Тема 12: Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків

1. Особисті немайнові права на винахід, корисну модель і промисловий зразок:

Як відомо, під особистими немайновими правами розуміються суб’єктивні права учасників, що не мають економічного змісту і забезпечують нематеріальні інтереси особи. Ці права належать до категорії абсолютних прав. Особистими немайновими правами є право авторства, право на авторське ім’я, право на захист репутації автора винаходу, корисної моделі або промислового зразка.

Важливим особистим немайновим правом винахідника та автора промислового зразка, яке полягає у можливості, що надана законом, творцеві винаходу, корисної моделі або промислового зразка, бути визнаним єдиним їхнім автором.

У юридичній літературі тривалий час обговорюють питання моменту виникнення права авторства. Одні вчені, зокрема Райгродський М.О., пов’язують виникнення цього права тільки з фактом створення відповідної розробки та втілення її в певній об’єктивній формі, доступній для сприйняття третіми особами. Інші спеціалісти у сфері патентного права, зокрема Юрченко О.К., вважають, що право авторства виникає в результаті виконання певних юридичних процедур, до яких нарівні зі створенням розробки входить подання заявки та рішення компетентного державного органу про визнання пропозиції патентоздатним об’єктом промислової власності.

Право авторства має абсолютний і невідчужуваний характер. Абсолютний характер права авторства полягає у можливості автора вимагати від будь-якої особи визнання того факту, що він є розробником або автором відповідного об’єкта патентного права. Право авторства є також невідчужуваним, оскільки воно не може бути передано іншій особі як за життя винахідника або автора промислового зразка, так і після його смерті. Пере відступлення винахідником прав на одержання патенту або самого патенту будь-яким особам означає лише передачу майнових прав на використання відповідної розробки, але не передачу права авторства.

З правом авторства тісно пов’язане право на авторське ім’я, що полягає в забезпеченій законом можливості для винахідника вимагати, щоб його ім’я як ім’я творця розробки згадували в будь-яких публікаціях про створений ним об’єкт.

Ім’я дійсного автора в обов’язковому порядку зазначають у заявці на видачу патенту, хто б не виступав заявником, а також у самому патенті. Що стосується публікації в офіційному бюлетені Установи відомостей про виданий патент, автор може заперечувати проти згадування його ім’я. Право виступати під псевдонімом винахідникам та авторам промислових зразків не надають. Разом з тим, чинне законодавство дозволяє авторам розробки давати своїм розробкам ім’я автора або спеціальну назву.

Право на захист репутації полягає в тому, що винахідник або автор промислового зразка має право перешкоджати будь-якому зазіханню на права на винахід або промисловий зразок, здатному завдати шкоди його честі чи репутації, зокрема, перешкоджати іншим особам привласнювати чи спотворювати його право на визнання винахідником або автором промислового зразка.

2. Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок; відступлення майнових прав; обмеження майнових прав:

Майнові права патентоволодільця засвідчуються патентом і мають виключний та строковий характер. Виключний характер суб’єктивних майнових патентних прав полягає в тому, що в межах однієї країни права на розробку можуть належать тільки одному патентоволодільцеві. Ознака строковості полягає в тому, що майнові права, які випливають з патенту, діють протягом певного періоду часу.

Відповідно до ст. 464 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Патентоволодільцеві належить виключне право на використання запатентованого об’єкту патентного права на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших патентоволодільців. Це право включає в себе також можливість заборонити використання зазначених об’єктів іншими особами, за винятком, коли таке використання за законом не є порушенням права патентоволодільця. Під використанням, як правило, розуміють введення в господарський оборот продукту, створеного із застосуванням винаходу, корисної моделі або промислового зразка, а також застосування способу, що охороняється патентом на винахід. Введення в господарський оборот охоплює такі дії, як виготовлення, застосування, ввезення, збереження, пропозиція до продажу, продаж продукту тощо, створеного з використанням охоронюваного патентом рішення, а також із застосуванням способу, захищеного патентом на винахід.

Необхідність розпоряджатися патентними правами може бути обумовлена обмеженістю економічних і виробничих ресурсів патентоволодільця, його небажанням або нездатністю займатися вирішенням виробничих і комерційних питань, прагненням швидше впровадити розробку. Передача майнових патентних прав може здійснюватися в різних юридичних формах, проте найбільш практичне значення мають їх відступлення шляхом видачі ліцензій або укладення відповідних ліцензійних договорів.

