Тема 7: Суміжні права

1. Загальні положення про суміжні права:

У юридичній літературі під суміжними правами розуміють права, що пов’язані з авторськими правами. Існують три різновиди суміжних прав: права виконавців на їхнє виконання; права виробників фонограм або відеограм на їхні фонограми або відеограми та права організацій ефірного мовлення на їхні радіо- та телевізійні програми. Охорона суміжних прав передбачає захист прав тих, хто допомагає авторам творів довести до відома широкої публіки свій творчий задум або іншим чином розповсюдити твори.

Автори відповідних творів та інші творчі працівники прагнуть до того, щоб їхні твори розповсюджували серед якнайширшого кола людей. Автор сам не може досягти такого результату. Для цього необхідні посередники-професіонали, які подають твір у формі, найбільш пристосованій для сприйняття максимально широким колом людей. П’єси, наприклад, пишуть для того, щоб поставити їх на сцені, пісні – щоб їх виконували співаки-професіонали або щоб їх записали на ком пакт-диск, передали по радіо тощо. Особи, які використовують літературні та художні твори для того, щоб зробити їх доступними широкій аудиторії, також потребують захисту від незаконного використання їхнього внеску до процесу оприлюднення твору.

Необхідність охорони суміжних прав відповідних суб’єктів обумовлюється наступним:

1) якщо твори драматургії, музики, пантоміми хочуть сповістити, їх ставлять на сцені, виконують, декламують за допомогою виконавців. У таких випадках самі виконавці зацікавлені в тому, як використовують їхню неповторну інтерпретацію відповідних творів. Технічні досягнення останніх десятиліть дозволили тиражувати результати праці виконавців і використовувати їх без присутності останніх, для чого не потрібно було вступати в договірні відносини з ними. Це, в свою чергу, викликало скорочення кількості виступів у живому виконанні, технологічне безробіття виконавців-професіоналів. Саме цим і обумовлюється необхідність захищати інтереси виконавців;

2) Технічний прогрес у галузі виробництва фонограм та відеограм на відповідних носіях (як правило, це диски для лазерних систем зчитування) і тиражування подібної продукції зумовили необхідність у захисті інтересів виробників. Популярність фонограм, а також доступна ціна на досконалі запису вальні пристрої призвели до розвитку піратства у цій сфері. Боротьба виконавців за захист власних інтересів співпала зі спробами виробників фонограм та відеограм не допустити протиправного тиражування своєї власності та одержати винагороду за використання фонограм організаціями ефірного мовлення та іншими засобами масової інформації;

3) організації ефірного мовлення вимагали захисту підготовлених ними програм, включаючи охорону від їх ретрансляції іншими організаціями мовлення, що дуже часто має місце у практиці телебачення.

Суміжні права виникають при створенні суміжного об’єкта автоматично, тобто для цього не вимагається виконання будь-яких дій або дотримання будь-яких формальностей. Стаття 37 Закону України «Про авторське право і суміжні права» надає можливість виробникові фонограми, відеограми та виконавцеві для сповіщення про свої права проставляти на кожному примірнику фонограми, відеограми і (або) футлярі, що містить її, спеціальний знак охорони суміжних права, який складається з трьох елементів:

1) латинської літери «P», вписаної у коло (у авторському праві – латинська літера «C» вписана у коло);

2) імені (найменування) володільця виключних суміжних прав (у авторському праві – ім’я (найменування) суб’єкта виключних авторських прав);

3) року першого опублікування фонограми, відеограми (у авторському праві – рік першої публікації твору).

Проставляння цього знака полегшує правоволодільцеві доведення моменту придбання права в разі спору, а також того, що порушник знав про те, що він порушує чужі права.

Майнові права виконавців діють протягом 50 років після першого виконання, а особисті не майнові права – безстроково. Права виробника фонограми або відеограми діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми чи відеограми або протягом 50 років після її першого запису, якщо фонограма або відеограма не була опублікована протягом цього строку. Права організацій мовлення діють протягом 50 років після здійснення такою організацією першої передачі в ефір або по кабелю. До спадкоємців (щодо юридичних осіб – до правонаступників) виконавця, виробника фонограми або відеограми, організації мовлення переходить право дозволяти використання виконання, фонограми або відеограми, передачі мовлення, право на одержання винагороди в межах тієї частини строку, що залишилася.

