Розділ II Авторське право і суміжні права

Тема 4: Об’єкти авторського права

1. Поняття та ознаки твору:

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про авторське право і суміжні права” в редакції 2001 року (далі – Закон України), об’єктами авторського права і твори у галузі науки, літератури і мистецтва. Крім цього, також вказується, що охороні підлягають як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені твори, незалежно від їх призначення, обсягу, жанру та мети (освіта, реклама, розваги тощо). При цьому передбачена Законом України правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принцип, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Але при цьому, що є істотним недоліком чинного законодавства України про авторське право, Закон України не містить визначення самого поняття “твір” у загальному значенні цього терміну.

У юридичній літературі можна зустріти чимало наукових визначень поняття твору, але найбільш досконалим серед них є визначення В.І. Серебровського, яке було ним дано у 1956 році у журналі «Вопросы советского авторского прав». Відповідно до цього визначення, “твір – це сукупність ідей, думок і образів, що отримали в результаті творчої діяльності автора своє вираження в доступній для сприйняття людськими почуттями конкретній формі, що допускає можливість відтворення”.

З цього визначення можна зробити висновок, що твір – це благо нематеріальне, оскільки він є результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини, а людський мозок може створювати лише нематеріальні об’єкти. У зв’язку з цим необхідно розмежовувати сам твір, який має нематеріальну сутність, і матеріальну форму його втілення, тобто ту речову форму, яка є матеріальним носієм твору (наприклад, малюнок, нотний запис тощо). Саме тому авторське право на твір не пов’язано з правом власності на матеріальний об’єкт, в якому воно втілено і перехід права власності на матеріальний об’єкт або право володіння матеріальним об’єктом самі по собі не тягнуть за собою переходу авторських прав на твір як нематеріальне благо. Це загальне правило розповсюджується і на будь-які інші результати інтелектуальної, творчої діяльності.

До основних ознак твору, за наявності яких йому надається правова охорона, відносять наступні:

1. Творчий характер – полягає в тому, що твір має бути результатом творчої діяльності людини, тобто в результаті певного творчого процесу має бути створено щось якісно нове або оригінальне чого раніше не було. При цьому за межами правового регулювання залишається сам внутрішній процес створення твору.

2. Оригінальний характер твору – полягає у творчому й індивідуалізованому способі вираження твору, якою б незначною не була частка творчого вкладу або індивідуалізації. Можна також сказати, що ознака оригінальності включається у ознаку творчості, оскільки твір може бути і не новим, але необхідно щоб він був оригінальним або індивідуальним за своїм характером, щоб він виражав щось властиве саме автору, який його створив, відбивав його особу.

3. Об’єктивна форма втілення твору – полягає у тому, що твір має існувати у формі, яка відокремлена від особи автора та отримала самостійне буття, оскільки до того моменту, поки твір не став існувати поза свідомістю автора та не перетворився на самостійний об’єкт, немає необхідності та неможливо встановити правовий між автором та його твором. Існують різні види об’єктивної форми: письмова, усна, звукозапис, відеозапис, зображення та інші.

4. Відтворюваність твору. Щодо цієї ознаки у юридичній літературі існують дві основні думки. Деякі вчені (Серебровський В.І.) вважають, що існування об’єктивної форми можливе тільки в тому разі, якщо форма твору дозволяє його відтворення. Звідси випливає неможливість надання правової охорони творам, не закріпленим на певному матеріальному носії. Справді, можна погодитися з тим, що якщо твір не закріплено на матеріальному носії, то неможливо визначити його ідентичність, а отже, залишається тільки покладатися на пам’ять людей, які сприймали цей твір. Тим не менше, ця позиція має ряд недоліків, головним серед яких є те, що вона позбавляє охорони багатьох творів, які з тих або інших причин були не безпосередньо зафіксовані, а тільки виконані.

Висловлювалася також і інша позиція (Антимонов Б.С., Флейшиц Є.О.), згідно з якою будь-яка об’єктивна форма є відтворюваною. Наприклад, після того як твір виконано, він може бути відтворений. Фактично це означає, що оцінювати форму твору з погляду його відтворюваності немає сенсу, а головним є те, щоб автор якось виразив свій твір.

З прийняттям об’єктивної форми вираження твору пов’язане питання визначення моменту, з якого твір стає об’єктом правової охорони авторського права. Закон України у ст. 11 встановлює, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрації твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Під створенням твору слід розуміти надання йому певної об’єктивної форми, оскільки ідеї автора, не втілені поза свідомістю останнього, не є твором. Тому моментом виникнення авторського права й одночасно юридичним фактом, відповідно до якого воно виникає, є надання твору певної об’єктивної форми.

Крім цього, відповідно до ст. 9 Закону України об’єктом авторського права і не тільки твір в цлому, а й частина твору (в тому числі і його назва), яка є оригінальною та може бути використана самостійно.

