Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Modul_1kriminalistika.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
446.46 Кб
Скачать
    1. Методи та способи виявлення й фіксації трасологічних слідів.

Виявлення слідів починається з візуального огляду (тобто огляду простим оком).

Якщо ж сліди невидимі, то пошук поєднують із застосуванням певних спеціальних методів виявлення і фіксації слідів рук. Ці методи можна поділяти за різними критеріями:

1) Залежно від того, яких слідів шукають видимих чи невидимих:

- методи виявлення видимих слідів

- методи виявлення невидимих слідів.

2) За сутністю, що складає основу методу або використаного технічного засобу:

- фізичні (механічні) методи;

- хімічні;

- комплексні (фізико-хімічні)4

- радіографічні.

Суть механічних (фізичних) методів полягає в обробленні потожирових слідів речовинами, які з'єднуються з речовиною сліду механічним способом, не вступаючи з нею в хімічну реакцію. Різновидами є:

• методи адгезії,

• змочування,

• конденсації,

• гальваностегії

• люмінісцепції.

Адгезія - прилипання, зчеплення поверхонь різних тіл. Виявлення невидимих слідів за допомогою порошків на основі їх адгезійних властивостей одержало назву порошкових методів.

Змочування. Змочувальні - а це частково адгезійні способи -полягають у тому, що за рахунок цього поверхневого фізичного явища під час стикання рідини з твердим тілом не всі тіла змочуються водою. Це явище покладено в основу виявлення слідів рук і підошов ніг водними розчинниками барвників, оскільки жир не змішується з водою.

Конденсація - ущільнення, згущення, перехід речовини з газоподібного стану в рідкий або твердий, кристалічний. Це фізичне явище становить сутність методів виявлення слідів парами йоду, кіпоттю свічки, що горить, металами, розпиленнями у вакуумі.

Гальваностегія — лабораторний метод. Це нанесення на поверхню предмета частинок металу, металічних плівок методом електролітичного осадження.

Сучасними джерелами збудження люмінесценції є лазери (УФ, УЧ).

За хімічних методів хімічна речовина вступає в реакцію з потожировою і утворює забарвлене з'єднання в тих місцях, де розташовується слід. Внаслідок цього він стає видимим.

Сутність радіографічного методу полягає в тому, що досліджуваний об'єкт, на якому припускається наявність слідів, опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи, що входять до складу потожирової речовини (натрій, калій, кальній, фосфор), стають радіоактивними.

Способами фіксації слідів, виявлених на місці події, є:

  • протоколювання,

  • фотографування,

  • копіювання,

  • моделювання,

  • вилучення предмета разом зі слідом.

    1. Загальне поняття та будова папілярних візерунків. Їх властивості та типи (види).

Папілярний візерунок — узор на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями.

Будова:

Шкіра на долонях рук і підошвах ніг складається з двох шарів: верхнього — епідермісу і нижнього — дерми, тобто власне шкіри.

У верхній частині дерми розташовані сосочки (від лат. раріїїа), які утворюють ряди (лінії). Покриті епідермісом, вони є основою валиків, що називаються папілярними лініями.

Властивості:

  • індивідуальність (притаманні лише певній людині)

  • відносна незмінність (змінюються лише у масштабі)

  • відновлюваність (здатність набувати попереднього вигляду після ушкодження верхнього шару шкіри)

  • здатність до класифікації (десяти-, одно-, п'ятипальцева система)

  • здатність відображатися на предметах контакту.

Типи (види):

Папілярні лінії мають три основні види узорів: дугові, петльові та завиткові, які належать до загальних ознак. Якщо візерунки за своєю будовою не належать до жодного з основних типів, то це атипові (аномальні) візерунки.

Дугові папілярні візерунки є найпростішими за своєю будовою, у яких папілярні лінії (один потік всього) плавно підіймаючись на одному боці і досягнувши певної висоти плавно опускаються на протилежному боці. Цей тип узору дельт не має.

Дугові візерунки становлять близько 5 % від загальної кількості пальцьових візерунків.

Петльові папілярні візерунки: папілярні лінії, що утворюють центральну частину малюнка, проходять від одного краю пальця до центру нігтьової фаланги, потім згинаються і повертаються до того ж краю, утворюючи таким чином петлю.

У залежності від того, куди обернена ножка петлі – до мізинця чи до великого пальця – їх поділяють, відповідно, на ульнарні (мізинцеві) та радіальні (великопальцеві).

Петльові візерунки становлять близько 65 % від загальної кількості пальцьових візерунків.

Завиткові папілярні візерунки є найбільш складними за будовою (формою). До 30 % людей мають такий тип узора.

Піднявшись уверх, папілярна лінія (потік) може утворити коло, овал, спіраль, може повернутися на той самий бік чи закінчитися на протилежному боці.

Для цього типу характерні не менше 2-х дельт (зліва і справа від центральної частини), хоча може бути бути, зрідка правда, і 3-4 дельти; 3 потоки папілярних ліній.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]