
- •Опорний конспект лекцій з дисципліни «Менеджмент»
- •Тема 1. Сутність, значення та розвиток менеджменту План
- •Суть понять „управління” та „менеджмент”
- •Значення та завдання менеджменту
- •Еволюція менеджменту
- •Синергія
- •Результат і ефективність
- •Тема 2. Зовнішнє та внутрішнє середовище організації План
- •Внутрішні змінні організації (мікросередовище менеджменту)
- •2. Зовнішні фактори організації (макросередовише менеджменту)
- •3. Чинники, що визначають макросередовнще організації
- •Тема 3. Комунікації в менеджменті План
- •Поняття та характеристика комунікацій
- •2. Канали та засоби комунікацій
- •3. Комунікаційні бар’єри
- •Тема 4. Розробка та ухвалення управлінських рішень План
- •Природа, сутність та класифікація рішень у сфері менеджменту
- •Умови прийняття управлінських рішень
- •Технологія розробки рішень
- •Тема 5. Функція планування
- •Сутність планування. Стратегічне планування
- •2. Варіанти стратегічного вибору
- •За характером галузі та макросередовища
- •3. Формулювання цілей та місії організації
- •4. Дерево цілей
- •5. Реалізація стратегічного плану
- •Тема 5. Функція організація діяльності
- •Зміст організаційної функції в менеджменті
- •Делегування, повноваження, відповідальність, підзвітність
- •Типи повноважень
- •Поняття організаційних структур. Класи організаційних структур
- •Тема 6. Функція мотивація
- •Суть мотивації
- •Змістові теорії мотивації
- •Процесуальні теорії мотивації
- •Застосування різних термінів підкріплення
- •Тема 7. Функція контролю
- •1. Сутність контролю
- •2. Види контролю
- •3. Процес контролю
- •1. Встановлення стандарту
- •2. Вимірювання фактичного результату виконання
- •3. Оцінка результатів виконання
- •4. Коригуючи дії
- •4. Поведінкові аспекти контролю
- •Тема 8. Керівництво та лідерство
- •Суть лідерства
- •Форми впливу та влади
- •3. Типологія керівництва
- •Теорії керівництва
- •4.1. Теорії особистих якостей лідера
- •4.2 Поведінкові теорії лідерства
- •4.2.1 Теорії „х” та „y” МакГрегора
- •4.2.2 Теорія "z".
- •4.2.3. Теорія Таннебаума-Шмідта
- •4.2.5. Стилі лідерства р. Лайкерта
- •4.2.6. Решітка менеджменту р. Блейка та д. Мутона
- •5. Ситуаційні підходи до керівництва і лідерства
- •5.1 Модель Фідлера
- •5.2 Теорія життєвого циклу
- •Тема 9. Управління конфліктними ситуаціями
- •Сутність конфлікту, його види
- •Причини конфліктів
- •Характеристики темпераменту
- •3. Способи розв’язання конфліктних ситуацій
- •4. Стреси, причини їх виникнення
- •Тема 10. Ефективність управління
- •Напрямки підвищення ефективності управлінської праці
- •Зміст категорії “ефективність управління”
- •2. Концепції визначення ефективності управління
- •Підходи до оцінки ефективності управління
- •4. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці
Характеристики темпераменту
Типи вищої нервової діяльності |
Особливості нервових процесів |
Тип темпераменту |
||
Сила |
Врівноваженість |
рухливість |
||
Нестримний |
сильний |
незбалансований |
живий |
холерик |
Активний |
сильний |
врівноважений |
живий |
Сангвінік |
Спокійний |
сильний |
врівноважений |
інертний |
Флегматик |
Хворобливий |
слабкий |
неврівноаважений |
загальмований |
меланхолік |
Оцінка людей за якостями темпераменту надає менеджерові персоналу надійну методику дослідження підлеглих.
Характер — це сукупність постійних психологічних якостей, що визначають лінію поведінки конкретної людини, його реакцію на ситуацію, ділові якості, вимогливість до себе та інших тощо. Кожний характер — це унікальний, неповторний набір людських якостей.
