
- •1. Поняття літературної мови та її основні форми
- •2. Офіційно-діловий стиль. Найважливіші риси, які визначають офіційно-діловий стиль.
- •3. Класифікація документів.
- •4. Основні правила оформлення реквізитів
- •5. Вимого до тексту документа
- •6. Заява. Реквізити заяви.
- •7. Хапактеристика та її риквізити.
- •8. Резюме. Вимоги до складання резюме.
- •9. Автобіографія та її реквізити.
- •10. Особовий листок з відділу кадрів
- •11. Накази щодо особового складу
- •12. Оформлення трудової книжки
- •13. Службові листи. Їх класифікація. Вимоги до тексту листа.
- •14. Рецензія риквізити рецензії
- •15. Правила оформлення адреси
- •16. Телеграма. Види та категорії телеграми.Послідовність розміщення реквізитів.
- •17.Телефотограма. Радіограма.
- •18. Довідка та її реквізити.
- •19. Доповідні та пояснювальна записка
- •20. Протокол, структура та форми.
- •21. Звіт та його реквізити
- •22. Оголошення та запрошення
- •23. Договір та його типи
- •24. Таблиця список. Перелік
- •25. Накладна,її реквізити
- •26. Акт та його реквізити
- •27. Доручення, розписка та їх реквізити
- •28. Публічний виступ. Доповідь
- •29. Телефонна розмова. Бесіда
- •30. Правопис власних назв
- •32. Правила вживання мякого знаку
- •33. Правила вживання апострофа
- •34. Тире між підметом і присудком
- •35. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •36. Подвоєння приголосних на письмі
- •37. Розділові знаки при зверненнях
- •38. Спрощення у групах приголосних
- •39. Розподілові знаки при відокремлених означеннях
- •40. Правопис префікс
- •41. Розділові знаки при відокремлених прикладах
- •42. Розділові знаки при відокремлених додатках
- •43. Зміни приголосних при словотворенні
- •44. Розподіл знаки при відокремлених обставинах
- •45. Особливості відмінювання іменників другої відміни
- •46. Розділові знаки при уточнюючих членах речення
- •47. Правопис слів іншомовного походження
- •48. Розділові знаки при словах, словосполученнях і реченнях.
- •49. Парвопис складних іменників
- •50. Правопис складних рикметників
- •51. Розділові знаки у складносурядному реченні
- •52. Розділові знаки у складаннопідрядному реченні
- •53 Правопис прийменників
- •54. Зв'язок числівників з іменниками
- •55. Правопис часток
- •56. Написання частки «не» з різними частинами мови
- •57. Розділові знаки у безсполучникових реченнях
- •58. Правопис прислівників
- •59. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •60. Терміни та номенклатура назви в українській літературній мові
- •61. Техніка перекладу в професійній мові
- •62. Розділові знаки при прямій мові
- •63. Орфоепічні норми в українській мові за професійним спрямуванням
- •64. Орфографічні норми в українській мові за професійним спрямуванням
- •65. Грамотичні норми в український мові за проф. Спрямуванням
55. Правопис часток
Частки з різними частинами мови пишуться разом, окремо і через дефіс.
Разом пишуться:
1) частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся (-сь) у складі будь-якої частини мови; абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися(сь), кудись.
Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими;
2) частки би (б), же (ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби, авжеж.
Окремо пишуться:
1) усі частки, які творять форми слів або надають їм різних смислових, модальних та емоційно-експресивних відтінків:
а) частки хай, нехай, за допомогою яких творяться форми наказового способу дієслів: нехай заспіває, хай не розбудить;
б) частка би (б), за допомогою якої утворюється форма умовного способу дієслів: спочив би, прийшла б;
в) частка же (ж), яка відіграє підсилювано-видільну роль: знайшов же;
г) частки то, це, які у складі речення мають значення вказівності: Мова й історія -тож єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо одночасно (Гонч.);
2) частка що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до
3) частка то в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.
Через дефіс пишуться:
1) частки бо, но, то, от, таки, коли вони підкреслюють значення окремого слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.
Примітки: 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: хто б то, скільки ж то.
2. Якщо частка таки стоїть перед словом, до якого відноситься, вона пишеться окремо: таки намалював, таки зрозумів;
2) частки будь-, небудь-, казна-, хтозна, бозна- у складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.
Примітка. Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна в чому, будь із ким.
Вправа 205. Заповніть формуляр-зразок офіційного доручення. ДОРУЧЕННЯ
м. Київ _
(дата цифрами та прописам)
Видане
(зазначити прізвище, ш 'я та по батькові, адресу і посаду)
У тому, що йому доручається представництво інтересів__
(назва організації/
в усіх державних, кооперативних і громадських установах з усіх питань, пов'язаних із_.
(зазначити питання, з якого здійснюється представництво)
Для виконання представницьких функцій надаються такі права: отримувати документи, подавати заяви, вести справи в усіх судових, арбітражних і адміністративних установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві й третім особам;
укладати всі встановлені законом угоди, одержувати майно, розписуватися і здійснювати всі інші законні дії, пов'язані з виконанням цього доручення.
Повноваження, що надані цим дорученням, не можуть бути передані іншим особам.
56. Написання частки «не» з різними частинами мови
Написання не разом чи окремо з різними частинами мови залежить від того, чим виступає не - часткою при певній частині мови чи префіксом у слові. Якщо не є заперечною часткою, вона з усіма частинами мови пишеться окремо, а якщо префіксом - разом.
Разом частка не пишеться:
1) з іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, якщо вони без неї не вживаються: негода, необхідність, ненависть, негайний, неволити, невтомно',
2) з іменниками, прикметниками, прислівниками, якщо з часткою не вони набувають нового, протилежного значення і їх можна замінити синонімічними (близькими за значенням) словами: швидкий - нешвидкий (повільний), доля- недоля (лихо), або коли вони утворюють одне поняття: невміння, незнайомий, несподіванка;
3) у складі префікса недо-, який означає неповноту дії, стану чи ознаки в іменниках, прикметниках, дієсловах, прислівниках: недобачати, недоїдок, недоказаний, недоладно',
4) з прикметниками і дієприкметниками, які виступають означеннями і не мають при собі пояснювальних слів: незагар-тований організм, непрочитана повість.
Окремо частка не пишеться:
1) з дієсловами (дієприслівниками), числівниками, прийменниками,, сполучниками, деякими прислівниками і більшістю займенників: не зачіпати, не спитавши, не три, не п ятий, не тебе, не завтра;
2) з іменниками, прикметниками, дієприкметниками, прислівниками за наявності протиставлення: не глибокий, а мілкий; не воля, а рабство; не позичений, а власний',
3) з дієприкметниками, що мають при собі залежні слова або виконують функцію присудка: не спростований ніким факт, проблеми не розв 'язані.