Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що ви розумієте під поняттям „лексична мовна норма”?

2. Які особливості реалізації слова та його значення в усному та писемному діловому мовленні?

3. Що ви розумієте під поняттями „ пряме значення” та „переносне значення”?

4.На основі чого твориться переносне значення? Наведіть приклади.

5.Випишіть зі “Словника української мови” 5 словникових статей, реєстрові слова яких мають пряме та переносне значення.

6. Які причини немотивованого використання слів? Що створює суржик?

7. Як характеризується лексика української мови за сферою використання? Наведіть приклади книжної та розмовної лексики.

8. Які слова називаються термінами? Випишіть із фахових словників 10 термінів, розкриваючи їх значення.

9. Які обов’язкові вимоги при користуванні термінами у професійному діловому спілкуванні?

10. Що таке професіоналізми? Як вони утворюються?

11. Як формувався лексичний склад сучасної української літературної мови?

12. Що ви розумієте під поняттям „запозичення”?

13. Випишіть зі “Словника іншомовних слів”10 термінів фахової діяльності.Вкажіть мову, з якої запозичено термін, розкрийте його значення.

14.Запишіть 10 термінів-інтернаціоналізмів зі сфери вашої фахової діяльності.

15. Які правила правопису та вживання іншомовних слів у фаховій мові?

16. Синонімія та її функція в діловому професійному мовленні.

17. Омонімія та її функція в діловому професійному мовленні.

18. Паронімія та її функція в діловому професійному мовленні.

19. Фразеологія української мови та ділове професійне мовлення. Запишіть 10 терміносполучень з фахової діяльності, проставляючи в них наголос.

Лекція 3. Словотвірні та морфологічні норми

План викладу

1. Поняття про словотвірні норми. Основні поняття словотвору.

2. Способи творення слів в українській мові.

3. Творення і правопис іменників на позначення назв осіб.

4. Творення і правопис присвійних прикметників та відносних, утворених від різних географічних назв.

5. Поняття про морфологічні норми.

6. Норма і основні морфологічні категорії іменника : рід, число, відмінок.

7.Ступені порівняння прикметника.

Ключові терміни та поняття:

- словотвірна норма - афікс

- словотвір - словотворчі засоби

- морфема - способи словотворення

- твірна основа - морфологічна норма

- словотвірна модель - морфологічна категорія

- непохідні і похідні основи

1. Поняття про словотвірні норми. Основні поняття словотвору.

З культурою мовлення тісно пов’язаний словотвір. Саме неувага до будови слова, незнання правил правопису префіксів та суфіксів, складних слів призводить до прикрих помилок як в усному мовленні, так і на письмі. Отже, необхідно володіти словотвірними нормами, які регулюють правильне утворення слів.

Перш за все, з’ясуємо найголовніші терміни словотвору. Під словотвором розуміється розділ мовознавства, який вивчає творення нових слів на основі вже наявних за допомогою відповідних лексико-граматичних засобів. У кожному повнозначному слові виділяються значущі частини слова – морфеми. Це корінь (основне лексичне ядро слова) та афікси( префікс, суфікс та закінчення).Корінь слова (вторинний) – це найменша словотворчо неподільна частина слова, семантично спільна для ряду коренево-споріднених слів ( відомий, відомість, відати – корінь –від-). Первинний(етимологічний) корінь – основна етимологічна частина слова , яка далі не розкладається на частини і стала основою для утворення ряду етимологічно споріднених слів. Етимологічний корінь –від- спільний і для іншого ряду слів: свідчити, свідок, посвідка, посвідчення, освідчитися, хоч семантичний зв’язок із попереднім коренем –від- уже втрачено. У цьому ряді виділяється корінь –свідч-. Це новий корінь, або вторинний. Отже, під вторинним, або новим, коренем розуміється спільна споріднена словотворча частина слів, яка вже не поділяється на менші словотворчі частини без втрати свого семантичного значення. Етимологічний корінь –год- дав ряд вторинних коренів : годин-а, годин-ник, годин-ик-ар; погод-а, погід-е (небо), погод-н-і(умови).

Афіксом називається значуща частина слова, що змінює лексичне або граматичне значення кореня (основи) слова і виражає відношення між словами у словосполученні і реченні: Афікси бувають формотворчі( наприклад, флексії) і словотворчі (переважно суфікси і префікси); добр-ий – добр-як, добр-іш-а-ти, по-добр-іш - а-ти. Як кореневі, так і афіксальні морфеми беруть участь у словотворенні.

Щоб добре вивчити морфемну структуру слова, закони словотворення, треба вміло провадити морфемний і словотвірний аналізи.

Морфемний аналіз – це розбір слова за будовою, а словотвірний аналіз вияснює мотивацію похідного слова, що виникло з твірного. Якщо метою морфемного аналізу є виявлення значеннєвих частин слова і пояснення їх значення, ролі і функції в сучасній мові, то головним поняттям словотвірної системи мотивованість або похідність , при яких значення і звучання одного слова випливає із спільнокореневого іншого слова. Наприклад, зелений – мотивуюче слово для зелень, яке утворилося безафіксним способом від першого, а не навпаки. Для слова повітряний мотивуючим словом є слово повітря, а не вітер, хоч слово вітер було твірним для лексеми повітря.

Починати морфемний аналіз слід з поділу повнозначного відмінюваного слова на основу і закінчення: дудк-а ( дудк- - основа, -а – закінчення). В основі визначаємо корінь дуд- і суфікс –к-. Словотвірний аналіз починаємо з визначення твірної основи. Під твірною основою розуміється така основа , що служить для утворення нового похідного слова : ліс – лісовий – лісівник – лісівницький – лісівництво; ліс – лісний – лісник – лісничий – лісництво. Нове (мотивоване) слово зумовлюється значенням і звучанням іншого однокореневого слова , яке вважається первинним щодо нього (основним, вихідним, тобто твірним).Виявивши твірну основу, визначаємо в ній кореневу й афіксальну морфеми і встановлюємо словотвірну модель. Під нею розуміється зразок , за яким творяться нові слова , причому вони з’являються в тісному єднанні з давніми на основі словотворчих елементів. Отже, при визначенні словотвірної моделі враховуються твірна основа і словотворчий афікс. Досить продуктивними є моделі, за якими творяться нові слова від дієслівних основ за допомогою суфіксів –нн-, -тт- , -к- із значенням узагальненої дії: чита-нн-я, запроше-нн-я,здобу-тт-я, достав-к-а, наклад-к-а, наклей-к-а. Моделі віддієслівних іменників із суфіксом –ій- непродуктивні: палій, водій, крутій, носій. Продуктивною є словотвірна модель, що є незамкненим рядом похідних і поповнюється новотворами.

Словотворчі засоби – це частини слова, якими твірна основа відрізняється від похідної. Як правила, це префікси та суфікси, які називають словотворчими. Наприклад, похідне слово лісовий відрізняється від твірного слова ліс суфіксом –ов-, тому в словотворчій будові слова лісовий поряд з твірною основою ліс виділяємо словотворчий суфікс –ов-, а похідне слово лісовик відрізняється від твірного слова лісовий суфіксом –ик-, тому в словотворчій будові слова лісовик поряд з твірною основою лісов- виділяємо словотворчий суфікс –ик.