КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ДОПОВІДЬ

з Методології та організації юридичних досліджень

Студента 5 групи

1 курсу ОКР «Магістр»

Юридичного факультету

заочної форми навчання

Поліщук Інни

Київ – 2013

Питання

1. Поняття наукового методу, методики, прийому застосування пізнання.

2. Науковий підхід.

3. Поняття методології (підходи гносеологічний та онтологічний).

4. Класифікація методів наукового пізнання.

1. Поняття наукового методу, методики, прийому застосування пізнання.

Метод наукового дослідження - це система розумових і (або) практичних операцій (процедур), які націлені на розв'язання певних пізнавальних завдань з урахуванням певної пізнавальної мети. В кінцевому підсумку і мета, і завдання дослідження зумовлені духовними і матеріальними потребами суспільства і (або) внутрішніми потребами самої науки.

Функція методу полягає в тому, що з його допомогою отримують нову інформацію про навколишню дійсність, заглиблюються в сутність явищ і процесів, розкривають закони і закономірності розвитку, формування і функціонування об'єктів, які досліджуються. Від якості методу, правильності його застосування залежить істинність отриманого знання. Істинні знання можна одержати лише у випадку застосування правильного методу (методів).

Загалом кожен науковий метод має характеризуватися такими рисами:

• ясність, тобто загальнозрозумілість методу. націленість, тобто підпорядкованість методу досягненню пев­ної мети, розв'язанню певних конкретних завдань;

• детермінованість - сувора послідовність використання методу. Іншими словами - максимальна його алгоритмізація;

• результативність - здатність методу забезпечувати досягнення певної мети (сюди входить і плідність методу);

• надійність - здатність методу з великою ймовірністю забезпечувати отримання бажаного результату;

• економічність - здатність методу добиватися певних результатів із найменшими витратами засобів і часу.

Існує ще одна дуже важлива вимога до методу пізнання - відповідність методу об'єктові дослідження і рівню пізнання.

Важливим положенням у методології є те, що кожен метод дослідження сам має бути теоретично обґрунтованим. Також будь-яка категорія науки, її положення, закон набирають методологічного значення і навіть виконують функцію методу, коли у процесі пізнання стають спрямувальними засобами дослідження конкретних об'єктів.

Поширена така ситуація, коли теоретичні положення однієї науки використовуються у ролі методу в іншій науковій дисципліні. Для прикладу можна навести ряд положень математичної логіки для вирахування понять в економіці.

Спостерігається диференціація наук залежно не лише від характеру об'єктів вивчення, а й за методами, які в них використову­ються. Так виникли статистична фізика (використання статистичних методів для вивчення так званих стохастичних процесів), економетрія (використання засобів різних математичних теорій для теоретичного обґрунтування абстрактних економічних об'єктів, процесів, явиш).

Отже, методи наукового пізнання поділяються на загальнонаукові, конкретно-наукові, спеціальні.

Загальнонаукові методи, в свою чергу, поділяються на:

• методи емпіричного дослідження (спостереження, вимірюван­ня, експеримент);

• методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівні дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція, моделювання);

• методи теоретичного дослідження (сходження від абстрагова­ного до конкретного).

Уже з філософської точки зору методи поділяються на:

-загальнонаукові (тобто для всіх наук);

-конкретні (для певних наук);

-спеціальні або специфічні (для конкретної науки). Такий поділ є умовним, оскільки у міру розвитку пізнання один науковий метод може переходити з однієї категорії в іншу.

Метод - це спосіб досягнення мети в теорії, що розробляється. Метод є об'єктивним, оскільки дозволяє відображати дійсність і її взаємозв'язки, одночасно метод є суб'єктивним, тому що викорис­товується певною людиною з її суб'єктивними властивостями.

Відповідно, терміном «методика» необхідно позначити конкретні принципи, форми та засоби використання методів, за допомогою яких здійснюється більш глибоке пізнання різноманітних педагогічних проблем та їх розв'язання.

В порівнянні з методологією методика вирішує тактичні проблеми – розробляє певні алгоритми дослідницької діяльності в конкретних умовах, з конкретним педагогічним об'єктом, використовуючи певну систему засобів, тощо. Вона містить опис сукупності методів, системи прийомів і засобів, що застосовуються для дослідження різних виховних явищ. Методика відповідає на запитання: «Як, яким способом організувати та провести дослідження?» її основна функція – організація самої дослідницької діяльності. Тому вона повинна мати такі характеристики: правильність, обгрунтованість, економічність, оптимальність, контроль за дослідницькою маніпуляцією та за дотриманням умов і правил проведення наукових пошуків, ведення документації, таблиць тощо.