Тема 5. Державне управління на регіональному рівні.

План

1. Регіональні структури влади в Україні

2. Роль державного управління щодо розвитку соціальної інфраструктури регіону.

3. Механізми реалізації регіональної політики держави.

Конституція і відповідні закони України визначають такі принципи місцевого самоврядування: автономія самоврядних органів, самостійність у розв'язанні питань, що стосуються їхньої компетенції; розмежування повноважень між місцевими органами державної влади та органами самоврядування; взаємоповага державних органів та органів самоврядування, їх співробітництво у розв'язанні тих питань, які належать до їхньої спільної компетенції; забезпечення належної матеріальної та фінансової основи для виконання органами самоврядування своїх функцій.

До регіональних структур влади в Україні належить Автономна Республіка Крим (АРК), обласні і районні ради. Суть Кримської автономії полягає в тому, що вона має власну Конституцію (Конституція АРК), представницький орган (Верховна Рада АРК), уряд (Рада Міністрів АРК). Юридичний статус Кримської автономії, межі її компетенції визначені в Конституції України та Конституції АРК. Верховна Рада АРК наділена такими повноваженнями: прийняття Конституції АРК та нормативно-правових (підзаконних) актів, які регулюють відносини у питаннях сільського господарства, життєдіяльності міст, громадських робіт, туризму, готельної справи, закладів культури, мисливства та рибальства, санітарної і лікувальної служб; формування уряду, призначення та звільнення його голови; звернення до Конституційного Суду України; призначення виборів депутатів Верховної Ради АРК; організація та проведення місцевих референдумів; управління майном, що належить Кримській автономії; розробка, затвердження та виконання бюджету, розробка та затвердження програм соціально-економічного і культурного розвитку Криму; визначення статусу місцевих курортів; ініціювання введення надзвичайного стану тощо.

Однак Кримська автономія має істотні державні обмеження, які полягають у тому, що, по-перше, Конституція АРК затверджується українським парламентом; по-друге, нормативyо-правові акти Верховної Ради АРК можуть бути зупинені Президентом України з одночасним зверненням до Конституційного Суду, а акти Ради Міністрів — скасовані главою держави; по-третє, повноваження Верховної Ради АРК достроково можуть бути зупинені українським парламентом за наявності висновків Конституційного Суду України; по-четверте, кандидатури до уряду АРК узгоджуються з Президентом України; по-п'яте, нормативно-правові акти АРК повинні узгоджуватися з Конституцією і законами України; по-шосте, правосуддя в АРК здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України; по-сьоме, діє інститут Представника Президента України, який забезпечує втілення в життя Конституції і законів України, координує діяльність державних органів та органів автономії і має право брати участь (з правом дорадчого голосу) у засіданнях уряду автономії.

Районна та обласна Ради є органами місцевого самоврядування, що представляють суспільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Вони обираються за мажоритарною системою, відносною більшістю по багатомандатних округах. Голови районної та обласної Рад, обрані ними, очолюють виконавчі комітети. Районна та обласна Ради затверджують бюджети і програми соціально-економічного й культурного розвитку регіону, а також здійснюють контроль за їх виконанням, можуть двома третинами голосів висловити недовіру головам районної і обласної держадміністрацій, що тягне за собою їхню відставку Президентом України.

На регіональному рівні діють також структури державної влади — районна й обласна держадміністрації.

Місцеве самоврядування базового рівня здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо (тобто через проведення референдумів, загальних зборів громадян, місцевих ініціатив, громадських слухань тощо), так і через органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські Ради та їхні виконавчі органи). Представницькі органи громад обираються громадами за мажоритарною системою відносною більшістю терміном на чотири роки. Так само обираються голови громад, які відповідно іменуються як сільський, селищний та міський голови. Голови самоврядування базового рівня поєднують у собі дві функції: керівника виконавчої влади і спікера Ради, а також реалізують державні повноваження.