Відлік вказаних строків починається з 1 січня року, що наступає за роком, у якому мав місце юридичний факт виникнення твору.

2. Права виконавців:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виконавець – це актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів. Права виконавця також поділяються на особисті немайнові та майнові. До особистих немайнових прав виконавця належать такі права:

1) право вимагати визнання того, що він є виконавцем свого виконання;

2) право на ім’я – означає можливість виконавця вимагати, щоб при будь-якому використанні його творчої інтерпретації твору згадували його справжнє або вигадане ім’я (псевдонім), яке при цьому не можна спотворювати;

3) право на захист репутації виконавця – полягає в тому, що будь-які виправлення, зміни та доповнення до зафіксованих виконань, які дозволяє робити сучасна техніка, можна вносити тільки за згодою виконавця.

Особисті немайнові права виконавців належать їм незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним у разі передання виключних майнових прав на використання виконання.

Майновими правами виконавців є їх виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих виконань;

в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;

г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;

д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, щоб будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

Майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

У разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено договором.

3. Права виробників фонограм та відеограм:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» виробником фонограми є фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звуковий запис виконання або інших звуків. Виробником відеограми є фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або інших зображень як із звуковим супроводом, так і без нього.

Виробнику фонограми або відеограми належать виключні права на використання його фонограми або відеограми відповідно до закону. Виключні права виробника фонограми або відеограми на їх використання означають право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

1. відтворювати фонограму (право на відтворення);

2. розповсюджувати оригінал або примірники фонограми будь-яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розповсюдження);

3. здавати у прокат оригінал або примірники фонограми, у тому числі після їх розповсюдження, здійснюваного виробником фонограми або за його згодою (право на здавання у прокат);

4. сповіщати фонограму шляхом передачі за допомогою безпроводових засобів, по проводах (кабелю) чи за допомогою аналогічних засобів (право на передачу в ефір або по кабелю);

5. доводити фонограму до загального відома (право на доведення до загального відома);

6. переробляти або будь-яким іншим способом змінювати фонограму (право на переробку).

Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

4. Права організацій мовлення:

Під організацією мовлення ст. 1 Закону України розуміє організацію ефірного мовлення чи організація кабельного мовлення. Організація ефірного мовлення – це телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників). Організація кабельного мовлення – це телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач чи програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду).

Організації мовлення належить виключне право на використання її передачі відповідно до закону. Виключні права організації мовлення на використання її передачі означають право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

1. ретранслювати передачу;

2. записувати передачу;

3. відтворювати запис передачі;

4. розповсюджувати оригінал або примірники запису передачі, у тому числі шляхом продажу;

5. доводити до загального відома запис передачі;

6. публічно сповіщувати та демонструвати передачу в місцях із платним входом.

Майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

5. Вільне використання об’єктів суміжних прав:

Об’єкти суміжних прав у передбачених законом випадках можуть використовуватися без згоди виконавця, виробника фонограми або відеограми та організації мовлення і, як правило, без виплати їм винагороди. Цей виняток у сфері суміжних прав встановлений в інтересах суспільства, яке зацікавлене у вільному розповсюдженні інформації, розвитку науки й освіти. Передбачені законом обмеження суміжних прав не підлягають розширеному тлумаченню.

Усі винятки у сфері суміжних прав можна звести до таких:

1) допускають вільне використання виконання, передачі мовлення і їхніх записів, а також відтворення фонограм, відеограм для включення до огляду про поточні події невеликих уривків з них;

2) об’єкти суміжних прав можуть використовувати будь-які зацікавлені особи з метою навчання або наукового дослідження;

3) допускають вільне використання невеликих уривків з виконання, фонограми або відеограми, передачі мовлення для цитування за умови, що цитування здійснюють з інформаційною метою;

4) дозволяють без згоди виконавця, виробника фонограми або відеограми, організації мовлення використовувати передачу в ефірі, а також відтворювати фонограми або відеограми в особистих цілях;

5) вільне використання об’єктів суміжних прав дозволено також у випадках, встановлених Законом України «Про авторське право і суміжні права» щодо обмежень майнових прав авторів та інших суб’єктів авторського права на твори науки, літератури та мистецтва.