
- •1. Поняття літературної мови та її основні форми
- •2. Офіційно-діловий стиль. Найважливіші риси, які визначають офіційно-діловий стиль.
- •3. Класифікація документів.
- •4. Основні правила оформлення реквізитів
- •5. Вимого до тексту документа
- •6. Заява. Реквізити заяви.
- •7. Хапактеристика та її риквізити.
- •8. Резюме. Вимоги до складання резюме.
- •9. Автобіографія та її реквізити.
- •10. Особовий листок з відділу кадрів
- •11. Накази щодо особового складу
- •12. Оформлення трудової книжки
- •13. Службові листи. Їх класифікація. Вимоги до тексту листа.
- •14. Рецензія риквізити рецензії
- •15. Правила оформлення адреси
- •16. Телеграма. Види та категорії телеграми.Послідовність розміщення реквізитів.
- •17.Телефотограма. Радіограма.
- •18. Довідка та її реквізити.
- •19. Доповідні та пояснювальна записка
- •20. Протокол, структура та форми.
- •21. Звіт та його реквізити
- •22. Оголошення та запрошення
- •23. Договір та його типи
- •24. Таблиця список. Перелік
- •25. Накладна,її реквізити
- •26. Акт та його реквізити
- •27. Доручення, розписка та їх реквізити
- •28. Публічний виступ. Доповідь
- •29. Телефонна розмова. Бесіда
- •30. Правопис власних назв
- •32. Правила вживання мякого знаку
- •33. Правила вживання апострофа
- •34. Тире між підметом і присудком
- •35. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •36. Подвоєння приголосних на письмі
- •37. Розділові знаки при зверненнях
- •38. Спрощення у групах приголосних
- •39. Розподілові знаки при відокремлених означеннях
- •40. Правопис префікс
- •41. Розділові знаки при відокремлених прикладах
- •42. Розділові знаки при відокремлених додатках
- •43. Зміни приголосних при словотворенні
- •44. Розподіл знаки при відокремлених обставинах
- •45. Особливості відмінювання іменників другої відміни
- •46. Розділові знаки при уточнюючих членах речення
- •47. Правопис слів іншомовного походження
- •48. Розділові знаки при словах, словосполученнях і реченнях.
- •49. Парвопис складних іменників
- •50. Правопис складних рикметників
- •51. Розділові знаки у складносурядному реченні
- •52. Розділові знаки у складаннопідрядному реченні
- •53 Правопис прийменників
- •54. Зв'язок числівників з іменниками
- •55. Правопис часток
- •56. Написання частки «не» з різними частинами мови
- •57. Розділові знаки у безсполучникових реченнях
- •58. Правопис прислівників
- •59. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •60. Терміни та номенклатура назви в українській літературній мові
- •61. Техніка перекладу в професійній мові
- •62. Розділові знаки при прямій мові
- •63. Орфоепічні норми в українській мові за професійним спрямуванням
- •64. Орфографічні норми в українській мові за професійним спрямуванням
- •65. Грамотичні норми в український мові за проф. Спрямуванням
26. Акт та його реквізити
АКТ - документ, складений однією або кількома особами, що підтверджує встановлені факти або події. Акти складаються при прийманні-здаванні справ, після ревізій, при проведенні випробувань нових виробів і зразків, після прийому закінчених об'єктів і т. ін.
До формуляра акта входять такі реквізити: автор документа (назва організації); дата, номер і місце складання; гриф затвердження; заголовок; підстава (наказ керівника організації); склад комісії; присутні; текст (має бути дві частини: вступна й констатуюча). У вступній частині вказують підстави для складання акта, перераховують осіб, котрі його складали, а також присутніх при його складанні.
У констатуючій частині викладають мету й завдання акта, зміст і характер проведеної роботи, встановлені факти, а також висновки; відомості про кількість примірників акта, місце зберігання їх; перелік додатків до акта; підписи членів комісії і присутніх (у разі необхідності).
Акт обстеження або ревізії має включати такі відомості:
1) де, коли, ким, про що складено;
2) за який період перевірялася робота;
3) конкретні об'єкти перевірки;
4) детальний опис стану кожного окремого об'єкта роботи;
5) посади й прізвища осіб, котрі виявили недбалість або злочинне ставлення до роботи, до державної, суспільно-кооперативної власності;
6) посади й прізвища осіб, котрі працюють сумлінно;
7) загальні висновки й пропозиції, в яких дається спочатку загальна, а потім детальна (за окремими об'єктами) оцінка роботи із зазначенням конкретних осіб: адміністративні заходи щодо винних (догана, відшкодування збитків, передача справи до суду), а також заохочення (подяка, премія, висока оцінка роботи та ін.).
27. Доручення, розписка та їх реквізити
Доручення - це письмове повідомлення, за яким юридична чи фізична особа надає право іншій особі від її імені здійснювати якісь юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності.
Доручення видають на розпорядження майном, отримання грошових і матеріальних цінностей. Вони поділяються на особисті та офіційні.
Особисті доручення видаються окремими особами, які передають свої права іншим особам (право на одержання заробітної плати, поштового переказу та ін.). Обов'язковою умовою правомірності особистого доручення є наявність підпису службової особи і печатка установи, підприємства, яка засвідчує підпис довірителя (доручення, які видаються студентам, можуть засвідчуватись навчальним закладом).
Уоф і цінному дорученні обов'язково зазначають:
1) назву організації, яка його видає;
2) номер і дату видачі;
3) посаду, прізвище, ім'я та по батькові особи, якій видано доручення;
4) назву організації чи підприємства, від якого мають бути отримані матеріальні цінності;
5) перелік цінностей із вказівкою на їх кількість і суму;
6) строк дії доручення;
7) зразок підпису особи, якій видано доручення;
8) назву документа, що посвідчує особу - отримувача цінностей (паспорт, посвідчення);
9) підписи посадових осіб, які видали доручення;
10) печатку організації, що видала доручення.
Офіційні доручення можуть бути разовими, спеціальними Й загальними.
Розписка (рос. расписка) - письмове підтвердження про передавання чи отримання грошей, документів або матеріальних цінностей певною особою від установи, підприємства, іншої особи.
Реквізити розписки:
1. Назва виду документа.
2. Текст, у якому зазначаються:
o прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, яка дає розписку й підтверджує отримання цінностей;
o прізвище, ім'я, по батькові особи, яка передала цінності;
o для чого дано розписку (точні найменування матеріальних цінностей, їхня кількість і вартість - словами та цифрами);
o відомості про документ (паспорт, посвідчення), що засвідчує особу, яка отримує цінності;
o підстава передачі й отримання цінностей.
3. Дата укладення документа.
4. Підпис особи, яка отримала цінності.
5. Засвідчення підпису (у приватній розписці).
У розписці на отримання грошей пишуть суму (цифрами й у дужках - словами); крім прізвища, імені, по батькові одержувача, вказують номер і серію його паспорта й місце проживання. Будь-які виправлення й перекреслення не допускаються.
Документ пишуть від руки в одному примірнику. Розписка подається адресатові (установі, організації, матеріально відповідальній особі). Іноді в розписці зазначають свідків (осіб, які були присутні під час отримання цінностей). У цьому разі вони повинні засвідчити документ своїми підписами.