4.2 Поведінкові теорії лідерства

4.2.1 Теорії „х” та „y” МакГрегора

Девід МакҐрегор наприкінці 50-х років XX ст. розробив теорії "X" та "Y", шо характеризують стилі управління. Спираючись на класифікацію А.Маслоу та на ту обставину, що керівники в організаціях не використовують повністю творчу енергію підлеглих, яка прагне виходу, МакҐрегор виявив дві концепції людської поведінки.

Теорія "X" заснована на переконанні, що без активного втручання керівників працівники залишаються пасивними, отже їх необхідно переконувати, заохочувати чи карати і пильнувати за їх діяльністю.

Це песимістичне переконання щодо ставлення працівників до роботи грунтується на таких постулатах:

• людина не хоче працювати,

• вона байдужа та ледаща за природою;

• прагне при першій-ліпшій можливості уникати відповідальності.

Теорія "У" — це відповідь, критична реакція на теорію "X", яка, на думку МакҐрегора, у сучасних умовах господарювання неспроможна забезпечити ефективні результати. Теорія "У" дещо ідеалізує субординацію, представляючи її як партнерство керівника та підлеглих. Така оптимістична точка зору заснована на припущеннях, що:

- робота сама по собі не є чимось особливим. В нормальних умовах люди не тільки прагнуть уникнути зайвої відповідальності, а навпаки — розглядають її як засіб самореалізації;

- колектив, який підпорядкований загальній меті, прагне через високу самосвідомість, самоорганізацію та внутрішній контроль раціоналізувати власну діяльність;

- винагороди і трудові зусилля взаємозалежні, і зростають разом;

- винахідництво і творчість тільки прагнуть бути поміченими, приховані резерви завжди поруч.

4.2.2 Теорія "z".

У розвиток ідей Д. Мак-Грегора щодо стилю керівництва, висловлених у вигляді теорій "X" та "Y", у 1981 р. У. Оучі висунув теорію "Z".

Вихідним пунктом концепції Оучі є положення про те, що людина — основа будь-якої організації, і від неї насамперед залежить успіх її функціонування.

Згідно з цією теорією "Z" ефективне управління має охоплювати працівників усіх рівнів, розглядаючи їх як одну велику сім'ю. Як у будь-якій ідеальній сім'ї, вони працюють у повній злагоді, наближаючись до єдиної мети. Менеджери, котрі дотримуються теорії "Z", вважають, що, якщо працівники відчувають почуття спільноти і причетності до колективу, вони скоріш за все будуть працювати на совість і з великим ентузіазмом прагнуть досягти найкращого кінцевого результату.

Теорія "Z" передбачає задоволення потреб нижчих рівнів в ієрархії Маслоу, турботу про добробут працівників. Вона також відповідає потребам середнього рівня, оскільки враховує особливості процесу формування колективу. Нарешті, вона передбачає задоволення потреб вищих рівнів, дає змогу брати на себе відповідальність та брати участь у прийнятті рішень. Теорія "Z" достатньо ефективна, бо вона прагне охопити потреби всіх рівнів. Теорію "Z" часто називають японським управлінням, тому що її, як правило, пов'язують із прийомами, які було найбільш послідовно впроваджено в бізнес японськими фірмами.

Головними передумовами теорії "Z" є такі теоретичні положення:

- у мотивах людей поєднуються соціальні та біологічні потреби;

- люди надають перевагу роботі в групі та груповому методові прийняття рішень;

- має існувати індивідуальна відповідальність за результати праці;

- краще неформальний контроль за результатами праці на основі чітких методів і критеріїв оцінки;

- на підприємстві має постійно відбуватися ротація кадрів із постійною самоосвітою;

- краще повільна службова кар'єра з просуванням при досягненні людьми відповідного віку;

- адміністрація проявляє постійну турботу про працівника і забезпечує йому довгостроковий або довічний найм;

- людина — основа будь-якого колективу, і саме вона забезпечує успіх організації.

Теорія "Z" описує доброго працівника, який хоче (надає перевагу) працювати в групі та має стабільну мету діяльності на довгострокову перспективу.