Як готуватися до публічного виступу

1. Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збираєтеся виступати.

2. З’ясувати мету і адресата мовлення: бажання проінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити.

3. Основа виступу – план. Згрупувати інформаційні матеріали відповідно до плану виступу.

4. Опрацьовуючи потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята композиція – вступ, основна частина, висновок).

5. Розвивати думку у своєму виступі можна по-різному, а саме: пояснювати, описувати, розповідати, доводити. Добирати відповідні мовні засоби , характерні для обраного стилю і типу мовлення.

6. Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.

7. Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст, знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію.

Конспектування висловлювання, що сприймається на слух

Повсякденне життя кожного з нас пов’язане з наполегливим оволодінням новими знаннями, з уміння спілкуватися , чітко, лаконічно формулювати й висловлювати думку про почуте, прочитане та побачене. Треба виробити для цього певні вміння й навички, набути відповідного досвіду.

Треба вміти законспектувати статтю або лекцію, виділити і зафіксувати тези свого або чужого висловлювання, скласти план прочитаного або почутого.

У студентів незмінним атрибутом їхнього життя поряд з лекціями, семінарами, заліками є конспекти, передусім конспекти почутих лекцій.

Вам вже відомо, що конспект складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. Проте у конспекті можна не лише зафіксувати почуте й прочитане, а й висловити своє ставлення до нього, записати власні думки.

Звичайно, скласти тези чи законспектувати друкований текст легше завдяки наявності зорових образів-слів. Сприймаючи чужі висловлювання на слух, треба водночас аналізувати почуте і записувати в такій послідовності, в якій ми його сприймаємо.

Конспект почутого, як правило, ведеться в окремому зошиті, проте записи почутих теле- і радіопередач, інтерв’ю можна занотувати на окремому папері.

На відміну від конспекту прочитаного, конспектування висловлювання, що сприймаються на слух, значно обмежене в часі, а тому з цією метою часто вдаються до скорочень окремих слів, словосполучень. Це, насамперед, часто вживані слова або терміни, які повторюються в тексті, а також різні умовні позначення.

Так, правила вимагають, щоб у скороченнях слів не було букв на позначення голосних та м’якого знака. Повторювані терміни позначаються першою великою літерою слів, що входять до її складу, а нові терміни записуються повністю.

Треба пам’ятати, що однаково погано і детально конспектувати почуте, і зовсім не робити заміток. Детальне конспектування створює ілюзію роботи, адже під час такого конспектування ніколи аналізувати текст, виділяти основні положення, робити висновки. А відсутність записів призводить до значної втрати тексту, оскільки сприйняття дуже вибіркове. Ми чуємо в основному те, що хочемо почути. У всіх інших випадках, як правило, увага знижується. А для цього необхідно робити записи.

Отже, в конспекті найголовніше – доцільність і зрозумілість.

305