Вимоги до екскурсовода. Культура мови екскурсовода

Володіння екскурсоводом мистецтвом слова – важлива умова успішного проведення екскурсії. Тому юним екскурсоводам необхідно багато вчитися, оволодівати майстерністю оратора.

Мова повинна бути граматично правильною, точною, виразною, оригінальною, скупою.

Почуття впевненості, яке необхідне екскурсоводу для успіху екскурсії, може бути повним тільки тоді, коли його мова побудована граматично правильно. Без цього він не може говорити вільно, не може правильно реагувати на поведінку екскурсантів.

Точність викладу особливо важлива при характеристиці об'єкта і багато в чому визначає вплив екскурсовода на аудиторію. В екскурсії особливо неприпустима абстрагованість, вживання стереотипів, загальних слів, зміст яких давно стерся.

Виразність і оригінальність мови підсилює застосування різних прийомів мови, іносказань (алегорій), перифраз, гіпербол, метафор, інверсій слів.

Добре діє просте наочне порівняння, проведення паралелі, уживання яскравих епітетів.

Підвищує виразність мови своєчасне вживання афоризмів, прислів'їв, приказок. Ощадливість мови вимагає усунення зайвих слів, загальних фраз, що розхолоджують, ведуть до втрати уваги слухачів. Стислість додає мові силу.

Мова екскурсовода має відмінності від звичайної ораторської мови, тому що склад екскурсійної аудиторії обмежений, як правило, 25 - 30 екскурсантами. Це вимагає відноситися до патетики з обережністю, ставить завдання зробити мову більш інтимною, наблизити її до екскурсантів.

Крім того, екскурсовод часто говорить в умовах шуму. Тому, щоб не зірвати голос, не слід намагатися перекричати сильний шум, а виждати момент, коли він ослабне.

В екскурсіях варто вживати просту розмовну мову, ретельно відбирати наукові терміни й іноземні слова, пам’ятаючи приказку "Краще спіткнутися ногою, ніж словом".

Екскурсоводу, зброєю якого є слово, варто завжди керуватися мудрою радою Льва Толстого: "Говори про те, що для тебе є зрозумілим. Інакше мовчи".

Техніка мови екскурсовода

Як для актора, у роботі екскурсовода має велике значення техніка мови: звучність, тембр, висота голосу, вимова, міміка.

Звучність дозволяє донести мову до всіх екскурсантів. Вона спирається на правильний подих, глибоке, часте і контрольоване дихання.

На один глибокий вдих можна вимовити лише частину фрази. Для виразної мови потрібний частий подих. Не можна вдихати тільки наприкінці фраз, робити це потрібно у відповідності зі змістом того, що вимовляється. Для цього необхідний контроль подиху під час усієї мови.

Тембр. Голос кожної людини має визначене забарвлення - тембр. Змінити його неможливо, але можна зробити багато чого для його поліпшення. Гарний тембр вимагає довгих занять. У результаті досягається відкрите, повноцінне, ясне звучання з частими варіаціями.

Тембр відіграє важливу роль не тільки як загальне забарвлення голосу, але й у передачі думок і почуттів. Він доводить до слухачів настрій - веселе чи меланхолійне, жартівливе чи гнівне, добросерде чи роздратоване і т.д. Голос екскурсовода змушує екскурсантів сильніше реагувати на почуте.

Темп. У поняття темпу входить швидкість мови в цілому, тривалість звучання окремих слів, інтервали і тривалість пауз. Швидкість мови залежить від змісту й умов руху (коли екскурсовод веде мову по ходу руху транспорту).

Інтенсивність показу об'єктів залежить від швидкості мови, але квапливість створює враження байдужності до теми екскурсії.

Особливе значення в мові екскурсовода мають паузи. Як і лектору, пауза потрібна для забезпечення правильного подиху. Вона дає можливість зміркувати, до якої думки варто перейти далі. Пауза відтіняє найбільш істотні слова і пропозиції.

Коротка пауза перед кульмінаційним моментом показу і після нього - один зі способів підкреслення значення об'єкта.

В екскурсіях по місту паузи іноді роблять під час пересування від одного об'єкта до іншого. Коли цей переїзд триває значний час (15-20 хвилин), така пауза порушує єдність екскурсії. Тому доцільніше відновити розповідь у шляху проходження.

У далеких екскурсіях паузи можуть бути більш тривалими.

Висота звуку дозволяє відрізняти питання від ствердження, остаточне і непорушне від обговорюваного і сумнівного, переконаність від непевності, підкреслює контраст. Оскільки для мови важливі не тільки логіка, але й емоції, то модуляція голосу має першочергове значення. Смуток, жалість, ніжні людські почуття, представлення про величність завжди вимагають менш уривчастої і більш плавної зміни інтонації. Підозра, занепокоєння, погроза можуть бути виражені зниженням голосу. Не можна починати фразу голосно, з високого тону і затихати наприкінці , тому що кінцівка визначає відношення до фрази в цілому. Варто уникати монотонності, занадто низького чи високого тону.