62. Розділові знаки при прямій мові

Для виділення прямої мови вживаються лапки або тире. 1. Коли пряма мова починається з абзацу, то перед початком її ставиться тире, а в кінці, як звичайно, крапку, знак питання, знак оклику або три крапки — залежно від характеру речення: Зупинившись у кущах бузку,… Льоня одразу спитав:  — Ти звідки?  — З дому. З Підлісного, — відповіла Яринка.  — Маєш якусь справу?  — Та… думала тут декого зустріти (Козаченко).  2. Коли пряма мову йде в рядок, без абзацу, то перед початком її ставимо відкриті лапки, а в кінці — закриті лапки й відповідний до характеру речення розділовий знак: У цей час я побачила далеко машину і стала показувати в інший бік: «Дивіться, дивіться! Хтось іде!» (Яновський). 3. Речення, що вказує, кому належить пряма мова («слова автора»), може: а) Стояти перед прямою мовою; тоді після нього ставиться двокрапка: Чується немолодий голос хазяйки: «Та двері, двері зачиняйте» (Шиян). Я так давно тягнуся до краси, Та лиш тепер посміла попросити: «Навчи мене, ботаніко, роси З пелюсток мрій на землю не трусити» (Чубач). б) Стояти після прямої мови; у цьому випадку після прямої мови ставиться знак оклику або знак питання, або крапки — залежно від характеру речення. Після відповідного розділового знака перед словами автора ставиться тире: — Тату! Татку! — упізнали діти. — Голуб’ята! — батько простер руки (Тичина). — Краще померти стоячи, Ніж на колінах жити! — Сказав учитель історії Дітям (Б. Олійник). — Хто там?— запитав на її легенький стукіт біля дверей Ковтун… — Я, я! — нетерпляче повторила Яринка… (Козаченко).  Коли в кінці прямої мови за характером речення повинна бути крапка, замість неї ставиться кома: — Ось ви, прославлений піїт, чи думали коли-небудь над тим, щоб мову, якою ми ось з вами розмовляємо, …узаконити на папері. Щоб вона стала поряд з іншими мовами як рівня.  — Це неможливо, — категорично заперечив Капніст… Мова наша чарівна, але ж не для друку, хто її вивчатиме, буде читати писане нею?  — Будуть, Василю Васильовичу, — вперто відказав Котляревський. — Якраз простонародна мова й має стати засобом нашої боротьби (Іваничук).  Коли пряма мова подається в лапках, після неї також ставиться тире: «Як живете?» — в листі своїм княжна його [Т. Г. Шевченка] запитує (Білоус).  «Трава — що воно таке?» — запитав мене син (Драч). в) Розривати пряму мову; тоді лапки ставляться тільки перед початком та в кінці прямої мови й застосовуються такі правила: 1) Коли на місці розриву не повинно бути ніякого знака або мала бути кома, крапка з комою, двокрапка, тире, то перед словами автора й після них ставиться кома й тире, а пряма мова продовжується з малої літери: — У мене, вів своє дід, — сини, двоє, на фронтах (Смілянський).  — Батьку, — мовила тихо, — ви так гарно співали, гарно… (Загребельний). «Мамо, — каже старший брат, — ходім додому!» (Марко Вовчок).  2) Коли на місці розриву мала бути крапка, то перед словами автора ставиться кома й тире, а після них — крапка й тире, причому пряма мова продовжується з великої літери: — Нічого, нічого, Петю, — заспокоював майор. — Мати розуміється на цьому (Іван Ле).  — Зроду не чув, щоб так лисиці кидались на людей.  — А я чув, — сказав Жадан. — І не тільки чув. Бачив (Щербак). 3) Коли на місці розриву мав бути знак питання або оклику, то перед словами автора зберігається цей знак і додається тире, а після слів автора ставиться крапка й тире, причому пряма мова продовжується з великої літери: — А, ети, Максиме? — зрадів Карпо. — Заходь, заходь! (Коцюбинський). — Оце довчивсь! — почав батько мені. — Що ж тепер?.. (Тесленко).  4) Коли на місці розриву мали бути крапки, то вони залишаються перед тире. Пряма мова продовжується або з великої, або з малої літери, залежно від того, яка літера була б після крапок при відсутності розриву. Після слів автора в першому випадку ставиться крапка й тире, а в другому — кома й тире: — Ходять тут усякі… — бурмоче дід. — Недавно двоє пройшло (Донченко).  5) Коли одна частина слів автора відноситься до першої частини прямої мови (що стоїть до розриву), а друга — другої, то після слів автора ставиться двокрапка й тире, причому пряма мова продовжується з великої літери: — Ходім, — сказав він і спитав: — Чого ж ти мовчиш ?  Примітка 1. Правила цього пункту застосовуються й до речень, які містять цитати з вказівками, кому ці цитати належать. Примітка 2. Діалоги й полілоги можуть подаватися без абзаців; це буває здебільшого тоді, коли їх хтось переказує. У такому разі лише перша репліка подається з абзацу й перед нею ставиться тире, а далі репліки наводяться в лапках; після них перед мовою автора ставиться тире, а перед ними після мови автора — двокрапка: — Страх, розказує, яке діялось: народу, каже, як на війні, сила-силенна… а кінні наступають, душать. «Розходьтесь!» — гукають. А ті: «Не підемо, давай нам наше… ми за правду» (М. Коцюбинський). 4. Коли кілька реплік прямої мови йдуть у рядок, без вказівки, кому вони належать, то кожна з них береться в лапки, а між репліками ставиться тире: «А в тебе земля ще де є?» — «Ні, нема», — «А хата є?» – «Є» (Панас Мирний). Перед кожною реплікою (в тому числі й перед першою) можна також ставити тире, тоді кожну парну репліку слід брати в лапки: — А в тебе земля ще де є? — «Ні, нема». — А хата є?— «Є».  Примітка. Лапки, що виділяють якесь слово або кілька слів у кінці прямої мови, зберігаються перед зовнішніми закритими лапками тоді, коли між ними стоїть знак оклику або питання: «Ти дивився кінофільм «Данило – князь галицький”?» — спитав він товариша.  Але: Він сповістив: «Повернувся до Києва на пароплаві «Іван Франко”».