38. Охарактеризуйте спеціальну обробку при біологічному зараженні.

Біологічний захист - комплекс заходів, спрямованих на захист людини, тварин і рослин від біологічного зараження (ураження) біологічними патогенними агентами;

При зараженні бактеріальними засобами часткову санітарну обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням та обтрушуванням, видаляють БЗ, які осіли на одяг, взуття, спорядження.

Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8 обробляють маску протигаза.

Замість ІПП можна також користуватися 3% розчином перекису водню, та 3%- їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості).

Перед залученням особового складу до участі в локалізації та ліквідації надзвичайної ситуації в осередку біологічного зараження керівник органу управління та підрозділу зобов'язаний за результатами біологічної розвідки:

з'ясувати наявність та характер небезпечних чинників в осередку надзвичайної ситуації, яких не можна уникнути за допомогою організаційних, технічних, технологічних та інших заходів захисту;

з метою ефективного захисту особового складу визначити характеристики, які повинні мати ЗІЗ, та з'ясувати, чи відповідають вони умовам праці рятувальників та біологічним небезпекам, які є в осередку зараження.

Керівник не повинен допускати до роботи в осередку біологічного зараження працівників без ЗІЗ, а також, якщо ЗІЗ знаходяться в забрудненому, несправному стані або з простроченими термінами експлуатації та періодичних випробувань.

Керівник зобов'язаний переконатися, що ЗІЗ застосовуються працівниками відповідно до інструкції з їх експлуатації та відсутності в ЗІЗ будь-яких змін, що можуть призвести до зниження їх захисних властивостей.

Керівник організовує зберігання і належний догляд за ЗІЗ, своєчасну спеціальну обробку, прання, знезараження, ремонт та знищення ЗІЗ за процедурами, визначеними інструкціями з їх експлуатації.

Під час роботи в ЗІЗ взимку необхідно передбачати заходи з попередження переохолодження та обмороження особового складу (застосування теплої білизни, розгортання пунктів обігріву в зоні зараження, де особовий склад без зняття засобів захисту може відігрітися та продовжити виконання завдань).

39. Як здійснюється організація експлуатації захисних споруд і укриття в них населення при нс.

Захисні споруди цивільного захисту (ЦЗ) є засобами колективного захисту людей під час НС. За захисними властивостями їх поділяють на сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ).

Сховище – спеціальна інженерна герметична споруда – захищає людей від усіх уражальних факторів. ПРУ захищає від іонізувального випромінювання у разі радіоактивного зараження місцевості і частково від інших уражальних факторів.

Планування і призначення приміщень сховища. Приміщення сховища поділяють на основні і допоміжні. Основні – це приміщення для людей, медичний пункт, пункт управління.

Допоміжними є фільтровентиляційна камера, санвузли, приміщення для продуктів харчування, для дизельної електростанції (ДЕС), тамбур-шлюзи, тамбури та ін.

Приміщення для людей будують за нормами 0,5 м2/особу, якщо висота становить 2,15–2,9 м, що дозволяє розмістити двох’ярусні нари; 0,4 м2/особу, якщо висота більша, ніж 2,9 м, з трьох’ярусними нарами. Загальний об’єм повітря усіх приміщень (за винятком ДЕС, тамбурів, розширювальних камер) має бути не менше, ніж 1,5 м3/особу.

Медичний пункт розміром 9 м2 передбачено обладнувати у сховищі, яке уміщує 900–1000 осіб. На кожні 100 осіб з-понад 1000 осіб додається по 1 м2.

Попри наявність медпункту в приміщенні для людей обладнують санпост з розрахунку 2 м2 на 500 осіб.

Пункт управління (ПУ) для групи керування ЦЗ об’єкта обладнують в одному із сховищ за нормою 2 м2 на одну особу керівного складу (10–20 осіб).

На об’єктах, де кількість працівників менша від 600 осіб, ПУ обладнують у приміщенні для людей.

Приміщення для продуктів має становити 5 м2 на 150 осіб, на кожні наступні 150 осіб воно збільшується на 3 м2.