Відступлення патентного права означає передачу патентоволодільцем належного йому права іншій особі (особам). Патентоволоділець має право відступити одержаний патент будь-якій фізичний чи юридичній особі. Відступлення патентних прав не обмежене будь-якою конкретною договірною моделлю і може бути вчинене в межах багатьох цивільно-правових договорів. Проте найбільш поширеним видом договору передачі майнових патентних прав є ліцензійний договір.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства. Істотні умови ліцензійного та інших догорів про передачу майнових прав інтелектуальної власності, а також інші положення, що стосуються цих видів договорів, знайшли своє відображення у главі 75 ЦК України. Найголовніше це те, що подібні договори завжди укладаються у письмовій формі, інакше вони, відповідно до ст. 1107 ЦК України, є нікчемними.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» строк чинності виключних майнових прав на винахід спливає через 20 років, що відраховуються від дати подання заявки, а строк чинності виключних майнових прав на корисну модель спливає через 10 років від дати подання заявки. Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до установи і продовжується установою заклопотанням володільця патенту, але не більш як на 5 років.

На практиці часто трапляються випадки, що відповідають світовій практиці, коли дії будь-яких осіб щодо використання певної розробки не розглядають як порушення виключних прав володільця патенту. До таких дій належать:

1. право попереднього користувача (ст. 470 ЦК України);

2. використання запатентованого об’єкта в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави;

3. використання запатентованого об’єкта без комерційної мети;

4. використання запатентованого об’єкта з науковою метою або в порядку експерименту;

5. використання запатентованого об’єкта за надзвичайних обставин;

6. виготовлення із застосуванням запатентованого об’єкта правомірно придбаного продукту;

7. використання добросовісно придбаного продукту, неправомірно виготовленого чи введеного в цивільний обіг із застосуванням запатентованого об’єкта.

3. Обов’язки патентоволодільця:

Крім наданих відповідно до законодавства патентоволодільцю прав, він несе і певні обов’язки, а саме:

1) сплата патентних зборів;

2) використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Зборами є обов’язкові платежі, які державні та інші органи стягують з фізичних та юридичних осіб за надані послуги. Відповідно до законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки» збори являють собою платежі за здійснення Установою дій, пов’язаних з охороною прав на об’єкти патентного права та видачею охоронних документів. Перелік зборів, розміри і порядок їх сплати регламентує Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 року за № 901. Кошти, що надходять від сплати зборів, використовують для розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності. Зокрема, передбачаються такі види зборів:

1. збір за подання заявки;

2. збір за проведення експертизи заявки на винахід по суті;

3. збір за видачу патенту;

4. річний збір (збір, який сплачують за підтримання чинності патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок).

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» використанням винаходу, корисної моделі є виготовлення, пропонування до продажу, введення в господарський оборот, застосування, ввезення або зберігання в зазначених цілях продукту, що охороняється патентом.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» використанням промислового зразка визнають виготовлення, пропонування до продажу, введення в господарський оборот або зберігання в зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка. Виріб визнають виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо використані всі суттєві ознаки такого промислового зразка.

Обов’язок використати запатентовану розробку може бути виконаний не тільки фактично, а й номінантно. Для цього патентоволодільцеві достатньо подати до Установи заяву про надання будь-якій зацікавленій особі права на використання запатентованого об’єкта. Неприйняття цього рішення протягом встановлених строків може мати для патентоволодільця несприятливі наслідки у вигляді видачі зацікавленим особам примусової ліцензії.

4. Дострокове припинення чинності прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок та визнання їх недійсними:

Відповідно до ст. 466 ЦК України чинність майнових прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

Чинність виключних майнових прав на винахід, корисну модель або промисловий зразок припиняють у разі несплати у встановлений строк річного збору за їх підтримання.

Відповідно до ст. 468 ЦК України чинність достроково припинених виключних майнових прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути відновлено в порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали в момент їх припинення.

Відповідно до ст. 469 ЦК України права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнають недійсними на підставах та в порядку, встановлених законом. Право на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути визнано в судовому порядку повністю або частково недійсним у разі:

1) невідповідності запатентованого винаходу, корисної моделі, промислового зразка умовам видачі патенту;

2) наявності у формулі винаходу, корисної моделі ознак, яких не було в поданій заявці;

3) наявності в сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було в поданій заявці;

4) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Разом із визнанням недійсним права на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнають недійсними в тому обсязі державну реєстрацію цього права та патент, що його засвідчує. У такому разі право на винахід, корисну модель, промисловий зразок вважають таким, що не набрало чинності.

Відповідно до ст. 467 ЦК України у разі припинення чинності виключних майнових прав на винахід, корисну модель або промисловий зразок ці об’єкти може вільно та безоплатно використовувати будь-яка особа, за винятком випадків, встановлених законом.