Його можна приблизно визначити так:
принциповість — безпринципність,
тактовність — безтактність,
організованість — анархія,
працелюбство — ледарювання,
впевненість — невпевненість,
переоцінка власних сил — зневіра у собі,
самокритичність — амбіційність,
вимогливість — апатія,
акуратність — халатність,
скупість — марнотратство тощо.
Різка зміна подій чи умов. Ця ситуація вимагає неабиякого хисту, інтуїції та перспективного мислення. Зміна пріоритетів, несподівані обставини породжують сум'яття та хаос. Швидко проаналізувати ситуацію і визначити сили, що її формують — це завдання під силу вирішити далеко не кожному. Хибні судження та неправильно вибраний тип поведінки на такому етапі нерідко є темою для дискусії, отже джерелом конфлікту.
До виникнення конфліктів можуть призвести й певні дії потенційних опонентів.
Ось чому необхідно добре уявляти, які дії ведуть до конфліктів. Отже, до конфліктів призводить така поведінка:
висловлення партнеру підозри в його негативних спонуканнях, відкрита недовіра;
перебивання співрозмовника при висловленні їм своєї думки, нестриманість;
відкритий прояв особистої антипатії до людини;
постійні або часті дріб'язкові зачіпки;
приниження значущості ролі людини, її негативна оцінка, «навішування ярликів»;
погроза;
підкреслення різниці між собою та співрозмовником не на його користь;
занижена оцінка внеску партнера у спільну справу;
перебільшення власного внеску, своєї ролі;
стійке небажання визнати свої помилки або чиюсь правоту;
постійне нав'язування своєї точки зору;
нещирість;
порушення персонального фізичного простору;
обговорення інтимних проблем співрозмовника;
різке прискорення темпу бесіди, її несподіване закінчення;
ігнорування спроб співрозмовника згладити протиріччя, спільно знайти оптимальне рішення виникаючої проблеми.
Інтриги в організаціях і заходи протидії ім. На думку Н. Вишнякової (2000), під інтригою розуміється навмисна нечесна дія, вигідна ініціатору, який примушує організацію чи особистість до певних учинків і цим учиняє останнім (організації, особистості) певний збиток. Інтриган керується не тільки особистою вигодою. Від заподіяних неприємностей і лих іншим людям він одержує моральне задоволення, відчуває насолоду, радість.
Інтриги найчастіше виникають за таких ситуацій спільної життєдіяльності:
посадових переміщень, коли зачіпаються найважливіші потреби людей;
змін у фінансовій або керівній сфері;
заходів, що можуть вплинути на зміну статусу або службового положення членів організації;
наявності позаслужбових зв'язків працівників (іноді ці зв'язки можуть набувати інтимного характеру);
використання службового положення в особистих цілях.
Інтриги дуже ретельно продумуються та плануються, мають свою сюжетну лінію. Як у спектаклі, розподіляються ролі та непомітно починають перетворюватись у життя задуми інтригана. Застосовуються всілякі приховані та відкриті акції, приводячи в недієздатний стан особистість, підрозділ і навіть цілу організацію.
Інтриги іноді провокуються керівниками, які мають «лизунчиків» у своєму оточенні. Підготувавши службову інтригу, «лизунчики» домагаються особистих вигід і так задовольняють свою жагу панувати над ситуацією.
Найчастіше майстри інтриги використовують такі інструменти:
анонімний сигнал;
лист;
дзвінок;
плітку;
чутку тощо.
Дуже часто інтригани використовують для своїх цілей нестачу інформації. Тому керівник повинен мати тонку інтуїцію та контролювати кількість вхідної інформації, щоб уникнути перенасичення останньої або, що більш небезпечно, її дефіциту.
Розвитку інтриг перешкоджають:
здорова соціально-психологічна атмосфера в організації;
рівне доброзичливе ставлення до всіх співробітників, без виділення так званих «лизунчиків»;
чітко окреслені, конкретні посадові обов'язки;
достатня інформація на всіх ієрархічних рівнях;
коректна дистанція у спілкуванні зі співробітниками;
конструктивна критика для коректування дій деяких потенційних інтриганів;
відверта розмова з передбачуваним інтриганом, для того щоб з'ясувати його реальні наміри, мотивацію та потреби.