Вихідна допомога та підстави її виплати.
Вихідна
допомога —
це грошова сума, що виплачується
працівникові в передбачених законом
випадках підприємством (установою,
організацією) при звільненні його з
роботи.
У разі
припинення трудового договору з підстав,
зазначених у п. 6 ст. 36 та пунктах 1, 2 і 6
ст. 40 КЗпП України (відмова працівника
від переведення на роботу в іншу
місцевість, відмова від продовження
роботи у зв’язку зі зміною істотних
умов праці; змін в організації виробництва
і праці, скорочення чисельності або
штату працівників; виявленої невідповідності
працівника займаній посаді чи виконуваній
роботі внаслідок недостатньої кваліфікації
або стану здоров’я; поновлення на роботі
працівника, який раніше виконував цю
роботу), працівникові виплачується
вихідна допомога в розмірі, не меншому
середнього місячного заробітку, в разі
призову чи вступу на військову службу,
направлення на альтернативну (невійськову)
службу (п. З ст. 36 КЗпП) — не меншому
двомісячного середнього заробітку;
внаслідок порушення роботодавцем
законодавства про працю, колективного
чи трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП
України) — у розмірі, передбаченому
колективним договором, але не менше
тримісячного середнього заробітку.
