44, Адміністративне правопорушення

Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративним деліктом визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка скоєна особою, наділеною владними повноваженнями (державним службовцем), унаслідок якої було заподіяно матеріальну або моральну шкоду особі (фізичній, юридичній) або суспільству. Особливістю профілактики та попередження вчинення адміністративних деліктів у громадянському суспільстві є публічність органів державної влади, яка виражається, перш за все, у доступності для населення інформації щодо діяльності органів державної влади, а також можливості для громадян і громадських організацій впливати на їх діяльність. Адміністративна деліктологія – науковий напрям, навчальна дисципліна, практична діяльність, яка за своєю суттю є складовою адміністративного права.

45, Юридичний склад адміністративного правопорушення

Сукупність юридичних елементів, що складають “внутрішню” структуру адміністративного правопорушення, називають його юридичним складом. Це — об'єкт і суб'єкт, об'єктивна і суб'єктивна сторони правопорушення.

46, Об'єкт правопорушення — те, на що воно зазіхає, які суспільні відносини воно порушує. Загальний об'єкт визначається задачами законодавства про адміністративну відповідальність (ст. 1 КУпАП), а також тими ознаками, за допомогою яких законодавець формулює поняття адміністративного правопорушення (ст. 9 КУпАП). Фактично таким об'єктом виступають суспільні відносини у сфері державного управління, які охороняються заходами адміністративної відповідальності. Насамперед — це управлінські суспільні відносини, які врегульовані нормами адміністративного права. Однак, не можна забувати про те, що адміністративні правопорушення фактично зазіхають і на іншого роду суспільні відносини (врегульовані, наприклад, нормами конституційного, фінансового, трудового права), які охороняються також адміністративно-правовими засобами. Отже, загальний об'єкт адміністративних правопорушень ширший від власне управлінських відносин.

47, Суб'єкт адміністративного правопорушення, тобто той, хто може його вчинити і понести адміністративну відповідальність за вчинене.

Як правило, це громадянин. В даний час законодавець повернувся до діючої на початку 60-х рр. практики застосування адміністративної відповідальності по відношенню до юридичних осіб, які, відповідно, також визнаються суб'єктами адміністративних правопорушень. Крім того, є підстави для виокремлення спеціальних чи особливих суб'єктів в особі, наприклад, посадових осіб, військовослужбовців і т.д.

48, Об'єктивна сторона правопорушення характеризує саме протиправне діяння. Це насамперед його характер (дія або бездіяльність) та умови, у яких воно відбувається. Звичайно, дія — найбільш розповсюджений варіант правопорушення (наприклад, неналежне виконання тих чи інших правил). Бездіяльність виражається в ухиленні від вчинення запропонованих дій (наприклад, неотримання ліцензії на ту чи іншу діяльність, без чого вона не визнається законною).

49, Суб'єктивна сторона правопорушення знаходить свій вираз в категоріях свідомо-вольового опосередкування протиправних діянь правопорушником. Відповідно, правопорушення може бути скоєне навмисно чи необережно (ст. 10, 11 КУпАП).

І знов, дуже проблематичною є провина юридичної особи. Часто провина заміняється протиправністю. Однак, це означає можливість невинного правопорушення і, відповідно, настання відповідальності без провини, що не припустимо.

50, характеристика адміністративних стягнень

Види адміністративних стягнень Попередження Штраф Оплатне вилучення предмета Конфіскація Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (полювання та керування транспортними засобами) Громадські роботи Виправні роботи Адміністративний арешт

51, правила накладення адміністративних стягнень

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах" установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При накладенні стягнення орган (посадова особа), що вирішує справу про адміністративне правопорушення, враховує:

1) характер вчиненого правопорушення; 2) особу порушника; 3) ступінь вини порушника; 4) майновий стан порушника;

5) обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність

52, обставини що виключають адміністративну відповідальність

Статті 17-20 КпАП установлюють обставини, що виключають протиправність і суспільну шкідливість діяння (гостра потреба й необхідна оборона) або винність (неосудність) особи.

Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. (ст.17КпАП)

53, зміст законності в державному управлінні

В юридичній науці під законністю розуміють “неухильне виконання законів та відповідних їм інших нормативних актів органами держави, посадовими особами, громадянами та громадськими організаціями”. Це означає що законність обов’язкова для всіх елементів держави (органів законодавчої, виконавчої, судової влади, інших державних і недержавних утворень, громадян). Вона також є обов'язковою умовою, що забезпечує безперешкодну реалізацію прав громадян, громадських утворень на самовираження і вільний розвиток.

Законність і дисципліна в державному управлінні забезпечуються трьома основними способами — проведенням контролю, здійсненням нагляду та за допомогою звернень громадян. Проте здійсненню цих конкретних юридичне значущих дій передує переконання, яке виявляється в попередженні, роз'ясненні, вихованні, а також в утворенні певних стимулів законослухняної поведінки суб'єктів державного управління.