Оскільки Україна є членом Ради Європи, то вона повинна поступово довести своє законодавство до рівня європейських та світових правових вимог. П'ята сесія Конгресу місцевої та регіональної влади Європи висловила пропозиції щодо вдосконалення правової основи місцевого й регіонального самоврядування в Україні. Особливо гостро стоїть питання про можливість реалізації права на самоврядування в Києві, Севастополі, які конституційно виділені в окремі адміністративні одиниці. У Києві ця проблема частково розв'язана після прийняття закону про столицю. Однак з точки зору прав місцевого самоврядування цей закон не ідеальний. Його найбільшою вадою є те, що міська та районні Ради Києва позбавлені права створити власні виконавчі органи.

Повноваження місцевих державних адміністрацій визначені статтею 119 Конституції України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації» і поділяються на власні і делеговані .

Власні повноваження місцевих державних адміністрацій за змістом і ступенем охоплення об'єктів управління у свою чергу класифікуються на загальні (як органу загальної компетенції) і спеціальні (галузеві), які стосуються певної сфери суспільного життя.

До компетенції місцевих державних адміністрацій входить забезпечення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законності, правопорядку, Додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля, програм національно-культурного розвитку меншин; підготовки і виконання відповідних бюджетів; управління, переданими в законному порядку об'єктами державної власності; здійснення державного контролю в межах, визначених законодавством; взаємодії з органами місцевого самоврядування та реалізації інших наданих державою повноважень.

Законодавством визначено такі основні галузеві повноваження місцевих державних адміністрацій, а саме в галузях:

—економічного та соціального розвитку — розробка програм соціально-економічного розвитку і забезпечення їх виконання;

— бюджету і фінансів — складання проекту відповідного бюджету і забезпечення його виконання;

—управління майном, приватизації та підприємництва — здійснення на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у переданій до сфери управління державної адміністрації власності;

—містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торгівельного обслуговування, транспорту і зв'язку — організація експертизи містобудівної документації, забезпечення обслуговування населення підприємствами вказаних галузей;

— використання та охорони земель, природних ресурсів і довкілля- розробка і забезпечення виконання програм у сфері екології;

— науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім'ї та молоді, соціального забезпечення та соціального захисту — реалізація державної політики в цих сферах;

—зайнятості населення, праці та заробітної плати — реалізація державних гарантій у сфері праці;

— міжнародних та зовнішньоекономічних відносин — забезпечення сприяння розвитку міжнародного співробітництва;

—оборонної роботи — забезпечення законодавства про військовий обов'язок.

Делеговані повноваження місцевих державних адміністрацій — це повноваження, що їх набувають адміністрації шляхом передачі їм для виконання від інших суб'єктів за власним рішенням останніх або на підставі закону.

Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами, а також повноваження органів виконавчої влади вищого рівня, делеговані їм у межах, визначених законами, Кабінетом Міністрів України. Передача місцевим державним адміністраціям повноважень інших органів супроводжується передачею їм відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень.

Відносини місцевих державних адміністрацій — це складова державно-управлінських відносин, які виникають між органами державної влади у горизонтальних та вертикальній проекціях. За характером вони поділяються на адміністративні (субординаційні), функціональні (координаційні), дисциплінарні, відносини ініціативи. За формою і вираженням — на правові й неправові, за сферами виявлення — галузеві, територіальні, міжрегіональні, територіально-галузеві. Багатогранність державного управління зумовлює й інші спектри класифікації відносин місцевих державних адміністрацій. Для забезпечення реалізації власних і делегованих повноважень місцевих адміністрацій суттєвою є типологія, заснована на виділенні учасників державно-управлінських відносин. Чинним законодавством визначено відносини місцевих державних адміністрацій з Президентом України, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Відносини з Президентом ґрунтуються на відповідальності місцевих державних адміністрацій та їх голів під час здійснення своїх повноважень перед ним. Голови обласних державних адміністрацій інформують Президента та щорічно звітують перед ним про виконання місцевою державною адміністрацією покладених на неї повноважень, а також про суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території, вносять пропозиції з питань вдосконалення чинного законодавства України і практики його реалізації, системи державного управління.

