1. Розглянути й замалювати морфологічні типи стебел – за напрямом росту і положенням у просторі, ступенем опушення, формою на поперечному розрізі, ступенем здерев’яніння.

Рис. 90. Форми росту стебел:

А – прямостояче стебло кукурудзи (Zea mays); Б – чіпке стебло винограду (Vitis vinifera);

В – витке стебло хмелю (Humulus lupulus); Г – повзуче стеблo конюшини (Trifolium repens);

Д – сланке стебло вербозілля лучного (Lysimachia nummularia)

2. Ознайомитись із типами галуження пагонів.

Рис. 91. Типи галуження пагонів:

А – дихотомічний (схема); Б – диктіота (Dictyota); В – плаун булавовидний (Lycopodium clavatum);

1, 2, 3 – осі першого і наступних порядків

Рис. 92. Типи галуження пагонів:

А – моноподіальний у сосни (Pinus sylvestris) ; Б – симподіальний – черемхи (Prunus padus);

В – несправжньодихотомічний – клена татарського (Acer tataricum); 1 – схема, 2 – пагін сосни,

3 – пагін черемхи, 4 – пагін клена татарського

3. Розглянути й замалювати будову бруньки. Ознайомитись із типами бруньок за призначенням, за місцем розміщення їх на тілі рослини, ступенем захищеності меристематичної зони.

Рис. 93. Схема поздовжнього розрізу бруньки насінних рослин:

1 – конус наростання; 2 – листковий примордій; 3 – зачатки пазушних бруньок

Брунька – це зачатковий, нерозвинений пагін. Вона складається з меристематичної зачаткової осі, яка закінчується конусом наростання. Нижче конуса закладаються зачатки листків. Листки розташовані в бруньці один над одним. В пазухах зачаткових листків утворюються горбочки – зачатки бічних (пазушних) бруньок. Отже, вегетативна брунька – це пагін з усіма його елементами, кожен з яких перебуває в зачатковому стані.

У більшості дерев і кущів переважно холодного і помірного клімату в кінці літа на верхівці пагона, а також в пазухах листків уже є сформовані спочиваючі бруньки.

Для деяких рослин характерним є утворення поверхневого волосяного покриву (опушення), який посилює захист бруньки від надмірного випаровування води. Бруньки, що мають захисні луски називаються закритими. Серед рослин помірної зони лише незначна кількість їх мають зимуючі бруньки, які не захищені типовими захисними лусками – їх називають відкритими.

Рис. 94. Будова відкритих бруньок:

1 – зимуючі бруньки калини-гордовини; 2 – береза; 3 – конюшина, верхівка пагона (а) і внутрішня будова бруньки (б); 4 – пагін злака; 5 – схема поздовжнього розрізу його верхівкової бруньки, вегетативної (а) та вегетативно-генеративної (б)

Рис. 95. Будова закритих бруньок:

1 – дуб, загальний вигляд і поздовжній розріз; 2 – у бузини; 3 – у липи; 4 – копитняк, загальний вигляд рослин (а), зимуючі бруньки (б), розгорнуті частини бруньки (в); 5 – вишня; 6 – ясен; 7 – черемха; 8 – тополя; 9 – бук; 10 – груша; 1, 3, 6 – вегетативні бруньки; 2, 4 – вегетативні-генеративні бруньки; 5 – генеративні бруньки; Бр – брунькові лусочки; Л – зачатки листків; Кв – зачатки квітки