Результати оцінки хімічної обстановки

Джерело забруднення	Тип НХР, кількість (т.)	Глибина ПЗХЗ (км)	Ширина ПЗХЗ (км)	Площа ПЗХЗ (км2)	Тривалість вражаючої дії, (год)	Час підходу хмари НХР (хв)	Втрати людей, структура втрат, чол..

Стисла характеристика деяких НХР

Хлор (Cl)

Зеленувато-жовтий газ із різким запахом. Отруйний, у 2,5 рази важчий за повітря, добре розчиняється у воді. Суміш із воднем вибухонебезпечна. При тиску 570кПа (5,7атм) скраплюється в темно-зелену рідину. Випаровуючись в атмосфері, утворює білий туман, стелиться по землі й збирається в долинах, ярах, підвалах. Високі концентрації хлору 0,1—0,2мг/л призводять до смерті через 1год.

Граничнодопустима концентрація хлору в повітрі — 1мг/м³. Концентрація хлору 6мг/м³ призводить до подразнення, концентрація 100мг/м³ небезпечна для життя

Балон рідкого газу (місткістю 25л) може утворити в повітрі смертельну концентрацію на площі 2га.

Хлор дуже отруйний для людей і сільськогосподарських тварин. Може проникати в організм через неушкоджену шкіру, органи дихання і травлення.

При легкому ступені отруєння настають почервоніння і свербіння шкіри, подразнення слизових оболонок очей, сльозотеча, ураження верхніх дихальних шляхів: чхання, дертя і печіння в горлі, сухий кашель, різкий біль за грудиною.

Середній ступінь отруєння характеризується розладам дихання і кровообігу, серцебиттям, збудженням і задишкою.

При великих отруєннях спостерігається: різке подразнення слизових оболонок, сильні приступи кашлю, печіння і біль у носоглотці, різь в очах, посилення задишки, сльозотеча, посиніння шкіри і слизових оболонок, некоординовані рухи, ниткоподібний пульс, дихання поверхневе, втрата свідомості, судоми, набряк легень, зупинка дихання.

При високих концентраціях смерть настає миттєво.

На потерпілого необхідно надіти протигаз ЦП-5, ЦП-7 з коробкою марки В або ізолюючий протигаз чи дихальний апарат. Винести з небезпечної зони, за необхідності зробити штучне дихання. Зігріти тіло, промити слизові оболонки і шкіру 2 % -м розчином питної соди, або зняти тампоном із ІПП-8, або змити уражену поверхню чистою водою з милом.

У пошкоджені очі закапати 1 %-й розчин новокаїну.

При отруєнні середнього ступеня дати випити теплого молока із содою або лужної мінеральної води типу “Поляна Квасова”, робити інгаляцію з 2 % -м розчином питної води, зігріти тіло, дати вдихати кисень або аміак (нашатирний спирт). Терміново госпіталізувати.

Аміак(NH₃)

Безколірний газ з запахом нашатирю, при температурі — 33—35 °С безколірна рідина, яка при температурі 78 °С твердне. Добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає. Горить в атмосфері кисню. Отруйний.

Аміак небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та слизові оболонки.

У людини аміак при легкому ступені отруєння подразнює слизові оболонки очей — сльозотеча, уражує верхні дихальні шляхи —печіння у горлі, біль у горлі при ковтанні, чхання.

Середній ступінь отруєння викликає задуху, головний біль, нудоту, блювоту.

При тяжкому ступені отруєння аміаком порушуються дихання, діяльність серцево-судинної системи.

Смерть може настати від серцевої недостатності і набряку легень.

Потерпілому необхідно надіти протигаз з коробкою марки КД, М чи ізолюючий протигаз, винести його на свіже повітря, зігріти тіло. Провести інгаляцію теплою водою зі вмістом 1—2 %-го розчину лимонної кислоти, рот прополоскати 2 %-м розчином соди або теплою водою

При потраплянні на шкіру та слизові оболонки — промити 2%-м розчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1—2 краплі 1%-го розчину новокаїну. Опіки шкіри можна промити водою, потім опустити в теплу воду (+35—40°С), після чого накласти стерильну пов’язку або змазати пеніциліновою маззю чи Вишневського. Якщо утруднене дихання, закапати в ніс 2—3% розчин ефедрину (4-5крапель), поставити гірчичники на шию, дати папаверин 2% — 2,0в/м • см³. Дати пити лужну мінеральну воду типу “Поляна Квасова” або тепле молоко. Потерпілого потрібно терміново госпіталізувати.

