6. Екологічні катастрофи, викликані людиною.
Людина – частина природи, й найбільш небезпечні для нашої планети катастрофи й забруднення навколишнього середовища пов’язані саме з нею.
Еволюція людини була спрямована не на розвиток грубої сили чи придушення слабших. Людина ніколи б не виділилася з тваринного світу, якби її розвитком керував славнозвісний закон Дарвіна про природний добір. На відміну від вимог цього закону, зміст якого полягає в тому, щоб за будь-яку ціну зберегти максимально здорових, фізично міцних і витривалих індивідів, людина докладає багато зусиль для догляду за індивідами, тими, хто не спроможний жити без сторонньої допомоги. Тобто людина керується не лише раціональним підходом, а й почуттями, які є складовою частиною морального кодексу вищого представника тваринного царства. Милості до тих, хто впав, прохав у Миколи І О. Пушкін. А С. Есенін пишався тим, що “ніколи меншенького брата – звірину – не бив по голові”. Як свідчить історія, суспільство, що байдуже ставилося до своїх членів або, більше того, застосовувало насильство, було приречене.
Найстрашніша наруга над людиною – це війна. На відміну від будь-яких звірів, людина здатна з неймовірною жорстокість вбити подібних до себе. Вченими підраховано, що за останні 6 тис. років люди пережили 14513 воєн, у яких загинуло 3640 млн чоловік. Вдумайтеся в цю страшну цифру: по суті, було вибито більше половини населення планети (нині на Землі живе понад 6 млрд людей). Світова термоядерна війна в лічені хвилини може знищити все людство. Адже потужність ядерних зарядів, накопичених людством, у 1980 р. становила 8 тис. Мт тринітротолуолу (по дві тонни на кожного жителя Землі).
Історія людства сповнена жахливих прикладів геноциду, звірячої жорстокості завойовників, загибелі в пожежах спустошливих війн міст, храмів, бібліотек, які створювалися століттями. Вчені-археологи затратили безліч зусиль, щоб розшифрувати ассрійські клинописні тексти, половина яких виявилася хвалькуватими реляціями царів-завойовників про свої “геройства”.
Історія зберегла до наших часів вислів кривавого Чингісхана: “Найбільша радість для чоловіка – перемогти своїх ворогів, переслідувати їх і позбавити всього, що вони мають”. У своїх грабіжницьких подорожах орда Чингісхана планомірно знищувала все: спалювала врожай, засипала колодязі, викрадала худобу, щоб ті, хто вцілів від різні, загинули від голоду. Вдершись в Месопотамію, Чингісхан знищив зрошувальну систему, що розподіляла воду р. Тігр.
Канали, що будувалися протягом тисяч років, були зруйновані, родюча земля перетворилася на пустелю, і з того часу землеробство в цих країнах не змогло відновитися.
Забруднення людської свідомості ідею війни триває віками. Війна була винаходом нашої цивілізації. Чи не буде й кінець людства зумовлений цим диявольським винаходом?
Війна постійно “дорожчає”. Якщо витрати на першу світову війну становили 50 млрд карбованців, то друга обійшлася вже в десять разів дорожче.
Наприкінці 80-х років витрати на озброєння в світі становили вже 1 трильйон доларів! Це перевищує асигнування всіх країн світу на медицину, освіту й житлове будівництво. А якщо досягнення науки, ресурси розуму, людської свідомості та природи спрямовуються на гонку озброєнь, що може призвести до ядерної катастрофи, то це – найбезглуздіша витрата багатств, яку лише можна собі уявити. Таким чином, людина обмежує можливості вирішення інших проблем, зокрема пов’язаних з забрудненням навколишнього природного середовища. Значить, витрачаючи сили й кошти на підготовку ядерної катастрофи, людство одночасно наближає невідворотність катастрофи екологічної. Навіть не світова ядерна війна, а локальний ядерний конфлікт викличе таку кліматичну катастрофу, від якої загине не лише все людство, а й уся біосфера Землі.
