- •Генеза і сучасні уявлення про об’єкти дослідження і предмет науки криміналістики.
- •Структура злочинної діяльності та діяльності з виявлення, розкриття, розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних справ щодо них (т.З. «криміналістичної діяльності»).
- •Історія становлення системи науки криміналістики. Сучасна традиційна система криміналістики та альтернативні погляди щодо цього.
- •Історія розвитку і сучасного стану криміналістики за кордоном.
- •Загальне поняття, історія становлення та структура «Методологічних основ криміналістики» як розділу криміналістики.
- •Взаємозв”язок криміналістики з теорією оперативно-розшукової діяльності, судовою медициною, судовою психіатрією та юридичною психологією.
- •Взаємозв’язки криміналістики з кримінальним правом, кримінальним процесом, кримінологією.
- •Завдання, функції, принципи і закони криміналістики.
- •Найвидатніші представники криміналістичної науки та їх внесок у її становлення.
- •Становлення і розвиток криміналістики в Україні у науково-дослідних установах та навчальних закладах.
- •Історія та сучасні уявлення про природу криміналістики.
- •Поняття методу дослідження в криміналістиці. Загальнонаукові методи криміналістики: види, різновиди.
- •Чуттєво-раціональні методи досліджень у діяльності з розкриття і розслідування злочинів.
- •Моделювання та реконструкція як методи криміналістичних досліджень. Їх види та сфера застосування в ході розслідування злочинів.
- •Сфера використання у розкритті та розслідуванні злочинів логічних методів досліджень.
- •Математичні та кібернетичні методи у діяльності з розкриття та розслідування злочинів.
- •Спеціальні (окремі) методи криміналістики.
- •Критерії допустимості спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві.
- •Поняття і види криміналістичної ідентифікації.
- •Об”єкти криміналістичної ідентифікації, їх класифікація.
- •Суб”єкти криміналістичної ідентифікації.
- •Поняття і класифікація ідентифікаційних ознак.
- •Поняття ідентифікаційних ознак, їх властивості і видів.
- •Структура процесу криміналістичної ідентифікації.
- •Стадії ідентифікаційного дослідження.
- •I стадія – попереднє дослідження, утворене етапами:
- •II стадія – детальне дослідження, утворене етапами:
- •III стадія – оцінка результатів і формулювання висновків, які можна класифікувати на види:
- •IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) –
- •Використання математичних методів і комп”ютерних технологій в ідентифікаційних дослідженнях.
- •Види та форми криміналістичної ідентифікації.
- •Поняття, сутність та методика криміналістичної діагностики.
- •Об”єкти і суб”єкти криміналістичного діагностування.
- •Експерт – завжди у процесуальній формі, під час виконання судової експертизи, а також в непроцесуальній, коли розробляє експертні методики.
- •Структура процесу криміналістичного діагностування.
- •Поняття, завдання і структура «Криміналістичної техніки» як розділу криміналістики.
- •Загальне поняття, види, призначення та комплекти техніко-криміналістичних засобів.
- •Науково – технічні засоби, які використовуються для лабораторного дослідження речових доказів.
- •Поняття, види і значення судової фотографії.
- •Правила фотографування речових доказів в натуральну величину.
- •Поняття, види судово-оперативної фотографії.
- •Методи судово-оперативної фотографії.
- •38. Правила фотографування місця події.
- •39. Види та правила панорамного фотографування.
- •Поняття, правила виконання, сфера застосування сигналетичної (впізнавальної) зйомки.
- •Поняття судово-дослідницької фотографії та її методи.
- •Поняття механізму утворення слідів-відображень. Структура механізму слідоутворення.
- •Класифікація слідів у трасології.
- •Методи та способи виявлення й фіксації трасологічних слідів.
- •Загальне поняття та будова папілярних візерунків. Їх властивості та типи (види).
- •Правила вилучення слідів пальців рук.
- •Динамічні сліди: види та ідентифікаційне значення.
- •Сліди знарядь зламу та інструментів, їх класифікація.
- •Поняття та види слідів ніг.
- •Загальні правила фіксації та вилучення слідів ніг.
- •Правила опису сліду босої ноги людини в протоколі огляду місця події.
- •Правила опису сліду взуття в протоколі огляду місця події. Криміналістичне значення слідів взуття.
- •Сліди транспортних засобів, їх види та криміналістичне значення.
- •Правила фіксації слідів транспортних засобів.
- •Поняття криміналістичного зброєзнавства і судової балістики. Їх співвідношення.
- •Поняття судової балістики та її об'єктів (у вузькому і широкому розумінні).
- •Поняття та ознаки (властивості) вогнепальної зброї як об'єкта судової балістики.
- •Класифікації вогнепальної зброї в криміналістиці.
- •Поняття боєприпасів до вогнепальної зброї як об”єкт судової балістики. Їх характеристика.
