III стадія – оцінка результатів і формулювання висновків, які можна класифікувати на види:

1) За природою на:

а) стверджувальні (що стверджують факт тотожності);

б) заперечувальні (що виключають тотожність).

2) За формою вираження на:

а) категоричні (достовірні); б) імовірні (припускні).

3) За характером відносин між об'єктом дослідження і тим, що стверджується (або заперечується) на підставі процесу ідентифікації на:

а) ассерторичні (констатує факт, що мав місце в дійсності);

б) проблематичні (містять припущення можливості існування певного факту в минулому);

в) розмежувальні (допускають рівну можливість залишення відображення одним із двох об'єктів, заперечуючи всі інші об'єкти однорідні з ними);

г) умовно-визначені (формулюються тоді, коли судження експерта будується за відсутності у нього інформації про фактори, що можуть впливати на кінцевий результат).

IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) –

1) оформлення матеріалів дослідження утворена етапами

2) упорядкування (складання) висновків;

3)оформлення додатків (фототаблиць, інших матеріалів).

26. Використання математичних методів і комп”ютерних технологій в ідентифікаційних дослідженнях.

27. Види та форми криміналістичної ідентифікації.

І. За сферою застосування (тобто форма) обумовлює поділ криміналістичної ідентифікації на види (класифікація):

1) процесуальна ідентифікація під час виконання:

• пред'явлення для впізнання;

• ідентифікаційних експертиз;

• слідчих та судових оглядів, освідувань;

• обшуків і виїмок;

• очних ставок, допитів;

2) непроцесуальна ідентифікація у ході виконання чи використання:

• криміналістичних та оперативних обліків;

• ідентифікаційних досліджень за оперативними матеріалами;

• перевірки (встановлення) особи за документами;

• різноманітних оперативно-розшукових міроприємств та заходів.

ІІ. Залежно від форм відображення матеріальних об”єктів під час їх взаємодії:

а) матеріально-фіксована - коли ознаки відображеного об'єкта закріплюються у матеріальних об'єктах (слідах, кресленнях, описаннях тощо);

б) психофізіологічна - коли мисленний образ фіксується у пам'яті конкретної людини.

Криміналістичну ідентифікацію поділяють як дослідницьку діяльність на:

1. ідентифікація за матерально-фіксованим відображенням;

2. ідентифікація за ідеальними (не матеріальними) слідами відображення (уявленими образами, слідами пам'яті).

ІІІ. За природою ідентифікуючих об'єктів на:

а) загальну; б) знакову.

ІV. За об”єктом дослідження:

1. ідентифікація людини; 2)ідентифікація предметів, речей та речовин;

3) ідентифікація тварин; 4)ідентифікація процесів, станів, явищ тощо.

VІ. Залежно від галузі галузі криміналістичної техніки криміналістичну ідентифікацію поділяють на:

1. дактилоскопічну; зброєзнавчу;судово-балістичну; трасологічну; почеркознавчу;

2. техніко-криміналістичну; ідентифікацію людини за ознаками зовнішнотсі тощо.

VІІ. За рівнем досягнутої індивідуальності (або за доказовим значенням):

а) на родову; б) на видову; в) на групову; г) на індивідуальну (або власне криміналістичну).

VІІІ. За суб”єктом ототожнення к/ідетифікацію поділяють на:

1. ідентифікацію, виконувану слідчим;

2. ідентифікацію, виконувану дізнавачем;

3. ідентифікацію, виконувану прокурором (обвинувачем);

4. ідентифікацію, виконувану захисником (адвокатом);

5. ідентифікацію, виконувану свідком, потерпілим тощо;

6. ідентифікацію, виконувану судом (суддею).

ІХ. За способом відображення ідентифікаційної інформації на:

а) ідентифікацію цілісних структур;

б) ідентифікацію розділеного цілого;

в) ідентифікацію джерела пошкодження.

Розрізняють наступні форми застосування криміналістичної ідентифікації (тлумачне розуміння форми – це спосіб організації відповідного виду діяльності):

1. Процесуальна ідентифікація, яка здійснюється під час:

а) дізнання і досудового слідства;

б) судового розгляд у кримінальних справах.

2. Непроцесуальна ідентифікація, яка може мати місце під час:

а) оперативно-розшукової діяльності;

б) адміністративно-правової діяльністі.