
- •Право інтелектуальної власності Розділ I Поняття інтелектуальної власності та становлення системи її правової охорони
- •Тема 1: Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •Тема 2: Історія розвитку системи правової охорони інтелектуальної власності
- •Тема 3: Джерела права інтелектуальної власності
- •Розділ II Авторське право і суміжні права
- •Тема 4: Об’єкти авторського права
- •Тема 5: Суб’єкти авторського права
- •Тема 6: Передання майнових авторських прав
- •Тема 7: Суміжні права
- •Тема 8: Захист авторського права і суміжних прав
- •Розділ III Патентне право (право промислової власності)
- •Тема 9: Об’єкти патентного права
- •Тема 10: Суб’єкти патентного права
- •Тема 11: Оформлення патентних прав
- •Тема 12: Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків
- •Тема 13: Захист прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок
- •Розділ IV: Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту
- •Тема 14: Правова охорона комерційних (фірмових) найменувань
- •Тема 15: Правова охорона торговельних марок
- •Тема 16: Правова охорона зазначення походження товарів
- •Розділ V: Правова охорона нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності
- •Тема 17: Правова охорона наукового відкриття
- •Тема 18: Правова охорона компонування (топографії) інтегральної мікросхеми
- •Тема 19: Правова охорона раціоналізаторських пропозицій
- •Тема 20: Правова охорона сортів рослин і порід тварин (селекційних досягнень)
- •Тема 21: Правова охорона комерційної таємниці
Розділ IV: Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту
Тема 14: Правова охорона комерційних (фірмових) найменувань
1. Поняття, ознаки та значення фірмо комерційного (фірмового) найменування:
В умовах переходу України до справжньої ринкової економіки особливого значення набуває ідентифікація учасників економічного обороту, оскільки такий учасник може сподіватися на формування позитивного ставлення до себе, зміцнення своєї ділової репутації, утворення певного кола постійних клієнтів лише тоді, коли його контрагенти зможуть із впевненістю ідентифікувати як його самого, так і його діяльність в економічному обороті. З іншої сторони, не менш важливим для нього є попередження недобросовісного використання іншими особами його ділової репутації, кола клієнтів тощо.
Для забезпечення реалізації цих завдань існують різні правові інструменти ідентифікації. Підприємства можуть володіти і користуватися однією, кількома або багатьма торговельними марками, щоб відрізнити свої товари і послуги від товарів і послуг своїх конкурентів. З цією метою підприємства використовують спеціальні найменування, які в новому ЦК України називаються комерційними найменуваннями.
Комерційне найменування можна визначити як найменування, під яким підприємство виступає в комерційному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту. Таке найменування нерозривно пов’язане з діловою репутацією господарюючого суб’єкта, оскільки під цим іменем він укладає угоди та здійснює інші юридичні дії, несе юридичну відповідальність, реалізує свої плани і виконує покладені обов’язки, рекламує і збуває вироблену ним продукцію тощо. Комерційне найменування, що здобуло популярність у споживачів і викликає довіру в ділових партнерів, приносить господарюючому суб’єкту не тільки значні дивіденди та прибутки, а й належну повагу в суспільстві та визнання його заслуг.
Комерційні найменування та торговельні марки пов’язує те, що вони виконують розрізнювальну функцію Проте, на відміну від торговельних марок, комерційні найменування відрізняють лише певне підприємство від решти незалежно від товарів або послуг, які реалізує або пропонує це підприємство.
Чинне законодавство висуває ряд вимог до комерційних найменувань:
1) комерційне найменування має правдиво відображати правовий стан господарюючого суб’єкта і не вводити в оману інших учасників цивільного обороту. У зв’язку з цим комерційне найменування має містити правдиві вказівки на організаційно-правову форму підприємства (наприклад, товариство з обмежено відповідальністю або відкрите акціонерне товариство), його тип (державне, приватне тощо), профіль діяльності (виробниче, наукове, торговельне тщо), особу власника і т.д.;
2) комерційне найменування має бути новим і відмінним від вже існуючих найменувань, оскільки для того, щоб виконувати функцію індивідуального учасника цивільного обороту, комерційному найменуванню потрібні розрізнювальні ознаки, які б не допускали сплутання однієї фірми з іншою. Частина 4 ст. 489 ЦК України містить один виняток з цього правила, а саме: «особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються»;
3) комерційне найменування може забезпечити належний ступінь індивідуалізації учасників обороту, якщо залишається незмінним протягом усього часу, поки господарюючий суб’єкт, який ним користується, зберігає свій організаційно-правовий статус. Саме тому не допускають довільну та не зумовлену поважними причинами зміну комерційного найменування.
Вимоги, які висувають до комерційного найменування, визначають і його структуру. Виокремлюють дві частини комерційного найменування – основну, яку ще називають корпусом найменування, та допоміжну, яку називають додаванням. Корпус найменування містить дані про організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності. До корпусу найменування додають допоміжну частину, елементи якої поділяються на обов’язкові та факультативні. Обов’язковим додаванням є спеціальне найменування підприємства, його номер або інше позначення, необхідне для розрізнення певного підприємства від решти. Роль таких найменувань переважно виконують різні умовні позначення, що мають вигляд оригінальних слів, власних імен, географічних назв тощо. Інші додавання, зокрема скорочене найменування підприємства, відносять до факультативних, їх можна включати до комерційного найменування на розсуд його володільця.
