Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб.

Треті особи — це суб’єкти, які не є сторонами трудового договору. Вони виступають ініціаторами розірвання трудового договору тільки в певних, визначених законом, випадках.

1. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ст. 45 КЗпП України).

2. Набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (п. 7 ст. 36 КЗпП України).

3. Призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 КЗпП України).

4. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу батьків або інших осіб (ст. 199 КЗпП України).

Звільнення з роботи при порушенні встановлених правил прийняття на роботу (ст. 7 КЗпП).

5. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України).

6. Порушення товариськими судами питання перед роботодавцем про звільнення працівника за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП України. Випадків звільнення працівника з роботи за даною процедурою на практиці майже немає. Окрім того, рішення товариського суду мають характер рекомендації згідно з Положенням про товариські суди.

3. Відсторонення від роботи

Відсторонення від роботи — це тимчасове недопущення роботодавцем або безпосереднім керівником (адміністрацією) працівника до виконання ним своїх функціональних обов’язків із збереженням місця роботи, як правило, з одночасним зупиненням оплати праці у випадках, передбачених чинними нормативно- правовими актами (при появі на роботі у нетверезому стані, наркотичному чи іншому сп’янінні, при хворобі, небезпечній для оточуючих, за вимогою правоохоронних та інших уповноважених органів тощо).

Роботодавець має також право відсторонити від роботи працівників:

а) які відмовляються або ухиляються від проходження обов’язкових попередніх чи періодичних медичних оглядів;

б) які ухиляються від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

в) які працюють без спецодягу, спецвзуття і захисних пристроїв, що їм видані;

г) при виявленні відповідно до медичного висновку протипоказань для виконання працівником дорученої йому за трудовим договором роботи та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи не уповноваженими на те органами, а також у випадках, не передбачених законодавством, є незаконним.

4. Оформлення звільнення з роботи та проведення розрахунку

Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Припинення дії трудового договору оформляється наказом (розпорядженням) власника або його уповноваженого, в якому зазначається підстава припинення трудового договору з посиланням на відповідний пункт і статтю законодавства. Аналогічний запис робиться і в трудовій книжці. Звільнення не може провадитися з підстав, не передбачених законом.

У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця останній зобов’язаний також у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (ст. 47 КЗпП України).

На вимогу працівника роботодавець зобов’язаний також видати йому довідку про спеціальність, кваліфікацію, посаду, час роботи та його заробітну плату.

У разі затримання видачі трудової книжки чи невиплати необхідних сум з вини власника підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджає працевлаштуванню працівника, орган, що розглядає трудовий спір, одночасно зі зміною формулювання причин звільнення вирішує питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.