Також необхідно зазначити, що будь-який твір має певні, так звані охороноздатні елементи, які мають самостійне значення. До таких елементів відносяться художні образи та мова твору. Під художнім образом слід розуміти специфічну для мистецтва форму відображення дійсності та виразу думок та почуттів митця. Художня форма користується правовою охороною, оскільки є результатом творчої діяльності і відображає індивідуальність свого творця. Щодо мови твору, то під нею слід розуміти властиві автору засоби та прийоми створення художніх образів, тобто сукупність використовуваних ним зображувально-виразних засобів. Мова твору запозичена бути не може, оскільки в протилежному випадку буде мати місце цитування із зазначення джерела запозичення.

Ці охороноздатні елементи твору у різних їх видах проявляються по-різному.

2. Класифікація об’єктів авторського права:

Коло творів, яким надається правова охорона відповідно до Закону України, носить невичерпний характер. Аналізуючи зміст ст. 8 Закону України, можна дійти висновку, що всі твори, які у ній вказані можна поділити на дві великі групи (цей поділ є найпоширенішим у юридичній літературі):

1) первісні твори – це ті твори, у яких всі охороноздатні елементи створені самим автором, тобто певний твір створено без застосування певних елементів інших творів;

2) похідні твори – це ті твори, при створенні яких частково запозичуються охороноздатні елементи іншого твору. Ст. 1 Закону України визначає похідний твір як твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору тощо) чи його творчим перекладом на іншу мову (при цьому до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування української чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів). Основними умовами для надання таким творам правової охорони є, по-перше, вимога їх творчої самостійності і, по-друге, дотримання його творцем прав автора первісного твору.

Крім цього твори поділяють також на оприлюднені та неоприлюднені, службові та неслужбові. Під оприлюдненням ст. 1 Закону України розуміє здійснену за згодою автора чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав дію, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного сповіщення, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо. Отже, під оприлюдненим твором слід розуміти твір, який хоча б один раз став доступним для публіки, а під не оприлюдненим – твір, що не відомий публіці, хоча він і має всі необхідні ознаки і йому надається така ж правова охорона, як і оприлюдненому.

Під службовим твором Закон України розуміє твір, створений автором у порядку виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем. Отже, будь-який інший твір, що створюється не у порядку службового завдання або не у відповідності до укладеного трудового договору (контракту) між його автором та роботодавцем, не є службовим.

Стаття 8 Закону України вказує на наступні види творів:

1. Літературні твори: за визначенням В.Я. Іонаса літературний твір – це об’єктивно виражена образна форму відображення дійсності засобами письмової художньої мови. До літературних творів належать твори всіх жанрів художньої літератури та публіцистики, наукові роботи (монографії статті, звіти, учбова література), промови, доповіді, проповіді та інші усні твори, твори журналістики (статті, інтерв’ю тощо), листи , ділове й особисте листування тощо.

2. Драматичні твори – це літературні твори, що написані в діалогічній формі і призначені для виконання на сцені, але вони можуть бути опубліковані шляхом їх видання. Драматичні твори, а також музично-драматичні твори, до яких відносять оперу, балет, музичну комедію, мюзикл та інші твори, що належать до різних жанрів, є сценічними (театральними) творами.

3. Хореографічні твори та пантоміма. Реалізація авторського задуму у творах цього виду здійснюється за допомогою пластичних рухів людського тіла. Виокремлення цих творів у самостійну групу означає, що в цьому разі охороняється саме танець або балет, а не, наприклад, письмові вказівки балетмейстера, які мжна розглядати як літературні твори. Твори цієї групи, як правило, доводять до відома публіки в сукупності з іншими об’єктами авторських прав: музикою, співом, шляхом виконавської діяльності артистів тощо.

4. Музичні твори, тобто ті твори, у яких художні образи представлені за допомогою звуків. Музика – це мистецтво комбінації звуків музичних інструментів або людського голосу, а також комбінацію людського голосу та музичних інструментів, що впливає на почуття слухачів. Найпоширенішим видом музичного твору є пісня, що являє собою створений у співавторстві з композитором і поетом оригінальний твір.

5. Аудіовізуальний твір. Визначення цього твору у ст. 1 Закону України є досить важким для його сприйняття. Більш просте та водночас повне визначення цього поняття дає, зокрема, Федеральний Закон Російської Федерації «Про авторське право і суміжні права», за яким аудіовізуальним твором визнається твір, що складається із зафіксованої серії зв’язаних між собою кадрів із звуковим супроводом або без нього, призначених для зорового та слухового сприйняття (у випадку супроводження їх звуком) за допомогою відповідних технічних засобів. До них відносять кінематографічні твори, а також всі твори, виражені засобами, аналогічними кінематографічним (телефільми, відеофільми, діафільми тощо). Останнім часом все більшого значення набувають такі види аудіовізуальних творів, як музичні відео кліпи, рекламні відеоролики тощо.

