Чергування з – із - зі (зо)

Варіанти прийменника з – із - зі (зрідка зо) чергуються на тій самій підставі, що й в – у, і – й.

1. З уживається:

а) перед голосним, з якого починається слово, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: З ухваленням цього Закону змінено порядок нарахування податку на прибуток;

б) перед приголосним (крім с, ш), рідше – словосполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним: Кошти було перераховано з вашого рахунка 24 листопада;

в) на початку речення, після паузи: З підозрюваного було знято всі звинувачення.

Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають із або зі.

2. Варіант із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками

(з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними): Необхідно скласти додаткову угоду до контракту із заступником директора підприємства із загальних питань; Перелік санкцій має визначатися за погодженням із профспілковою організацією: Багато підприємств перейшло на розрахунок із споживачами через касові апарати.

3. ЗІ вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ і т. ін., незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Ознайомтеся зі звітами про рух і залишки цінностей. Кожна зі Сторін має право розірвати цей Договір.

Прийменник зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три: позичив зо дві сотні; працював зо три дні; паралельно із зі у словах зотліти, зотлілий, зомліти. зомлілий; може виступати й при займеннику мною : зі (зо мною), але тільки зі Львова.

4.Шляхи підвищення особистої культури мовлення майбутнього фахівця

Шляхи підвищення особистої культури мовлення – різноманітні. Для початку слід:

• виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу;

• не говорити квапливо – без пауз, „ковтаючи” слова;

• частіше „заглядати у словник”, правопис, посібники;

• вивчати мовлення майстрів слова;

• читати вголос, із дотриманням усіх аспектів нормотворення;

• оволодівати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового мовлення;

• привчати себе до систематичного запису власних думок та спостережень тощо.

Отже, шляхів до мовної досконалості безліч. Проте всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову. Оволодіння орфоепічною мовною нормою, правилами наголошення слів, законами милозвучності – реальні шляхи до мовної досконалості.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттям “культура мови” та “культура мовлення”.

2. Охарактеризуйте якості мовлення.

3. Що є основним критерієм мовленнєвої культури?

4. Що регламентує орфоепічна мовна норма? Назвіть найважливіші норми української літературної вимови.

5. Розкажіть про словесний наголос.

6. Як ви розумієте рухомість українського наголосу?

7. Які закономірності наголошування слів, що належать до самостійних частин мови?

8. Як ви розумієте варіативне наголошування?

9. Завдяки чому українська мова досягає милозвучності?

10. Що є обов’язковою умовою грамотного, досконалого мовлення?

Лекція 2. Лексико-фразеологічні засоби мови професійного спрямування