Тамбур-шлюз (8–10 м2) обладнують при одному із виходів у сховищах місткістю 300–600 осіб; виходів має бути не менше двох з протилежних боків. Входи обладнують тамбурами (крім тих, що мають тамбур-шлюз). У вбудованих сховищах оголовок аварійного виходу висотою 1,2 м має бути на відстані L0 = 0,5Н + 3 (Н – висота будівлі, м) від адміністративної, житлової будівлі, L0 = 0,5Н – промислової багатоповерхової.

Фільтровентиляційну камеру (приміщення) будують, враховуючи габарити обладнання. Загальну площу допоміжних приміщень розраховують за нормою 0,12 м2/особу у сховищах до 600 осіб без ДЕС і регенерації повітря; 0,15 м2/особу в сховищах без ДЕС із регенерацією повітря.

Обладнання сховища. Сховище обладнують системами життєзабезпечення, такими як повітропостачання, водопостачання, каналізація, електропостачання, опалення, зв’язок.

Система повітропостачання забезпечує очищення повітря і підтримання потрібного газового складу повітря, температури, вологості у приміщеннях сховища (табл. 7.5). Режим роботи системи повітропостачання визначають станом атмосферного повітря:

Режим I – «чиста вентиляція» – якщо немає в атмосфері небезпечних речовин або наявний радіоактивний пил. Норма подавання повітря на 1 людину за годину залежить від кліматичної зони розташування сховища: в зоні I – регіон, де середня температура найспекотнішого місяця року до 20 ?С, – 8 м3/особу; в зоні II (20–25 ?С) – 10 м3/особу; в зоні III (25–30 ?С) – 11 м3/особу; в зоні IV (? 31 ?С) – 13 м3/особу.

Режим II – «фільтровентиляції» – у разі наявності в атмосфері отруйних речовин і бактеріальних засобів. Норма повітря – 2 м3/особу (незалежно від кліматичної зони).

Режим III – «повної ізоляції з регенерацією» – у разі наявності в атмосфері чадного газу, аміаку та інших речовин, що не фільтруються. Норма – 2 м3/особу (подавання в приміщення 25 л/особу О2 і поглинання 20 л/особу СО2).

У сховищах малої місткості (до 600 осіб) систему повітропостачання обладнують на базі промислових фільтровентиляційних комплектів двох типів: ФВК-1 (забезпечує роботу системи в режимах I і II), ФВК-2 (забезпечує усі три режими), має регенеративну установку РУ-150/6.

Можливості одного комплекту ФВК-1(2) такі: у режимі I – 1200 м3/год; у режимах II і ІІІ – 300 м3/год (забезпечує повітрям 150 людей). Електроручні вентилятори використовують якщо немає електропостачання. В одному сховищі доцільно встановлювати не більше чотирьох комплектів.

Водопостачання прокладають від зовнішньої (міської) мережі і створюють аварійний запас води в проточних баках за нормою 3 л/особу на добу.

Каналізацію сховища врізають у зовнішню каналізаційну мережу. Аварійний викид становить за нормою 2 л/особу за добу.

Опалення сховища здійснюють від опалювальної мережі об’єкта, його вимикають під час заповнення сховища людьми.

Електрозабезпечення передбачено від міської мережі окремим кабелем. Аварійне джерело електроенергії – захищена ДЕС – може бути обладнане на групу сховищ. У сховищах місткістю менше 600 осіб встановлюють акумуляторні батареї для освітлення.

Протирадіаційні укриття. У ПРУ обладнують: основні приміщення – приміщення для людей за нормою 0,4–0,5 м2/особу, допоміжні – санвузли, вентиляційна (якщо місткість близько 300 осіб), для зберігання забрудненого одягу. Висота приміщень становить 1,9–3 м. Системи життєзабезпечення ПРУ обладнують такі ж, як і у сховищі, за тими ж нормами. Якщо місткість менша 300 осіб, вентиляційне обладнання можна розміщувати в приміщенні для людей.

Простіші та швидкоспоруджувані укриття. У разі недостатньої кількості завчасно побудованих ЗС на об’єкті планують будівництво швидкоспоруджуваних і простіших укриттів (щілин) в особливий період (загрози нападу противника).