Сірчистий ангідрид(SO₂)

Безколірний газ з гострим запахом запаленого сірника. Добре розчиняється у воді, утворюючи сірчану кислоту. Впливаючи на організм, подразнює верхні дихальні шляхи, спричиняє запалення їх слизових оболонок, а також горла й очей. Високі концентрації у повітрі спричиняють задишку, призводять до втрати свідомості й смерті.

Потерпілому треба надіти протигаз з коробкою марки В, винести на чисте повітря, дати подихати кисень, промити слизові оболонки 1%-м розчином питної соди.

Сірководень (H₂S)

Безколірний газ з характерним запахом тухлих яєць, важчий за повітря, у воді малорозчинний, дуже отруйний. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Подразнює слизові оболонки, спричиняє головний біль, нудоту, блювоту, біль у грудях, відчуття задишки, печіння в очах, з’являється металевий присмак у роті, сльозотеча. При появі таких симптомів потерпілого необхідно винести на повітря, очі і слизові оболонки не менше 15хв промивати водою або 2%-м розчином борної кислоти.

Соляна (хлористоводнева) кислота (HCl)

Розчин хлористого водню у воді. Температура кипіння +108,6 °С, щільність 1,18 г/см³ (при концентрації НСІ 35 %). Міцна кислота “димить” у повітрі, утворюючи з парами води крапельки туману. Гостре отруєння хлористим воднем (соляною кислотою) супроводжується охриплістю голосу, ядухою, нежиттю, кашлем. Концентрація 50—75 мг/м³ переноситься важко, 75—150 мг/м³ згубно діє на організм.

Захист органів дихання від азотної, сірчаної і соляної кислот забезпечують фільтруючі й ізолюючі протигази, а також універсальні респіратори. Для захисту від цих кислот можуть бути застосовані промислові протигази з коробкою В з аерозольним фільтром (коробка пофарбована у жовтий колір з білою вертикальною смугою), а від азотної кислоти з коробкою БКФ (захисний), промислові універсальні респіратори РУ-60МВ. Від азотної і соляної кислот захищають цивільні протигази ЦП-5, ЦП-7 і дитячі.

Додаток 2

Приклад

Оцінити хімічну обстановку на об’єкті господарської діяльності (ОГД), що може виникнути при аварійному руйнуванні ємності НХР на ХНО 12.00.15.07.

Вихідні дані:

№ з/п	Вихідні дані	Параметри
1	Номер карти	1
2	Розташування НХО	1
3	Розташування ОГД	1
4	Тип НХР	Cl
5	Кількість виливу, Q (т)	30
6	Тип виливу	У піддон
7	Висота обвалування H (м)	1
8	Ступінь вертикальності і стійкості повітря (СВСП)	Інверсія
9	Температура повітря t 0C	+200С
10	Швидкість вітру V (м/с)	4
11	Напрям вітру	Північно-західний Фактичний азимут 1250
12	Кількість людей на ОГД	100
13	Забезпеченість ЗІЗ	50%

Порядок проведення розрахунків по прогнозуванню та оцінки обстановки, що може виникнути на ОГД.

1. Визначення глибини прогнозованої зони розповсюдження хмари зараженого повітря з вражаючими концентраціями (Гпзхз, км):

Гр=Гт×Кв/Ксх─Гзм, (1)

де Гт - табличне значення глибини зони, визначене за табл. 1.

Вхідними даними до таблиці є:

- кількість викинутої при аварії НХР Q, т;

- ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП).

Гт=36,7 (з урахуванням примітки, температури повітря +20⁰ С, Гт збільшується на 5%) і буде дорівнювати

Гт=53,54

─ Кв - поправочний коефіцієнт на вітер за табл. 2:

Кв=0,4

─ Ксх - коефіцієнт, що враховує тип сховища і характеризує зменшення глибини розповсюдження хмари НХР при виливі "у піддон" (при умові зберігання НХР в обвалованих ємностях) за табл.3 з урахуванням висоти обвалування Н(м).

Ксх=2,1

─ Гзм - величина, на яку зменшується глибина розповсюдження хмари НХР на закритій місцевості (міська, сільська забудова, лісовий масив), км, визначається за формулою:

Гзм=L─L/Кзм (2)

де L - довжина закритої місцевості на осі сліду хмари НХР, км, у межах глибини, на яку розповсюдилась би хмара на відкритій місцевості;

У даному випадку перед ОГД знаходиться лісовий масив шириною 1,5км, тобто L=1,5

Кзм - коефіцієнт зменшення глибини розповсюдження хмари НХР для кожного 1 км довжини закритої місцевості за табл.4.

