів та суфіксів: блакитний – блакить, виходити – вихід, великий – велич. При безафіксному словотворенні здебільшого відбувається відкидання суфіксів твірної основи, і в похідному слові твірна основа наявна у скороченому вигляді.

Складання – спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється шляхом складання твірних основ, початкових частин твірних основ або цілих твірних слів.

Тому такий спосіб поділяється на основоскладання, словоскладання та складноскорочений спосіб(абревіацію).

Основоскладання – спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок складання двох і більше твірних основ: хліб і пекти = хлібопекарня, науковий і технічний = науково-технічний, стебло і подібний = стеблоподібний.

Основоскладанням творяться іменники і прикметники (історично також складні числівники : одинадцять, двадцять).При складанні твірних основ для їх поєднання часто використовуються сполучні голосні, які не входять до складу основи і не мають значення,а вживаються лише для зручності вимови:

1) о, якщо основа першого слова закінчується на твердий приголосний або якщо перше твірне слово – прикметник: середньовіччя, книголюб. Винятки:овочесховище, очевидний.

2) е, якщо перше твірне слово – іменник, основа якого закінчується на м’який приголосний: землероб, хвилеріз, працездатний. Винятки : костоправ,свинопас.

3) є, якщо основа першого твірного слова закінчується на й або м’який подовжений приголосний: краєвид, боєздатний, життєдайний.

Основи можуть поєднуватися і без сполучних голосних: трикутний, двокімнатний, Ужгород.

Основоскладання часто супроводжується суфіксальним або безафіксним способом творення: чорноморський, літописець, всюдихід.

Словоскладання – спосіб творення слів шляхом поєднання двох слів, а не основ без допомоги сполучного голосного. Такі складні слова пишуться через дефіс: ходив-ходив, зроду-віку, диван-ліжко, хліб-сіль, матч-реванш.. Вони поділяються на: 1) слова, друга частина яких – те ж саме слово або слово, близьке чи протилежне за значенням, яке повторюється для підсилення основного значення (ходив – ходив); 2) слова, які називають єдине поняття ( диван-ліжко).

Складні іменники, у свою чергу, поділяються на: 1) слова, кожна частина яких може відмінюватися , як відповідні твірні слова : лікар-педіатр(лікаря-педіатра, лікарем-педіатром); 2) слова, у яких відмінюється тільки друга частина: прем’єр-міністр(прем’єр-міністром).

Складноскорочений спосіб (абревіація) – спосіб творення слів шляхом складання початкових частин твірних основ. У результаті виникає складноскорочене слово(абревіатура). Абревіацією утворюються лише іменники. Складноскорочені слова можуть утворюватися:

1. із початкової частини першої твірної основи та твірного слова: телевізійний центр – телецентр, редакційна колегія – редколегія;

2. із початкових частин твірних основ: Донецький басейн – Донбас, командир батареї – комбат;

3. із початкових звуків (рідше букв) твірних слів; українські телевізійні новини – УТН, Організація Об’єднаних Націй – ООН;

4. із початкових частин твірних основ і початкових звуків(або букв) твірних слів: Камський автомобільний завод – КамАЗ;

5. із початкових звуків(або букв) і цифр: ЗАЗ-968 (968 – модель автомобіля Запорізького автомобільного заводу).

До неморфологічних способів відносять морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний і лексико-семантичний способи творення слів.

Морфолого-синтаксичний спосіб – це спосіб творення слів, при якому нові слова утворюються шляхом переходу слів з однієї частини мови в іншу: вчений, учительська, весною. При цьому змінюється значення слова, але звучання(написання) залишається незмінним: черговий (прикметник) – черговий (іменник), ранком ( іменник в орудному відмінку) – ранком(коли? – прислівник).

Розрізняють такі процеси переходу слів з однієї частини мови в іншу:

1. Субстантивація (перехід частин мови в іменники): завідуючий, минуле, бобові, набережна, відпочиваючі, поранені.

2. Ад’єктивація (перехід дієприкметників у прикметники): печена (картопля), варений (ячмінь).

3. Адвербіалізація (перехід різних частин мови у прислівники): зимою, лежачи, блискуче.

4. Прономіналізація (перехід різних частин мови в займенники): цілий, один.

5. Препозиціоналізація (перехід інших слів у прийменники): близько (півночі), навколо (сосни), назустріч (вітру).

6. Кон’юнкціоналізація (перехід інших частин мови у сполучники): проте, зате, що, у зв’язку з тим що.

Лексико-синтаксичний спосіб – це спосіб творення слів, при якому нові слова утворюються шляхом злиття словосполучення або окремої граматичної форми повнозначного слова зі службовим словом в одне слово: вище згаданий – вищезгаданий, пройди світ – пройдисвіт, до низу – донизу.

Лексико-семантичний спосіб – це спосіб творення слів , при якому нове слово утворюється шляхом переосмислення лексичного значення твірного: корінь (дерева) – корінь (у математиці, мовознавстві), захід (сторона світу) – Захід (назва країн Західної Європи), стінка (стіна) – стінка(меблі). Слова при цьому способі не творення не переходять в іншу частину мови і не змінюють граматичних ознак.