Щілина являє собою рів глибиною 200 см, шириною зверху 120 см, на дні 80 см, довжиною 8–10 м, що дозволяє розмістити 10 людей. Щілина на 20–30 людей складається із окремих ділянок по 10 м, розміщених під прямим кутом одна до одної. Загальну довжину щілини визначено нормою 0,5–0,6 м на одну особу (рис. 7.10).

У щілинах місткістю до 20 осіб обладнують один вхід під прямим кутом до першої прямолінійної ділянки, а місткістю більше 20 осіб – два входи на протилежних кінцях. Щілини більш ніж на 40 осіб не будують. Уздовж однієї із стін обладнують ослін для сидіння, а в стінах – ніші для продуктів і води.

Для будівництва швидкоспоруджуваних укриттів (ШСУ) використовують збірний залізобетон, елементи підземних колекторів, а також спеціально виготовлені плити для будівництва ЗС типу «фара». Типове швидкоспоруджуване сховище будують за 24 год за наявності відповідних сил, матеріалів і техніки.

Пристосування приміщень під захисні споруди. Підземні та наземні будівлі і споруди, підвальні та інші приміщення, що відповідають вимогам захисту населення, можуть бути пристосовані під укриття після дообладнання. У містах для цього використовують транспортні та пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель.

У заміській зоні під протирадіаційні укриття пристосовують підпілля і підвали житлових будинків, овочесховища, приміщення будинків, природні печери, гірські виробки (рис. 7.11).

Для пристосування приміщень під ЗС виконують такі роботи:

– посилення захисних властивостей споруди: установлення підпорів стелі, розміщення на перекритті додаткового шару ґрунту, обкладання стін мішками із землею тощо;

– герметизацію приміщень для зменшення попадання в них радіоактивного пилу. Для цього проконопачують і замазують глиною тріщини, герметизують двері, вікна за допомогою гуми, плівки тощо;

– улаштування вентиляції. Якщо немає промислових вентиляторів, то обладнують із пристосованих пристроїв (веловентиляторів, міхурів) або улаштовують природну (самоплинну) вентиляцію за допомогою припливного і витяжного коробів. При цьому витяжний короб має бути встановлений на 1,5–2 м вище від припливного.

Відповідно до вимог щодо забезпечення інженерного захисту населення на випадок НС місцеві органи виконавчої влади мають вести комплексне освоєння підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням пристосування і використання частин приміщень для укриття населення у НС.

Експлуатація захисних споруд. Захисні споруди мають завжди бути підготовлені для прийому людей і мати належні захисні властивості та санітарно-технічний стан. Організація підтримання захисних споруд для використання їх за прямим призначенням і контроль за правильною експлуатацією здійснює служба сховищ і укриттів об’єкта. Утримання та експлуатацію ЗС здійснюють групи або ланки з обслуговування ЗС. Ланка складається з 7 осіб, які обслуговують 3 пости: пост 1 – перед входом у сховище, пост 2 – у фільтровентиляційному приміщенні, пост 3 обслуговує аварійний вихід, систему опалення та освітлення.

Захисні споруди в мирний час можна використовувати для таких потреб господарства, як побутові приміщення (гардероби), склади, навчальні класи з ЦЗ, виробничі приміщення, спортивні зали тощо.

Використання ЗС не за призначенням не повинно порушувати герметизацію і захисні властивості споруд та має забезпечувати використання їх за призначенням у короткий термін (24 год), тому забороняється демонтаж обладнання ЗС, перепланування приміщень, улаштування дірок та отворів в огороджувальних конструкціях тощо. Всі приміщення мають бути сухими, регулярно провітрюватись. Захисні герметичні двері мають бути відкритими, на підставках.

Підготовка сховища до прийому людей включає:

– звільнення сховища від зайвого обладнання і майна;

– розконсервацію обладнання;

– перевірку систем життєзабезпечення, санітарно-технічних пристроїв і зв’язку;

– перевірку герметизації та усунення недоліків;

– установлення нар;

– закладання продуктів, медикаментів, запасу води.