Кзм=1,8

Підставляємо дані у формулу (2):

Гзм=1,5─1,5/1,8=0,7

Підставляємо дані у формулу (1):

Гр=38,54×0,4/2,1─0,7=6,64(км)

Після визначення розрахункової глибини зони з урахуванням усіх коефіцієнтів отримане значення Гр порівнюється з максимальним значенням глибини переносу повітряних мас Гп за 4 години:

Гп=4×W, (км); (3)

де W - швидкість переносу повітряних мас (табл. 5) при заданих швидкості вітру і ступеня вертикальної стійкості повітря (СВСП), км/год.

W=21

Підставляємо дані у формулу (3):

Гп=4×21=84 (км)

Найменше із порівняних величин приймається за фактичну прогнозовану глибину зони зараження, тобто

Гпзхз=min{Гп; Гр}.

Тобто Гпзхз=6,64(км)

2. Ширина прогнозованої зони хімічного зараження (Шпзхз)

Залежно від СВСП її ширина (в кінці зони) розраховується за формулами:

─ при інверсії Шпзхз=0,2×Гпзхз, км (4)

де─ Гпзхз- глибина прогнозованої зони хімічного зараження, що визначена в пункті 1.(км).

Гпзхз=6,64(км)

Підставляємо дані у формулу (4):

Шпзхз=0,2×6,64=1,33(км)

3. Площа прогнозованої зони хімічного зараження Sпзхз за формулою

Sпзхз=0,5×Гпзхз×Шпзхз; (5)

Підставляємо дані у формулу (5):

Sпзхз=0,5×6,64×1,33=4,42(км²)

4. Площа зони можливого хімічного зараження (Sзмхз) (км²) розраховується за емпіричною формулою

Sзмхз=8,72×10^-3×Гпзхз²×φ, (6)

де: ─Гпзхз-глибина зони, км;

─ φ - коефіцієнт, який умовно дорівнює кутовому розміру зони можливого зараження залежно від швидкості вітру.

Підставляємо дані у формулу (6):

Sзмхз=8,72×10^-3×6,64²×45=17,3(км²)

5. Визначення часу підходу хмари зараженого повітря до об'єкта (tniдх)

Час підходу хмари НХР до заданого об'єкта залежить від швидкості перенесення хмари повітряним потоком W, на що впливає швидкість вітру, і визначається за формулою:

(tniдх) = Rоб/ W , (год), (7)

де Rоб - відстань від місця аварії (джерела забруднення) до заданого об'єкта, км;

Rоб=3,0 км

W - швидкість перенесення переднього фронту забрудненого повітря, визначається за табл. 5.

W=21

Підставляємо дані у формулу (7):

(tniдх) =3,0/21=0,14=8хв

3.2.6. Визначення часу уражаючої дії фактора зараження НХР,(typ)

Тривалість дії НХР визначається терміном випаровування НХР з поверхні її розливу (typ=tвип), що залежить від характеру розливу ("вільно" чи "у піддон"), швидкості вітру, типу НХР і може бути розраховано за формулою:

typ = tвип = h×d/К₁×К₂×К₃ (8)

де: ─ d - щільність НХР ,(т/м³)(табл. 9);

d=1,553

─ h - висота шару розлитої НХР, м (якщо ємності не обваловані, буде "вільний" розлив h=0,05 м). Якщо обваловані:

h=H─0,2(м), (9)

де Н - висота обвалування;

h=1─0,2=0,8

h=0,8

─ К₁ -коефіцієнт, що залежить від фізико-хімічних властивостей НХР, береться з табл. 9;

К₁=0,052

─К₂- коефіцієнт, який враховує температуру повітря (табл.9);

К₂=1

─ К₃- коефіцієнт, що враховує швидкість вітру V і розраховується К₃=(V+2)/3 (10)

V=4 м/с

Підставляємо дані у формулу (10)

К₃=(4+2)/3=2

К₃=2

Підставляємо дані у формулу (8) дані h,d,К₁,К₂,К₃.

typ = tвип = 0,8×1,553/0,052×1×2=47,78(год)=47год47хв.

3.2.7. Визначення можливих втрат робітників і службовців об'єктів господарювання і населення в осередку хімічного ураження

Очікувані втрати визначаються за табл. 7 залежно від чисельності людей, що можуть опинитись у прогнозованій зоні хімічного зараження, ступеня їх захищеності (забезпеченості засобами індивідуального і колективного захисту).

На ОГД знаходиться 100 чол., які розташовані в будівлі та на 50% забезпечені ЗІЗ.

Згідно табл. 7 очікується наступні втрати:

- легкі (Л) ─ 8 чол.

- середні (Ср) ─ 11 чол.

- смертельні (См) ─ 8 чол.