- •Види слідів застосування вогнепальної зброї та їх криміналістичне значення.
- •Механізм пострілу і утворення слідів на гільзах та кулях. Їх криміналістичне значення.
- •Види і характеристика слідів куль на перешкодах. Ознаки вхідного та вихідного отворів.
- •Будова і класифікація боєприпасів у криміналістиці.
- •Правила огляду в/з, боєприпасів і слідів пострілу на різних перешкодах.
- •Правила фіксації слідів застосування в/з.
- •Діагностичні та ситуаційні завдання, що можуть вирішуватись судово-балістичною експертизою.
- •Ідентифікаційні та класифікаційні завдання судово-балістичних експертиз.
- •Правила підготовки, упакування та направлення обєктів на судово-балістичну експертизу. Особливості одержання експерементальних зразків гільз та куль.
Становлення і розвиток криміналістики в Україні у науково-дослідних установах та навчальних закладах.
На етапі виникнення і становлення криміналістика вважалася прикладною технічною дисципліною (так зазначали у своїх працях Р. ІО. Мале, В. І. Громов, Е. У. Зіцер).
Проте розвиток криміналістики, дослідження проблем криміналістичної тактики, а надто методики розслідування злочинів видозмінювали погляди па природу цієї науки: поряд з концепцією криміналістики - технічної дисципліни - виникли уявлення про неї як про правову науку, що в середині 50-х років XX ст. внаслідок наукових дискусій стали панівними.
Ці позиції знайшли відображення у працях С. ГІ. Митричева, А. І. Вінберга, О. Р. Ратінова, М. О. Селіванова, Р. С. Бєлкіна.
Криміналістику було віднесено до групи спеціальних юридичних наук таких, як: кримінологія, судова статистика, теорія оисративно-розшукової діяльності.
Прихильники цієї концепції стверджували, що криміналістка - правова наука, оскільки її предмет і об'єкти пізнання лежать у сфері правових явищ; її службова функція, завдання належать до правової сфери діяльності державних органів і до правових процесів (розслідування, судовий розгляд); усім рекомендаціям, що виробляються криміналістикою для практики, притаманний правовий характер, ґрунтуються вони на законі, відповідають йому.
Вважалося, що, звичайно, криміналістика пов'язана з багатьма науками, але ці зв'язки мають переважно локальний, вузькопаправлепий характер, тоді як основним «живлячим» середовищєм криміналістики є право, правові науки, слідча і судово-експертна практика.
Поодинокі спроби по-іншому подивитися на природу криміналістики, наприклад, пропозицію Петра Гнатовича Тарасова-Родіопова розмежувати у криміналістиці дві частини: правову і природничо-техпічну, було відкинуто.
Історія та сучасні уявлення про природу криміналістики.
За своєю природою криміналістика — це юридична наука. Такий погляд сформувався в 1952—1955 рр. і згодом став панівним у правовій науці. Зміст цієї концепції та її обґрунтування полягають у таких тезах:
1) криміналістика — правова наука, оскільки її предмет і об’єкти пізнання належать до сфери правових явищ;
2) криміналістика — правова наука, тому що її службова функція і завдання належать до правової сфери діяльності державних органів, правових процесів розслiдування та судового розгляду;
3) усі рекомендації криміналістики мають правовий характер, засновані на законі, відповідають його духу і букві;
4) головним «живильним середовищем» для криміналістики є право;
5) багато наукових рекомендацій криміналістики запроваджуються у змісті правових норм;
6) історично криміналістика була народжена у межах саме правової — кримінально-процесуальної науки.
Історія криміналістики знає й інші погляди на природу криміналістики. Одним із таких напрямів є визначення природи криміналістики як технічної або природничо-технічної науки. Ці погляди характерні для етапу становлення криміналістики як самостійної галузі знань (представники таких поглядів — Р. А. Рейс, Е. Локар, Г. Ю. Маннс, В. І. Громов, Є. У. Зіцер).
Криміналістику розглядали також як науку подвійної природи — правову і технічну (найчіткіше цей погляд сформулював П. І. Тарасов-Радіонов). Прибічники такого підходу наполягали на двох напрямах у криміналістиці:
1) розкриття і розслідування злочинів;
2) методи дослідження речових доказів.
Помилковість поглядів концепції подвійної природи криміналістики полягає у механічному розподілі єдиної науки на правові та неправові її розділи.
Розвиток криміналістики, особливості її предмета, складність закономірностей, які вона вивчає, залишають дискусійним питання про природу науки. В останні роки з’явилися нові погляди на природу криміналістики, згідно з якими криміналістика — це наука синтетичної природи (Р. С. Бєлкін та ін.). На думку цих вчених, в криміналістиці неможливо виділити суто правові та суто природничо-наукові, або технічні розділи, комплекси знань як певні фіксовані структури. Вона являє собою єдиний сплав знань.