Редакційно-видавничий процес

1. Сутність редакційно-видавничого процесу.

2. Підготовчий процес.

3. Редакційний процес.

4. Виробничий етап.

5. Маркетинговий етап.

1.Редакційно-видавничий процес – це сукупність послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції.

Така сукупність дій складна і тривала в часі. Тому для кращого розуміння і сприйняття редакційно-видавничого процесу його розділяють на чотири етапи:

1) підготовчий;

2) редакційний;

3) виробничий;

4) маркетинговий.

2. Підготовчий етап починається із пошуку потрібного автора та авторського оригіналу.

Авторським оригіналом є створена автором і подана для редакційно-видавничої обробки творча чи наукова праця з усіма її необхідними компонентами (основний, допоміжний та додатковий тексти та оригінали ілюстрацій до них з необхідними підписами). Видавничим оригіналом називається той самий авторський оригінал після його опрацювання у видавництві.

Авторські оригінали можуть потрапити до видавництва різними шляхами, зокрема:

• «самопливом»;

• за посередництва літературних агентів;

• через виставково-ярмаркові та інші книговидавничі заходи;

• через індивідуальні замовлення авторам.

«Самопливні» авторські оригінали – автори пропонують свої роботи відразу багатьом видавцям, розсилаючи електронною поштою повні (скорочені) варіанти оригіналів або окремі їх розділи з анотаціями.

В розвинених країнах Заходу авторські оригінали найчастіше потрапляють до видавця через літературного агента: відомий і самодостатній автор ніколи не буде виконувати сам роботу прилаштовування і видання власного твору. Виконання цих функцій уже поставлено на професійну основу – їх готують на відповідних факультетах університетів. Вони виступають своєрідними посередниками між видавцем і автором, хоча представляють інтереси автора. Завданням літературних агентів є відібрати з наявних пропозицій такий оригінал, який можна вигідно запропонувати до видання й отримати свій відсоток від обумовленої суми авторської винагороди.

Спосіб виходу на майбутнє видання через виставково-ярмаркові та інші книговидавничі заходи стає нині результативнішим. На виставках-ярмарках працюють своєрідні авторські майданчики, де можна ознайомитись з ненадрукованим доробком письменників.

Найкращий з точки зору доцільності й ефективності виходу конкретного видавничого проекту є четвертий шлях одержання авторського оригіналу – через індивідуальні замовлення авторам. Відповідно до профілю видавництва і розробленої видавничої програми, редактор сам шукає такого автора й запрошує його до видавництва. Видавець, який передусім з економічного боку дуже зацікавлений у реалізації такого замовлення, не лише укладає угоду з автором ще до написання оригіналу, а й виплачує йому певну суму авансу. В іншому випадку такий автор просто зігнорує замовлення або після його виконання запропонує твір іншому видавцеві, на кращих для себе умовах.

Наступною складовою підготовчого етапу редакційно-видавничого процесу є приймання авторського оригіналу.

Донедавна у методичних матеріалах адресованих редакторам, наводився досить немалий перелік вимог, яких мали дотримуватися автори, подаючи оригінали до видавництв. Для авторів видавалися навіть спеціальні інструкції, існував окремий галузевий стандарт, яким встановлювалися нормативні вимоги до оригіналів. З переходом видавничо-поліграфічної галузі на ринкові умови розвитку більшість вимог перестали дотримуватись обидві сторони.

У видавництвах разом з електронною версією оригіналу вимагають представлення варіанту тексту, виведеного на папері, оскільки перше знайомство з оригіналом краще з паперового варіанту. Проте редактору на етапі приймання оригіналу важливо з’ясувати, у якій програмі здійснювався набір тексту, чи відповідає вона комп’ютерним програмам видавництва.

Серед вимог, які має поставити редактор перед автором під час прийняття оригіналу, обов’язковими залишаються дві:

• оригінал має бути підписаний автором із зазначенням дати подання його до видавництва;

• оригінал має бути комплектним і повністю закінченим.

Підпис і дата, зазначені рукою автора, можуть бути важливими під час визначення термінів підготовки оригіналу та інших умов договору. Комплектність оригіналу передбачає наявність у ньому всіх його складових: змісту, анотації, бібліографічних посилань, передмови (післямови), покажчиків, додатків та інших елементів, залежно від виду і складності видання, а також ілюстративного матеріалу. Повністю викінчений автором твір – гарантія того, що в процесі редакційної підготовки не виникнуть проблеми із дотриманням графіків та випуском готового видання у світ на поліграфічному підприємстві.

Крім того, редактор на цьому етапі готує первинні документи для заведення «Облікової картки видання» :

• творча заявка від автора, написана на ім’я керівника видавництва;

• розгорнута анотація або план-проспект видання;

• інформація про самого автора, що містить точні паспортні дані.

Ці документи є важливими, оскільки наявна в них інформація необхідна для складання проекту угоди з автором, підготовки матеріалів для початку промоції майбутнього видання, початку редакторської роботи з оригіналом.

3. Після вирішення всіх питань підготовчого етапу (пошук потрібного автора, прийом авторського оригіналу та збору первинних документів для оформлення «Облікової картки видання») розпочинається наступний етап редакційно-видавничого процесу, який називається редакційним.

Перед тим як розпочати редакційний етап, редактор в деяких випадках повинен вирішити питання, пов’язане з рецензуванням. Рецензування майбутнього видання є обов’язковим тоді, коли готуються до друку:

• підручник або навчальний посібник з грифом міністерства освіти та науки;

• будь-який вид навчального видання з рекомендацією навчального закладу чи наукової установи, якщо це видання здійснюється не на замовних засадах;

• довідкове, енциклопедичне видання;

• наукове, науково-популярне видання.

