Тема 3. Комунікації в менеджменті План
Поняття та характеристика комунікацій
Канали та засоби комунікацій
Комунікаційні бар’єри
Поняття та характеристика комунікацій
Усі функції менеджменту взаємопов'язані і починають діяти при наявності в організації певної системи комунікацій.
Спільна (колективна) діяльність людей передбачає контакти між ними у вигляді обміну необхідною інформацією. Тільки на цій основі люди, об'єднані в організацію, можуть досягти своєї мети. Будь-яка організація, навіть дуже малочисельна, обов'язково має відповідну систему комунікацій.
У вузькому розумінні слова комунікація — це обмін інформацією між двома й більшою кількістю людей. Тобто основним матеріалом комунікації є інформація.
Увага!
Управління має справу з величезним масивом інформації, яка безперервно збільшується в міру росту об'ємів виробництва продукції. В цілому обсяг інформації зростає майже пропорційно квадрату росту об'єму виробництва.
М. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі підкреслюють, що комунікації виникають між:
організацією та зовнішнім середовищем (споживачами, державою і т. д.);
підрозділами та працівниками організації (між різними рівнями управління організацією, між керівниками й підлеглими, між неформальними організаціями тощо).
Весь шлях від джерела інформації (відправника) до отримувача називається каналом комунікації
Канали можуть бути формальні (офіційні) й неформальні (неофіційні), Формальні канали встановлені адміністративно й зв'язують працівників як по вертикальних, так і по горизонтальних щаблях управління. До неформальних каналів комунікацій відносяться ті, які не співпадають із офіційно встановленими.
канал
Увага!
Для ефектнішого функціонування виробничих колективів необхідно, щоб в організації діяли як формальні, так і неформалі,» комунікації, які повинні бути збалансованими.
Якщо організація володітиме лише системою формальних комунікацій, то процес проходження інформації буде бюрократизуватися. Якщо домінуватиме система неформальних комунікацій, то це призведе до розповсюдження чуток, які заважатимуть нормальній діяльності.
2. Канали та засоби комунікацій
Для менеджера доступними є два типи комунікацій: формальні та неформальні.
Формальні комунікації – передбачені організаційною структурою. Формальні комунікації поділяються на вертикальні та горизонтальні та діагональні.
До вертикальних комунікацій належать комунікації зверху вниз і знизу вгору.
Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які знаходяться на одному рівні ієрархії. Такий обмін інформацією забезпечує координацію діяльності (наприклад між віце-президентами з маркетингу, фінансів, виробництва).
Діагональні комунікації здійснюються між особами, які перебувають на різних рівнях ієрархії.
Неформальні комунікації – не передбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів.
Позитивні характеристики системи неформальних комунікацій:
- швидкість передавання інформації;
- потенційна можливість доповнювати формальні канали комунікацій;
- передбачливий характер неформальних комунікацій;
- оперування, як правило, останніми новинами тощо.
Л. А. Жданова всю інформацію (офіційну і неофіційну) розподіляє на три групи:
1. комунікації між двома індивідами;
2. комунікації між індивідом та групою;
3. комунікації всередині групи.
Також комунікації поділяються на два великих класи: письмові (виступають у формі планової та звітної документації, пам’ятних записок, доповідей, оголошень, довідників, фірмових газет тощо) та усні (телефонні розмови, публічні виступи, наради безпосереднє спілкування тощо).