Прикладом екологічної катастрофи, викликаної військовим конфліктом, є події, що відбувалися на території Кувейту та прилеглих ділянок Перської затоки після операції “Буря в пустелі” на початку 1991 р. Відступаючи з Кувейту, іракські окупанти підірвали вибухівкою понад 500 нафтових свердловин. Значна їх частина спалахнула й горіла протягом шести місяців, отруюючи шкідливими газами й сажею величезну територію. З свердловин, що не загорілися, нафта била фонтанами, утворюючи великі озера й стікаючи в Перську затоку. Сюди ж вилилася велика кількісь нафти з підірваних терміналів і танкерів. В результаті нафтою було вкрито близько 1554 км ² поверхні моря, 450 км берегової смуги, де загинула більшість птахів, морських черепах, дюгонів та інших тварин. У вогняних факелах щодобово згорало 7,3 млн л нафти, що дорівнює обсягу нафти, який щоденно імпортує США. Хмари сажі від пожеж піднімалися на висоту до 3 км і розносилися вітрами далеко за межі Кувейту – чорні дощі випадали в Саудівській Аравії й Ірані, чорний сніг – у Кашмірі (за 2000 км від Кувейту). Забруднене нафтовою сажею повітря шкідливо впливало на здоров’я людей, бо сажа містила багато канцерогенів. Експерти встановили, що ця катастрофа супроводжувалася такими явищами:
1.Теплове забруднення (86 млн кВт щодобово). Така ж кількість тепла виділяється внаслідок лісової пожежі на площі 200 га.
2.Сажа від палаючої нафти – 12000 т щодобово.
3.Вуглекислий газ – 1,9 млн т щодобово (це становить2% цсього СО2, що виділяється в атмосферу Землі внаслідок спалювання мінерального палива всіма країнами світу).
4.SO2 – 20000 т щодобово (що становить 57% кількості SO2, яка щодобово находить із топок усіх ТЕЦ США).
Загалом забруднення довкілля під час цієї катастрофи дорівнювало, за-оцінками експертів, 20 аваріям танкера “Екссон Валдіз”.
Інше забруднення людської свідомості – це бездумне, споживацьке ставлення до природи та її батств. Людина влаштована так, що часто-густо мислить лише категоріями сьогоднішнього дня й керується девізом “А мені так хочеться !”. За прикладами далеко ходити не треба. Згадаймо, що весняні крокуси, конвалії, фіалки давно вже стали рідкістю в приміських лісах. Їх занесено до Червоної книги України.
Висновки
Природні екологічні катастрофи виникають під дією, в основному, ендогенних, екзогенних сил та прямою чи опосередкованою діяльністю людини.
Під впливом ендогенних сил проявляються зміни магнітного поля Землі, землетруси, виверження вулканів. Ці процеси впливають на зміну магнітного поля Землі, рух літосферних плит, моделювання рельєфу нашої планети.
Під впливом екзогенних сил відбуваються повені, урагани, суховії тощо, які, в основному, моделюють сучасні форми земної поверхні.
Під впливом антропогенної діяльності відбувається підсилення як ендогенних (технічні землетруси) так і екзогенні (паводки внаслідок зарегулювання стоку) процеси.
Всі, вище зазначені чинники, в кінцевому результаті впливають на зміни як окремих складових (компонентів) біосфери, так і в цілому на неї. Ці зміни проявляються у обміні речовин і енергії, які прямо чи опосередковано впливають на живі організми, змінюючи їх кількісний та видовий склад у межах певної території чи у глобальних масштабах.
Такі глобальні зміни, на основі палеогеографічних реконструкцій територій, при співставлені з стратиграфією залягання гірських порід співпадають з геологічними епохами формування Землі, що наштовхує на роздуми про циклічність формування і прояву геологічних процесів.
Отже, еволюція біосфери Землі проходила і проходить внаслідок геологічних процесів глобального масштабів.
Література
Білявський Г.О. Основи загальної екології : Підручник для вузів вид.2-е / Г.О.Білявський, М.М.Падун, Р.С. Фурдуй. – К.: Либідь 1995. – 308 с.
Білявський Г.О. Основи екології теорія і практикум. / Г.О.Білявський, Л.І.Бутченко, В.М. Навроцький. – К., Лібра. 2002. – 351с.
Білявський Г.О. Основи екології. / Г.О.Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков. – К: Либідь, 2004. – 243 с.
Злобін Ю.А. Основи екології. / Ю.А. Злобін – Лібра, 1998. – 248 с.
Реймерс Н.В. Природопользование. / Н.В. Реймерс. – М., 1990. – 342 с.
Калуцький І.Ф. Конспектлекцій з дисципліни «Основи екології» для студентів не біологічних спеціальностей. / Калуцький І.Ф. – Івано-Франківськ, 2004. – 159 с.
Константинов М.П. Радіаційна безпека. /М.П.Константинов, О.А. Журбенко. – Суми, 2003. – 153 с.
Кучерявий В.О. Екологія. / В.О. Кучерявий. – Львів.: Світ, 2000. –321 с.
Чайка В.Є. Екологія. / В.Є. Чайка. – Вінниця, 2002 – 325 с.
Яремчук І.Г. Економіка природокористування. / І.Г.Яремчук. – Київ, 2000. – 273 с.