Аудіовізуальний твір має комплексний, синтетичний характер і виникає в результаті взаємовпливу різних видів мистецтва; він є результатом творчої діяльності багатьох осіб. Саме тому Закон України містить положення у ст. 17, згідно з яким авторами аудіовізуального твору в цілому є режисер-постановник, автор сценарію, композитор, художник-постановник та оператор-постановник. Також з ч. 2 ст. 17 Закону України випливає, що укладення договору про створення аудіовізуального твору тягне за собою передання співавторами цього твору організації, що здійснює його виробництво, чи продюсеру аудіовізуального твору, виключних майнових прав на використання останнього, якщо інше не передбачено цим договором. При цьому автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

6. Твори образотворчого мистецтва – це твори, що виражені за допомогою ліній і (або) кольорів шляхом нанесення фарб на певну поверхню. Істотною особливістю цих творів є їх унікальний характер, оскільки, як правило, їх створюють в одному або кількох примірниках і їх повноцінне відтворення в більшості випадків неможливе – деякі окремі риси твору будуть втрачені. З іншого боку, при відтворенні цих творів до них вноситимуть нові риси, що дозволяє вважати копії самостійними творами. Твори образотворчого мистецтва нерозривно пов’язані з носієм, в якому вони втілені, і часто наслідують його долю.

7. Твори декоративно-прикладного мистецтва. До цих творів відносять двомірні або тримірні твори мистецтва, перенесені на предмети практичного користування, включаючи твори художнього промислу або твори, що виготовлені промисловим способом. У цій групі слід розрізняти твори двох видів, а саме: твори, створені в одному примірнику (як правило, твори художнього промислу), і зразки для промислового виробництва.

8. Твори скульптури. Скульптура створюється за допомогою гранування, формування, лиття або будь-яких інших методів із використанням різних матеріалів (зокрема, камінь, метал, дерево, глина, цемент тощо). Скульптурами вважають також твори, що складаються з раніше створених об’ємних об’єктів, таких як статуї, барельєфи тощо, які є частиною архітектурного твору.

9. Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, до яких належать будівлі, споруди, проекти, рисунки, креслення, плани та макети, підготовлені для їх спорудження. Оригінальність таких творів може полягати у формі споруди, рисунку або оздоблення.

10. Фотографічні твори і твори, що виконані способами, подібними до фотографії. Фотографія – це одержання фіксованого зображення на світлочутливій поверхні незалежно від технічного методу (електронного, хімічного тощо), що використовується для отримання зображення. Нарівні з фотографіями авторське право охороняє голографії, тобто об’ємні зображення об’єктів, слайди та інші твори, одержані способами, подібними до фотографії (наприклад, окремий кадр з аудіовізуального твору).

11. Комп’ютерні програми – це набір інтсркуцій у вигляді цифр, слів, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (до цього поняття включається як оперативна система, так і прикладна програма).

12. Похідні твори, а саме – адаптації, переклади, антології, аранжування й оркестрування, пародії та будь-яка інша переробка раніше існуючого твору, у результаті якої з’являється новий твір. Зокрема, наприклад, у музиці, особливо останнім часом, дуже часто використовуються аранжування й оркестрування. Аранжування – це перекладення музичного твору для виконання на інших інструментах або за допомогою голосу, а оркестрування – це перекладення музичного твору для його виконання оркестром.

Вищезгаданий перелік об’єктів авторського права є невичерпним.

3. Твори, що не є об’єктами авторського права:

Чинне цивільне законодавство України, зокрема і ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачають перелік творів, що не є об’єктами авторського права, а саме:

1) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

2) твори народної творчості (фольклор);

3) видані органами державної влади в межах їхніх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

4) державні символи України, державні нагороди, символи та знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

5) грошові знаки;

6) розклади руху транспортних засобів, розклади телепередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється особливе право.

Проекти символів і знаків до їхнього офіційного затвердження розглядаються як твори, яким надається правова охорона відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Щодо офіційних документів, державних символів та знаків, то вони позбавлені правової охорони через їхню виключну значимість у суспільстві, оскільки вони є продуктами, що створені від імені всього суспільства і є актами виявлення його волі. Нормативні акти за своєю природою мають своїм призначенням інформування членів суспільства про певні правила поведінки, тому практично будь-яка форма доведення їх до відома публіки є дозволеною та бажаною. Щодо творів народної творчості, то вони не є об’єктами авторського права через відсутність у них конкретного автора. Але у багатьох країнах таким творам надається правова охорона (наприклад, Франція).