3 Експлуатаційний розділ

3.1 Розподіл мережевих адрес

IP-адреси використовуються для ідентифікації пристроїв у мережі. Для взаємодії по мережі IP-адреса має бути призначений кожному мережевому пристрою (у тому числі комп'ютерів, серверів, маршрутизаторів, принтерів і т.д.). Такі пристрої в мережі називають хостами.

За допомогою маски підмережі визначається максимально можливе число хостів у конкретної мережі. Маски підмережі дозволяють розділити одну мережу на кілька підмереж.

Підмережі використовуються практично у всіх (за винятком самих малих) мережевих середовищах для розбиття мережі на більш дрібні сегменти з власними адресами. Для створення адрес підмереж запозичується декількох біт з хостової частини IP адреси.

Адреса підмережі IP створюється шляхом запозичення біт з хостової частини адрес класу A, B і C. Як і IP адреса, кожну адресу підмережі повинен бути унікальним. В алгоритмі, використовуваному для розрахунку підмереж, використовуються ступеня двійки.

При запозиченні біт з хостової частини важливо звернути увагу на число створюваних додаткових підмереж при кожному запозичення 1 біта. При запозиченні 2 бітів можливе створення чотирьох підмереж (2² = 4). При запозиченні кожного додаткового біта з хостової частини кількість створюваних підмереж збільшується в 2 рази, а число унікальних адрес хостів зменшується в 2 рази.

Наприклад:

• використання 3 бітів для поля підмережі дозволяє створити 8 підмереж (2³ = 8).

• використання 4 бітів для поля підмережі дозволяє створити 16 підмереж (2⁴ = 16).

• використання 5 бітів для поля підмережі дозволяє створити 32 підмережі (2⁵ = 32).

• використання 6 бітів для поля підмережі дозволяє створити 64 підмережі (2⁶ = 64).

У загальному випадку для розрахунку кількості доступних підмереж на основі заданої кількості бітів для підмережі можна використовувати наступну формулу:

Кількість підмереж = 2^s

де s – це кількість бітів, запозичених з хостової частини для створення підмереж.

Всі результати розрахунку адрес комп'ютерів в мережі внести до таблиці за зразком таблиці 4. Таблиць має бути стільки, на скільки підмереж розбита мережу.

Таблиця 4 - Підмережа 1

IP-адреса/маска підмережі	Номер мережі	Значення останнього октету
IP-адреса (десяткова)
IP-адреса (двійкова)
Маска підмережі (двійкова)
Адреса підмережі:	Найменший ідентифікатор хоста:
Широкомовна адреса:	Найбільший ідентифікатор хоста:

3.2 Підключення локальної мережі до Internet

Необхідно забезпечити доступ до мережі Інтернет з усіх робочих станцій.

Є три основні варіанти підключення локальної мережі до Інтернет:

• «пряме» IP-підключення;

• підключення через NAT;

• підключення через проксі-сервер.

Розглянути переваги, недоліки і область застосування кожного методу, а також деякі виникаючі нюанси. Вибрати й обґрунтувати конкретний спосіб підключення.