Тема 5. Облік фінансових інвестицій.
Визначення та класифікація фінансових інвестицій.
Облік довгострокових фінансових інвестицій.
Облік поточних фінансових інвестицій.
1. Визначення та класифікація фінансових інвестицій.
Будь-яке підприємство, не залежно від форми власності, тимчасово вільні грошові кошти може інвестувати в окремі об’єкти.
Фінансова інвестиція – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.
Інвестор – юридична чи фізична особа, що здійснює вкладення власних, позикових і залучених коштів в активи.
Таке вкладення коштів здійснюються з метою:
- отримання доходу у вигляді дивідендів або у вигляді зростання ринкової вартості акцій,
- отримання впливу на діяльність підприємства, тобто впливу на фінансову та операційну діяльність іншого підприємства,
та інше.
До фінансових інвестицій відносяться:
• акції;
• облігації;
• депозитні сертифікати;
• казначейські зобов'язання;
• інші цінні папери.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції".
Розрізняють довгострокові (більше 1 року) і поточні (короткострокові) (менше 1 року) фінансові інвестиції.
Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції на строк, що не перевищує одного року, та які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
Серед поточних інвестицій виділяють такі, які для цілей фінансової звітності, визнаються еквівалентами грошових коштів (початковий строк їх погашення не перевищує 3 місяців і вони не зменшують свою вартість протягом періоду їх чинності).
Довгострокові фінансові інвестиції це витрати підприємств на придбання цінних паперів, вкладення коштів в дочірні та інші підприємства, а також в довгострокову дебіторську заборгованість (довгострокові інвестиції здійснюють на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отриманні процентів та дивідендів).
До таких інвестицій відносять:
1) інвестиції в активи об’єкта інвестування (акції, облігації),
2) інвестиції у боргові зобов’язання інших підприємств та держави (казначейські зобов’язання держави, векселі, ощадні сертифікати).
За видами фінансові інвестиції поділяються на:
вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства,
придбання цінних паперів інших емітентів,
надання позик іншим юридичним і фізичним особам,
переведення грошових коштів на депозити в банки.
Вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства, (вкладення в асоційовані, дочірні, спільні підприємства)
Асоційоване підприємство - підприємство, в якому інвестору належить блокуючий (понад 25 відсотків) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.
Дочірнє підприємство - це підприємство, що перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства. Під контролем розуміється вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності. Контролем є володіння контрольним пакетом акцій (у випадку якщо об'єкт інвестування є акціонерним товариством). Однак, як відомо, для здійснення контролю над підприємством можна і не мати 50 % + 1 акцію, оскільки ознакою володіння контрольним пакетом може бути придбання навіть меншої частки акцій, якщо їх решта досить «розпилена».
Що стосується інвестицій у спільну діяльність, котрі обліковуються за методом участі в капіталі, то це спільна діяльність зі створенням юридичної особи.
Виходячи з наявності або відсутності розглянутих ознак віднесення до асоційованих, дочірніх або спільних підприємств, можна зробити висновок про застосовуваність методу участі в капіталі.
Фінансові інвестиції можна поділити на 2 групи:
Фінансові інвестиції – що надають право власності (це акції акціонерних товариств, внески до статутних капіталів інших підприємств)
Фінансові інвестиції – що не дають права власності (облігації державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні і інвестиційні сертифікати, векселі, не пов’язаних із забезпеченням заборгованості, що виникла в ході операційної діяльності, а придбані для отримання інших вигод для інвестора),
За рівнем інвестиційного ризику виділяють наступні види інвестицій: без ризикові, низько ризикові, середньо ризикові, високо ризикові спекулятивні.
До поточних фінансових інвестицій відносять:
Інвестиції, що виступають еквівалентами грошових коштів (високоліквідні цінні папери, що характеризуються низькою доходністю і високою надійністю; цінні папери, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент з мінімальною (або без неї) втратою вартості; цінні папери, які мають практично постійну ринкову вартість);
Інші поточні фінансові інвестиції (для яких характерним є: можливість обертатися на активному ринку; бути вільно реалізованими з незначною втратою вартості; мати строк обігу в межах року або придбаваються з метою перепродажу незалежно від виду інвестицій; приносять дохід у вигляді відсотків або за рахунок різниці між покупною та продажними цінами при перепродажу).
Основою оцінки фінансових інвестицій при придбані і зарахуванні на баланс є оцінка за фактичною собівартістю, яка включає витрати на їх придбання, в тому числі комісійні винагороди, гонорари, податки і банківські збори.
Фактичні витрати на придбання фінансових вкладень можуть включати:
суми, які сплачують згідно з договором продавцю,
винагороди, які сплачуються посередницьким організаціям, за участю яких придбані цінні папери,
витрати по сплаті відсотків по позикових коштах, які використовуються на придбання цінних паперів
інші витрати.
Формування первісної вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання;
Спосіб придбання |
Первісна вартість фінансової інвестиції |
За грошові кошти |
Ціна придбання + комісійні винагороди + мито + податки, збори, обов'язкові платежі + інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції |
В обмін на цінні папери власної емісії |
Справедлива вартість переданих цінних паперів, (поточна ринкова вартість) |
В обмін на інші активи |
Справедлива вартість переданого активу, який обмінюється на інвестицію |
Коли придбання здійснюється шляхом обміну на інші активи, собівартість придбання інвестиції визначають з посиланням на справедливу вартість активів, які обмінюються. Різниця між собівартістю придбання і викупною вартістю придбаних облігацій та інших боргових цінних паперів (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з моменту придбання до строку погашення рівномірним списанням на фінансові результати одночасно з нарахуванням відсотків.
Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:
Вкладення до статутного капіталу іншого підприємства оцінюються в розмірі, встановленому засновницькими документами.
Надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит в банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів.
Цінні папери, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора, проте їх оцінка залежить від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.
При складанні звітності, а саме на дату балансу фінансові інвестиції необхідно оцінювати за такими методами:
- оцінка за методом участі в капіталі (для асоційованих, дочірніх, спільних підприємств частка вкладень в які складає 25% всього капіталу);
- за справедливою вартістю;
- за амортизованою собівартістю (для цінних паперів, які утримуються до погашення)
При вибутті цінних паперів можуть застосовуватися наступні методи їх оцінок:
за вартістю одиниці кожного цінного паперу;
за середньою вартістю;
за вартістю перших за часом закупок (ФІФО).
Дивіденди, проценти, роялті і рента, які підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, включаються до складу фінансових доходів інвестора.
Оцінка і облік фінансових інвестицій здійснюється за кожною інвестицією окремо.