8. Абомазотомія.

Показання. Видалення з сичуга ягнят каменів рослинного (фітобезоари) або тва­ринного (пілобезоари) походження.

Знеболювання. Нейролептик. Інфільтраційна анестезія. Техніка операції (за Єльцовим). Тварину фіксують у положен­ні на спині. Лапаротомію здійснюють по білій лінії розрізом 10-15 см у передпупковій ділянці, починаючи від мечоподібного хря­ща. Оголений сальник зміщують уліво введеною в черевну порож­нину рукою. Одночасно захоплюють пальцями пілоричну частину сичуга (закривають вхід у дванадцятипалу кишку дрібним безоарам) і витягують її в рану, ізолюючи стерильними серветками. Потім ліву стінку сичуга на початку пілоричної частини розрізують паралельно великій кривизні — у проміжку між судинами малої і великої кривизни; розміри розрізу повинні відповідати роз­мірам найбільшого безоара, який промацується крізь стінку сичуга і підведений до місця розрізу. Після розтину сичуга безоари по черзі витягують з порожнини, намагаючись не забруднити поверх­ню сичуга. Стінку сичуга зашивають двоповерховим швом: спочат­ку за Шміденом, потім за Ламбером або за Плахотіним — Садовським.

Рану черевної стінки закривають двома поверхами шва: безперервним, яким ушивають очеревину в білу лінію, та вузловим, який накладають на шкіру, підшкірну клітковину та поверхневу фасцію. Шви знімають на 8-10-й день. Після операції стежать за повноцінністю годування.

8. Операція в разі ліво- і правостороннього зміщення сичуга у великої худоби.

9.1. Розтин сичуга великої рогатої худоби

Показання. Звільнення порожнини сичуга від вмісту при непрохідності пілоруса, при тимпанії та скручуванні зі зміщен­ням вправо, коли сичуг досягає ділянки правої голодної ямки.

Знеболювання. Провідникова (паравертебральна, паралюмбальна) або інфільтраційна анестезія. Надплевральна блокада за Мосіним.

Техніка операції (за Есперсеном). Тварину фіксують так само, як при руменотомії. Місце оперативного доступу (права голодна ямка) готують за правилами хірургії.

Розтинають усі шари черевної стінки паракостальним розрізом. Оскільки стінка здуто­го сичуга щільно прилягає до парієтальної очеревини, при її роз­тині треба бути дуже обережним, щоб не пошкодити сичуг.

Якщо сичуг вкритий сальником, то останній відтісняють крані­ально. Розсунувши краї рани, на стінку сичуга, яка випинається між ними, почергово накладають два кисетних шви. Першим швом обмежують ділянку сичуга діа­метром 5-7 см. При цьому слизову оболонку сичуга не проколю­ють. У центрі ділянки, обмеженої швом, накладають другий кисетний шов, обшиваючи ним площу, що дорівнює діаметру носостравохідного зонда або відповідної трубки.

Кінці шва повинні бути звернені в бік, протилежний до кінців попереднього шва; їх не зав'язують і доручають помічникам утри­мувати сичуг за кінці ниток обох кисетних швів. У центрі другого шва прорізують невеликий отвір, в який уводять носостравохідний зонд (або трубку) на глибину 30-40 см, і швидко, не зав'язуючи, стягують навколо зонда другий кисетний шов.

Внаслідок підвищеного тиску в сичузі утворюється сифон, вміст сичуга виходить крізь зонд назовні самопливом. Після спорож­нення сичуга зонд витягують, внутрішній кисетний шов стягують і зав'язують, закриваючи його зверху вузловим швом за Ламбером. Зовнішній кисетний шов знімають.

У зв'язку з тим що непрохідність пілоричної частини сичуга іноді зумовлюється його спазмом, описану вище операцію поєдну­ють з виконанням пілороміотомії. Для цього роблять 6-8 поздовжніх розрізів серозної і м'язової оболонок, не зачіпаючи слизової, яка починає випинатися в розрізи. Відстань між розрізами 0,5 см, довжина 3-4 см.

Рану черевної стінки зашивають двоповерховим швом, як при руменотомії.

Післяопераційне лікування. Для поліпшення роботи серця за­стосовують кофеїн, усередину — парафінове масло для видалення залишків піску з сичуга. Призначають засоби, які поліпшують соковиділення і моторику сичуга, а також антибіотики.