1. Предмет і основні проблеми макроекономіки.

2. Основні поняття макроекономіки. Макроекономічна політика.

3. Поняття системи національних рахунків.

4. Валовий продукт у системі національних рахунків.

5. Методи підрахунку валового продукту.

6. Показники національних рахунків: чистий національний продукт, національний доход, особистий доход.

7. Номінальний і реальний ВНП і його вплив на суспільний добробут.

8. Сукупний попит і фактори, що його визначають.

9. Сукупна пропозиція і фактори, що її визначають.

10. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ефект храповика.

11. Цілі і інструменти макроекономіки.

12. Циклічін коливання в економіці: механізм циклу і його фази.

13. Причини безробіття і його економічні наслідки.

14. Суть і механізм інфляції.

15. Причини і наслідки інфляції.

16. Основні напрями боротьби з інфляцією.

17. Держава як елемент підтримки і полегшення функціонування ринкової системи.

18. Роль держави у посилення і модифікації функціонування ринкової системи.

19. Податкова політика держави.

1. Предмет і основні проблеми макроекономіки.

Предметом макроекономіки виступають закономірності механізму функціонування всього народного господарства безвідносно до його окремих галузей, фактори які визначають його зміни в короткостроковій і довгостроковій перспективі і способи впливу на народногосподарські процеси з боку держави. В даному визначенні фіксуються 4 основних особливості макроекономічного аналізу:

1) об’єкт дослідження – економіка в цілому;

2) фактори, які впливають на економічний розвиток;

3) наслідки дій факторів впливу на економічний розвиток неоднорідного в часі, тому макроекономіка розглядає їх у двох часових інтервалах: короткостроковий і довгостроковий;

4) складовими елементами макроекономічного аналізу є розробка заходів економічної політики держави.

Сучасна макроекономічна теорія пройшла декілька етапів у своєму розвитку:

1) до світової економічної кризи 1929-1933рр., макроекономічна теорія виконувала теоретичну функцію описуючи функціональні залежності на макрорівні;

2) 30-60рр. 20 ст. школа кенсіанства, яка обґрунтувала необхідність широкого державного втручання для стимулювання економічного зростання і виходу із кризи;

3) 60-70рр. основним конкурентом кенсіанства став монетаризм, який виявив недолік кенсіанського пояснення багатьох економічних проблем і відповідно обмеженість рецептів їх вирішення;

4) початок 80рр. активні позиції в макроекономіці завоювала школа «економіки пропозиції», яка поклала в основу проведення економічної політики, скорочення податків як засобу стимулювання підприємницької активності.

Суперечності різних шкіл макроекономіки ведуться головним чином навколо ключового питання: чи доступимо втручання держави в спонтанний розвиток економічних процесів, якщо допустиме, то в якій мірі і чи робить при цьому подібне втручання який-небудь позитивний вплив. При цьому об’єктом вивчення є 3 головні економічні проблеми: зайнятість, інфляція, економічне зростання.

2. Основні поняття макроекономіки. Макроекономічна політика.

Ключовими поняттями макроекономіки є ВВП і національний дохід оскільки саме вони виступають головними вимірювачами рівня економічної активності в суспільстві. Точність вимірювання має вирішальне значення, бо саме від неї в кінцевому рахунку залежить обґрунтованість теоретичних виступів і рекомендацій.

Одним із функціональних категорій макроекономіки є сукупний попит і сукупну пропозиція. Їх функціональна роль базується на тій теоретичній основі, що обсяг виробництва і рівень цін визначаються саме із співвідношення між сукупним попитом і пропозицією.

Суб’єктами макроаналізу виступають:

1) сектор домашніх господарств, містить усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб, домашні господарства проявляють 3 види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину доходу і заощаджують;

2) підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм зареєстрованих у межах країни, підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред’являють попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує;

3) державний сектор – усі державні інститути та установи;

4) сектор закордон, містить усі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

В сучасних умовах сформувалось декілька напрямів макроекономічної політики, основним з яких є фіскальна і монетарна політика. Об’єктами регулювання при проведенні монетарної політики є головним чином величина грошової маси і ставки відсотка, а для фіскальної політики величина податків і обсяг державних витрат. Макроекономічній теорії потрібно враховувати дію зовнішніх економічних факторів, що знаходять кінцевий прояв у проблемі рівноваги платіжного балансу України. Без урахування цих факторів практичне виконання макроекономічних моделей може дати нульовий результат.

Однією з різновиду економічної політики є соціальна, реалізація цієї політики передбачає вирішення таких проблем як соціальне забезпечення, розвиток громадських систем освіти, охорона здоров’я, культура та інші сфери діяльності, які охоплюють розвиток людини.