Відносини з Кабінетом Міністрів України передбачають відповідальність місцевих адміністрацій перед ним, їх підкон-трольність і підзвітність. Голови обласних адміністрацій інформують Кабінет Міністрів України про виконання наданих адміністрації повноважень і про соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території, вносять пропозиції з питань удосконалення чинного законодавства України і практики його реалізації, системи державного управління.

Відносини місцевих державних адміністрацій з органами виконавчої влади базуються на тому, що серед місцевих органів виконавчої влади є органи двох типів: 1) що підпорядковані голові відповідної державної адміністрації, але водночас реалізують вимоги і завдання відповідного міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади; 2) що підпорядковані міністерствам чи іншим ЦОВВ, але мають управлінські зв'язки з місцевими державними адміністраціями.

Відносини з міністерствами та іншими ЦОВВ ґрунтуються на засадах взаємодії та підзвітності і підконтроль-ності їм управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій. У разі визнання міністерством, іншим ЦОВВ незадовільною роботи відповідного управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації або їх керівників, міністр чи керівник іншого ЦОВВ звертається з відповідним мотивованим поданням до голови місцевої державної адміністрації, який зобов'язаний переглянути це подання і не пізніше ніж у місячний термін прийняти рішення та дати обґрунтовану відповідь. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність територіальних органів міністерств та інших ЦОВВ, сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань. У свою чергу керівники територіальних органів міністерств та інших ЦОВВ з питань здійснення повноважень місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні їх головам.

Голова місцевої державної адміністрації має право порушувати перед міністерствами, іншими ЦОВВ вмотивовані питання про відповідність займаній посаді керівників їх територіальних органів, на підставі чого ці органи мають у місячний термін прийняти рішення та дати обґрунтовану відповідь.

У рамках структур виконавчої влади важливими є відносини між обласними та районними місцевими держадміністраціями. Обласні державні адміністрації у межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за нею. Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших ЦОВВ. Право скасовувати накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації, що суперечать законодавству України та актам виконавчої влади вищого рівня, мають також керівники відповідних управлінь, відділів та інших структурних підрозділів обласної державної адміністрації. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність, щорічно, на вимогу, звітують перед ними.

Відносини між державою і суспільством значною мірою реалізуються в системі відносин місцевих державних адміністрацій з місцевими радами та їх посадовими особами. Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм відповідними обласними і районними радами (використовуючи передані для цього фінансові, матеріально-технічні та інші ресурси), підзвітні та підконтрольні відповідним радам. Голови місцевих державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях відповідних рад, виносити на розгляд питання, пов'язані з виконанням делегованих повноважень, інші пропозиції. Вони звітують перед відповідними радами про виконання бюджету, програм соціально-економічного і культурного розвитку територій і делегованих повноважень. Обласна та районна ради можуть висловити недовіру голові відповідної місцевої адміністрації, на підставі чого з урахуванням пропозиції органів виконавчої влади вищого рівня Президент України приймає рішення і дає його відповідній раді.

У процесі управлінської діяльності на відповідній території місцеві державні адміністрації вступають у відносини із сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та сільськими, селищними і міськими головами. Вони сприяють у здійсненні радами власних повноважень місцевого самоврядування: у вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування; контролюють виконання наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади, розглядають та враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Розглядаючи питання, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, місцеві адміністрації повідомляють відповідні органи місцевого самоврядування про це і надають право участі цих органів і їх посадових осіб у проведенні відповідних засідань. Голови місцевих адміністрацій, їх заступники, керівники підрозділів або представники мають право бути присутніми на засіданнях органів місцевого самоврядування, бути заслуханими з питань, що їх стосуються. Місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.

Для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації. У системі державно-управлінських відносин місцевих державних адміністрацій розглядаються також їх відносини з підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян і громадянами.

РОЗДІЛ 2. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ СТРУКТУР ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