2. Суб’єкти права та зміст права на комерційне найменування:
Суб’єктами права на комерційні найменування виступають перш за все комерційні юридичні особи. Індивідуальні підприємці без створення юридичної особи зазвичай набувають і здійснюють свої права й обов’язки під власними іменами, що за загальним правилом є достатнім для їхньої індивідуалізації. Разом із тим можливість володіння особливим комерційним найменуванням визнають і за індивідуальними підприємцями.
Не можуть виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням об’єднання юридичних осіб і прості товариства. Правом на комерційне найменування не можуть володіти філіали юридичних осіб та їхні окремі підрозділи, які повинні використовувати комерційне найменування юридичної особи, яка їх утворила. Установи, споживчі кооперативи, фонди та інші некомерційні організації не мають комерційних найменувань, а їхню індивідуалізацію забезпечує офіційне найменування.
Суть права на комерційне найменування полягає в можливості, гарантованій юридичній особі, виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням. Надання такої можливості забезпечує інтерес учасника обороту, що захищається законом у вигляді належної індивідуалізації його діяльності на ринку товарів, робіт і послуг. Відповідно до ст. 489 ЦК України правову охорону надають комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити певну особу з-поміж решти та не вводить в оману споживачів щодо її справжньої діяльності.
Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та підлягає охороні без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.
Характеризуючи юридичну природу суб’єктивного права на комерційне найменування, необхідно вказати на основні його ознаки:
1) право на комерційне найменування має виключний характер – означає, що суб’єкт цього права має монополію на реалізацію можливостей, які закладені в цьому суб’єктивному праві; ніхто, крім нього, не може здійснювати дії по використанню комерційного найменування, які завдають збитків або наносять іншу шкоду суб’єкту такого права;
2) це особисте немайнове право, яке органічно пов’язане з діловою репутацією юридичної особи, а також з правом на захист честі та гідності осіб, які є власниками підприємства;
3) право на комерційне найменування має у принципі безстроковий характер – означає, що, набуваючи у встановленому порядку це право, юридична особа може користуватися ним без обмеження будь-яким строком, тобто допоки існує саме підприємство та комерційне найменування відображає його організаційно-правовий статус та інші атрибути.
Особливістю права на користування комерційним найменуванням є те, що воно одночасно є і обов’язком юридичної особи. Це правило захищає інтереси інших учасників цивільного обороту та споживачів, які хочуть знати, з ким мають справу.
Відповідно до ст. 490 ЦК України до майнових прав на комерційне найменування належать:
право на використання комерційного найменування;
право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання;
інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Право на комерційне найменування має різні форми реалізації. Під свої комерційним найменуванням особа укладає цивільно-правові угоди та робить інші юридичні дії, реалізує особисті немайнові права, захищає свої майнові та немайнові інтереси. Суб’єкт права на комерційне найменування має право використовувати його на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах тощо. Комерційне найменування, крім того, можна використовувати в найрізноманітніших публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.
Фактично єдиним випадком переходу права на комерційне найменування є правонаступництво в разі реорганізації суб’єкта цього права. Залежно від форми реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) правонаступництво матиме свою специфіку. Існує також випадок, коли відбувається передача дозволу на використання комерційного найменування. Це договір комерційної концесії, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без зазначення строку право використовувати в підприємницькій діяльності комплекс виключних прав, у тому числі на комерційне найменування правоволодільця (глава 76 ЦК України).
За загальним правилом право на комерційне найменування припиняється разом з ліквідацією юридичної особи, якій воно належало. Дострокове припинення права на комерційне найменування можливе в таких випадках:
1) володілець комерційного найменування відмовився від користування цим правом;
2) відбувся перехід підприємства до нового володільця, а умови передачі не передбачають збереження за підприємством комерційного найменування;
3) відбувається реорганізація юридичної особи, під час якої вона може або повинна змінити попереднє комерційне найменування.
3. Захист права на комерційне найменування:
Під захистом права на комерційне найменування розуміють реалізацію передбачених законом заходів, за допомогою яких володілець комерційного найменування має можливість забезпечити відновлення своїх порушених права та застосувати до порушника відповідні санкції або міри впливу. Ці заходи визначаються, зокрема ЦК України і Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Відповідно до ст. 7 цього Закону неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи, чужого комерційного найменування, що може призвести до сплутання діяльності різних господарюючих суб’єктів, у тому числі того, який має пріоритет на його використання.
Використання в комерційному найменуванні власного імені фізичної особи не визнають неправомірним, якщо до власного імені додають відповідний відмінний елемент, що виключає його сплутання з найменуванням іншого господарюючого суб’єкта.
Способом захисту права на комерційне найменування є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюють відновлення (визнання) порушеного (оспорюваного) права на комерційне найменування і вплив на порушника. У сфері захисту права на комерційне найменування можуть бути застосовані вимоги:
про визнання права на комерційне найменування;
про відновлення положення, існуючого до порушення права на комерційне найменування, і про припинення дій, що порушують це право або створюють загрозу його порушення;
про визнання недійсним акту державного органу, якщо цим актом порушується таке право;
про відшкодування завданих збитків тощо.
За загальним правилом захист права на комерційне найменування здійснюють у судовому порядку.
Кримінальна відповідальність та її умови передбачаються у ст. 229 Кримінального кодексу України.