1. Охарактеризуйте урядову інформаційно-аналітичну систему збору, обробки, передачі та збереження моніторингової інформації з надзвичайних ситуацій.

Інформаційно-аналітична діяльність — це галузь людської діяльності, покли-

кана забезпечити інформаційні потреби суспільства за допомогою аналітичних та

інформаційних технологій, за рахунок переробки вихідної інформації й одержан-

ня якісно нового знання.

Інформаційна система для збору, поперед-

ньої обробки та аналітичного опрацювання ре-

зультатів моніторингу якості підготовки фахів-

ців у ВНЗ розроблена та впроваджена в Інсти-

туті моніторингу якості освіти Національного

технічного університету України «Київський

політехнічний інститут» (НТУУ «КПІ»).

Засоби цієї системи використовуються для

виявлення латентних залежностей, оцінки узго-

дженості теоретичних моделей з результатами

моніторингу та уточнення моделей еволюції

знань, що суттєво зменшує невизначеність при

прийнятті рішень, пов’язаних з управлінням

такою великою навчальною системою як НТУУ

«КПІ».

2. Як проводиться територіальний моніторинг за об’єктами, процесами і системами захисту та ліквідації нс.

Органи виконавчої влади України і місцевого самоврядування з метою запобігання НС здійснюють такі заходи:

• визначають найважливіші напрямки у сфері запобігання НС, які вимагають розробки нормативно-правових актів та внесення змін і доповнень до існуючих документів4

• організовують моніторинг і прогнозування НС, аналіз та управління ризиком НС природного і техногенного характеру, розробку паспортів безпеки територій, потенційно небезпечних об’єктів (ПНО);

• створюють і здійснюють підготовку та утримання в готовності органів управління сил і засобів до дій у НС;

• організовують розробку і реалізацію комплексу превентивних заходів за всіма напрямками запобігання НС;

• організовують підготовку керівного складу органів управління і населення до дій у разі загрози і виникнення НС;

• організовують систему оповіщення та інформування населення у НС;

• організовують взаємодію органів управління підсистем єдиної системи ЦЗ;

• створюють резерви фінансових і матеріальних ресурсів для запобігання і та ліквідації наслідків НС;

• організовують і здійснюють державний нагляд і контроль у сфері ЦЗ.

Ця методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки радіаційної обстановки та хімічної обстановки у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

3. Дайте характеристику ідентифікації та паспортизації потенційно-небезпечних об’єктів господарювання.

Ідентифікація об'єктів господарської діяльності, на яких є реальна загроза виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, проводиться для з метою вдосконалення організації їх державного обліку у процесі паспортизації та реєстрації у Державному реєстрі потенційно небезпечних об'єктів відповідно до методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів. Відповідальні особи об'єктів господарської діяльності, які проводять ідентифікацію, узгоджують результати ідентифікації з місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту. Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки надається до місцевого органу державного нагляду у сфері цивільного захисту для узагальнення результатів проведення ідентифікації. Результати ідентифікації, отримані відповідно до зазначеної Методики, можуть використовуватись для розробки заходів щодо попередження НС та підготовки до реагування на них. Ідентифікація передбачає аналіз структури об'єктів господарської діяльності та характер їх функціонування для встановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС, а також визначення рівнів можливих НС. У процесі ідентифікації розглядаються і ураховуються внутрішні і зовнішні чинники небезпеки. Внутрішні чинники небезпеки характеризують небезпечність будов, споруд, обладнання, технологічних процесів об'єкта господарської діяльності та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території. Зовнішні чинники небезпеки безпосередньо не пов'язані з функціонуванням об'єкта господарської діяльності, але можуть ініціювати виникнення НС на ньому та негативно впливати на її розвиток. Процедура ідентифікації здійснюється за такими етапами: 1) вибір кодів НС, виникнення яких можливе на об'єкті господарської діяльності. 2) аналіз показників ознак НС, вибраних на попередньому етапі, та визначення їх порогових значень з використанням Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, виявлення за результатами аналізу джерел небезпеки, які при певних умовах можуть стати причиною виникнення НС; 4) визначення видів небезпеки для кожного з виявлених джерел небезпеки; 5) визначення переліку небезпечних речовин, що використовуються на об'єкті господарської діяльності, їх кількості та класу небезпеки за допомогою нормативних документів у сфері визначення небезпечних речовин; 6) оцінка на підставі отриманих даних зони поширення НС, які можуть ініціювати кожне з виявлених джерел небезпеки за допомогою Методики прогнозування наслідків виливу небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті, затвердженої наказом МНС України, Мінагрополітики України, Мінекономіки України, Мінекоресурсів України, а також Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій; 7) оцінка можливих наслідків НС для кожного з джерел небезпеки з використанням Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру; 8) встановлення максимально можливих рівнів НС для кожного з джерел небезпеки згідно з Класифікацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, наведеною у додатку 4; 9) визначення державних реєстрів, в яких зареєстровано або необхідно зареєструвати об'єкт господарської діяльності з використанням Переліку затверджених державних реєстрів України для обліку небезпечних об'єктів; 10) визначення відповідності об'єкта діючим нормативно-правовим актам у сфері визначення небезпечних об'єктів.

Паспортизація потенційно небезпечних об’єктів (ПНО)

Паспортизація діючих об'єктів господарської діяльності, на яких є реальна загроза виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, проводиться для вжиття заходів щодо запобігання НС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 122 "Про комплексні заходи, спрямовані на ефективну реалізацію державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та оперативного реагування на них на період до 2005 року" та кваліфікованої ідентифікації ПНО, здійснення їх обліку згідно з Положенням про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів. Після отримання паспорта Державний департамент СФД забезпечує реєстрацію потенційно небезпечних об'єктів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1288 "Про затвердження Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів". Паспорт потенційно-небезпечного об'єкта підлягає переоформленню кожні п'ять років. Керівники ПНО згідно з чинним законодавством України несуть відповідальність за несвоєчасне подання паспорта потенційно небезпечного об'єкта, змін до нього, неповний обсяг інформації та подання недостовірної інформації. Зведений перелік ПНО подається Головним управліннямпланування та дій у надзвичайних ситуаціях МНС України на підставі переліків ПНО Автономної Республіки Крим та управліннями областей України, затверджених на засіданнях комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій обласних державних адміністрацій - Науково-дослідному, проектно-конструкторському та технологічному інституту мікрографії Державного департаменту страхового фонду документації . Розсилання форм паспортів ПНО та оброблення інформаційних даних паспортів здійснює НДІ мікрографії