Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут історії
Реферат на тему:
Стихійні природні екологічні катастрофи
Перевірив
Виконала ст Із-11
Діана Ковальська
Київ
2013
Зміст
Вступ
1. Зміни магнітного поля землі
2. Спалахи наднових зірок
3. Метеоритні вибухи
4. Урагани, повені
5. Землетруси та вулканічні виверження
6. Екологічні катастрофи, викликані людиною
Висновки
Література
Вступ
Думка про глобальні катастрофи та їх вплив на розвиток живих організмів належить видатному французькому вченому ХVІІІ ст. Ж. Кюв’є. Він вважав, що спокійний розвиток життя на Землі багато разів переривався революційними швидкими змінами катастрофічного характеру, внаслідок яких кардинально мінявся склад тварин і рослин, які населяли Землю.
Теорія катастроф як рушійного чинника розвитку життя на Землі підтверджена на сьогодні фактичним матеріалом, зібраним палеонтологами, кліматологами, астрономами, який свідчить, що в історії Землі багато процесів має циклічний характер, причому одні з відрізків цих циклів можна розглядати як повільну еволюцію, інші ж – як швидкі революційні зміни. Особливо переконливо про це свідчить історія органічного світу. Палеонтологам нині відомі “критичні епохи” в розвитку біосфери, протягом яких вимирали великі систематичні групи рослин і тварин, які до цього існували десятки мільйонів років, а також епохи швидкого розвитку окремих систематичних груп. Так, на початку палеозойської ери в морях різко зменшилася кількість безскелетних організмів, натомість бурхливо почали розвиватися скелетні, вкриті панцирами, - трилобіти, молюски. Наприкінці палеозою вимерли великі земноводні та більшість папоротєвих рослин, у середині крейдяного періоду швидко з’явилися покритонасінні рослини, а наприкінці – раптово вимерли динозаври, натомість бурхливо почали розвиватися ссавці.
Ідею про катастрофічні події в історії Землі, зокрема про екологічні катастрофи, нині поділяє багато вчених. Серед причин катастрофічних змін, зокрема й екологічних, називають внутрішні, зумовлені властивостями самої Землі як планети, і зовнішні, космічні. Проте чіткої межі між цими двома групами причин провести неможливо, бо всі внутрішні, земні причини, при більш так чи інакше повязані з зовнішніми, космічними.
1. Зміни магнітного поля Землі.
Однією з особливостей нашої планети є її магнітне поле. Ми не будемо торкатися досить складного питання про причини його наявності, але підкреслимо, що воно є однією з необхідних умов існування життя на нашій планеті. Всі живі істоти Землі мільйони років еволюціонували саме в умовах магнітного поля і без нього існувати не можуть. Канадський учений Я. Крейн досліджував живі організми, які знаходилися в спеціальній камері з меншою, ніж земна, напруженістю магнітного поля. Після 72-годинного перебування в таких умовах різко (в 15 разів) зменшувалася здатність бактерій до розмноження, знижувалась нейромоторна активність птахів, у мишей порушувався обмін речовин. У разі тривалішого перебування в умовах послабленого магнітного поля в тканинах виникали необоротні зміни і розвивалося безпліддя.
Але ж геофізики (палеомагнітологи) встановили, що протягом геологічної історії нашої планети магнітне поле неодноразово знижувало свою напруженість і навіть змінювало знак (тобто північний і південний магнітні полюси мінялися місцями). Таких епох зміни знака магнітного поля, або інверсії, нині встановлено багато десятків, вони відбилися в магнітних властивостях гірських порід. У епохи безпосередньої зміни знака магнітного поля це поле щезало, щоб потім знову з’явитися,наростаючи до норми, але вже з протилежним знаком. Скільки часу тривала епоха без магнітного поля, палеонтологи сказати сьогодні не можуть, але гадають, що кілька тисяч років. Наприклад, нинішня магнітна епоха умовно названа епохою прямої полярності. Вона триває вже близько 700 тис. років. Проте напруженість поля повільно, але неухильно знижується. Якщо цей процес буде розвиватися й надалі, то приблизно через 2 тис. років напруженість магнітного поля Землі впаде до нуля, а потім, через певний час “безмагнітної епохи”, почне наростати, але буде мати протилежний знак.
Магнітне поле Землі неодноразово змінювало свій напрям і її магнітні полюси не збігаються з географічними. Магнітне поле Землі утворює магнітосферу – ділянку навколоземного простору, в якому напруженість її електромагнітного поля перевищує напруженість такого самого поля космічного простору.
Якщо досліди Крейна вважати адекватними, то “безмагнітна епоха” має сприйматися живими організмами як катастрофа. Багато з них вимруть або змінять свої властивості. Проте існує ще й інша небезпека. Справа в тому, що магнітне поле Землі є щитом, захищає життя на Землі від потоку сонячних і космічних часток (електронів, протонів, ядер деяких елементів). Рухаючись з величезними швидкостями, такі частки є сильним іонізуючим фактором, що, як відомо, впливає на живу тканину, й, зокрема,на генетичний аппарат організмів.
За допомогою перших супутників, запущених на космічні орбіти, були виявлені радіаційні пояси навколо нашої планети. Встановлено, що земне магнітне поле відхиляє траєкторії космічних іонізуючих часток і “закручує” їх навколо планети.
Отже, в епохи, коли Земля не має магнітного поля, у неї щезає захисний антирадіаційний щит. Значне (в кілька разів) збільшення радіаційного фонду має значно впливати на біосферу: одні групи організмів повинні вимирати, серед інших має різко зрости кількість мутацій тощо. А якщо взяти до уваги сонячні спалахи, тобто колосальні за потужністю вибухи на Сонці, що вивергають надзвичайно сильні потоки космічних променів, то слід зробити висновок, що епохи щезання магнітного поля Землі є епохами катастрофічного впливу на біосферу з боку Космосу.