3. Поняття системи національних рахунків.

У світі існує загальноприйнята система національних рахунків (СНР) – це система взаємопов’язаних показників розвитку економіки на макрорівні. СНР дозволяє: 1) вимірити обсяг виробництва в конкретний момент часу, який безпосередньо визначає функціонування економіки; 2) побудувати криву, яка характеризує функціонування економіки у попередні роки і у довгостроковій перспективі; 3) інформація, яку нам дає СНР є основою для формування і проведення в життя державної політики направленої на покращення функціонування економіки. В основі СНР лежить важливий принцип, який полягає у визнанні того що у створенні вартості товарів і послуг поряд і на рівні з працею приймають участь земля, капітал і підприємницькі здібності тобто фактори виробництва. Створений дохід розглядається не як результат тільки працею, а як результат сукупного використання цих факторів. СНР постійно удосконалювалося. В 1993 році ООН затвердила нову стандартну СНР, яка змінила попередню введену в 1968 році. З метою проведення української статистичної звітності і методів економічного аналізу у відповідність із світовою практикою з 1988 року розпочато впровадження в українську практику СНР, що вимагало проведення величезної роботи по перерахунку основних макроекономічних показників.

4. Валовий продукт у системі національних рахунків.

Центральними показниками СНР є ВВП і ВНД. Обидва вони відображають результати діяльності в двох сферах народного господарства, матеріального виробництва і послуг. Обидва визначаються як вартість обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за певний період часу. ВВП – це сукупна вартість продукції у сфері матеріального виробництва і сфери послуг незалежно від національної належності підприємств розташованих на території країни. ВНД – це сукупна вартість всього обсягу продукції і послуг в обох сферах національної економіки незалежно від місця знаходження національних підприємств у своїй країні або закордоном. ВНД відрізняється від ВВП на суму так званих факторних доходів. Щоб розрахувати ВНД потрібно до показника ВВП додати різницю між доходами отриманими підприємствами і фізичними особами даної країни з одного боку і доходами отриманої іноземними інвесторами в даній країні. Головна вимога при розрахунку показника ВВП це щоб всі товари і послуги вироблено за рік враховувались тільки 1 раз, тобто щоб при розрахунку враховувалась тільки кінцева продукція і не враховувались проміжкові продукти, які можуть купуватись і перепродаватись багато раз. Для виключення багатократного повторного рахунку ВВП повинен виступати як вартість кінцевих товарів і послуг і включати в себе тільки вартість створюваних на кожній проміжковій стадії обробки. З допомогою ВВП вимірюється обсяг річного, кінцевого випуску товарів і послуг в економіці. Цей показник не включається в деякі операції, які важко або неможливо врахувати: робота домогосподарок, робота вчених, бартерний обмін, доходи тіньового бізнесу. При всіх методах підрахунку ВВП в нього не включаються невиробничі угоди. Невиробничі угоди бувають двох типів: 1)чисто фінансові угоди 2)продаж уживаних товарів. Чисто фінансові угоди підрозділяються на 3 види: 1)державні трансферні платежі – виплати по соціальному страхуванню, допомога по безробіттю, стипендії, пенсії і т.п., вони являють собою просто перерозподіл створеного ВВП 2)приватні трансферні платежі – разові виплати з приватних фондів, стипендії приватних осіб і організації 3)угоди з цінними паперами – вони не здійснюють поточного виробництва. Виключення із сум уживаних речей із ВВП здійснюється тому що такі операції або не відображають поточного виробництва або включають подвійний рахунок.