Коли до видавництва надходить оригінал уже з рекомендаційним грифом, то у такому випадку процедуру рецензування взяв на себе автор або навчальний заклад, де він працює. Як правило, це буває з нормативними підручниками, авторами яких є відомі в своїй галузі фахівці. Здебільшого ж отриманням грифів займаються самі видавці. Для цього щоб упевнитись, що запропонований до видання оригінал є якісним, до нього необхідно додати рецензії фахівців.

Надсилаючи оригінал на рецензування, видавництво підписує угоду з рецензентом, у якій чітко обумовлює терміни подачі рецензії та ставку винагороди за виконану роботу.

Редактор, приймаючи рецензію, має звернути увагу, наскільки правильно і повно вона оформлена. Якщо в рецензії вказані суттєві зауваження до структури чи змісту, їх доведеться усувати авторові до початку редагування. Зауваження й побажання, які суттєво не впливають на структуру твору, можуть бути враховані в процесі редагування.

У зв’язку із комп’ютеризацією видавництв і перенесенням сюди з поліграфічних підприємств практично усіх процесів, пов’язаних із складанням, верстанням, макетуванням і виведенням готового оригінал-макету видання, придатного для поліграфічного відтворення, редакційний процес у видавництвах різного типу організований по-різному. У переважній більшості малих видавництв, що випускають у рік від однієї до десяти назв, всі функції підготовки до друку видання (набір, верстання, редагування, включаючи технічне й художнє, коректура) здійснює одна людина. У принципі, суміщення в одній особі кількох важливих функцій редакційно-видавничого процесу можливе, однак це негативно впливає на якість підготовки видання.

Оптимальним варіантом порядку проходження оригіналу в редакції середнього чи спеціалізованого видавництва є наступний.

1. Перше читання (чи детальний перегляд) оригіналу редактором на екрані комп’ютера або на папері. (Раніше обов’язковою умовою завершення першого читання було складання редакторського висновку і затвердження його головним редактором. В теперішній час більшість видавців цієї вимоги не дотримуються).

2. Редагування тексту редактором на екрані комп’ютера у форматі А-4. (Коли у виданні передбачений науковий редактор, таке редагування може здійснюватися на папері, з наступним внесенням оператором комп’ютерного набору виправлень редактора на екрані комп’ютера).

3. Робота з відредагованим текстом технічного і художнього редакторів напередодні верстання. (Обумовлюються гарнітури і розміри шрифтів основного, допоміжного, службового текстів, заголовків, а також різноманітні виділення, відступи, спуски; вказуються місця для елементів художнього оформлення, колонтитулів, колонцифр тощо).

4. Верстання відредагованого тексту у конкретному форматі і відповідно із вказівками технічного та художнього редакторів. (Здійснюється оператором комп’ютерного набору або верстальником).

5. Читання першої верстки, звірення редакторських виправлень, внесених у форматі А4, коректорські процеси зчитування і вичитування. (Зчитування – це зіставленням зверстаного варіанту видання після редагування з його оригіналом; вичитування – усунення орфографічних, пунктуаційних і буквених помилок, правильне розставлення розділових знаків, дотримання принципів уніфікації й однакового стилю представлення тексту).

6. Виведення підписаної верстки на папір. Остання звірка попередніх виправлень.

7. Виведення оригінал-макету на плівки.

8. Виготовлення, редагування, звірка і виведення на плівки художнього оформлення зовнішньої і внутрішньої частин видання. (Здійснюється спільно редактором і художнім редактором або художником).

4. Виробничий етап редакційно-видавничого процесу починається з вибору видавництвом поліграфічного підприємства та укладання з ним угоди на друкування видання й передачі оригінал-макету з усіма необхідними документами – лист видавництва, комплектний оригінал, технічна видавнича специфікація та договір з поліграфічним підприємством.

З цієї миті вся подальша робота з перетворення оригінал-макету в конкретне видання здійснюється поза межами видавництва. І хоч поліграфічне підприємство найперше зацікавлене в якісному виконанні замовлення видавця (адже від цього залежить подальша співпраця партнерів), на цьому етапі є кілька важливих процесів, які не можуть завершитися без участі редактора:

• звірка й підписання до друку відбитків художнього оформлення, зроблених після кольороподілу

• звірка й підписання до друку чистих аркушів внутрішньої частини видання перед формуванням книжкового блоку;

• звірка й підписання до друку сигнального примірника.

Якісне завершення виробничого етапу, як і в цілому редакційно-видавничого, значною мірою залежить від того, наскільки злагоджено працювали всі служби видавництва на двох попередніх етапах. Якщо не враховувати технічних вад друку, що інколи трапляється з вини друкарні, всі інші, явні і приховані, помилки, які стають помітними вже після виготовлення готового накладу, беруть початок все ж у видавництві. А якщо користуватися давнім визначенням редактора як директора конкретного видання, тоді зрозумілою стає його роль і відповідальність у створенні будь-якого видавничого продукту.

5.У переважній більшості видавництв маркетинговий етап настає після одержання редактором первинних документів від автора. Адже чим раніше буде продуманий і організований комплекс заходів, спрямованих на промоцію (просування на книжковому ринку) конкретного видавничого продукту, тим успішніше можна його реалізувати.

Завданням редактора на цьому етапі є написання такого рекламного тексту, який би відразу «запрацював» на створення високого іміджу майбутнього видання. Нерідко буває, що слабкий зміст книги компенсується успішною рекламою та іншими маркетинговими акціями. І, навпаки, прекрасне за змістом видання раптом «залягає» на складі, бо рекламні тексти зроблені бездушно, не професійно.