Основні етапи проведення практичних робіт:

1) пояснення вчителя (теоретичні аспекти проблеми практичної роботи);

2) показ (інструктаж учителя щодо виконання певних дій);

3) проба (виконання роботи окремими учнями, спостереження іншими);

4) виконання роботи (самостійне виконання роботи кожним учнем, допомога учителя тим, хто має проблеми);

5) контроль (прийом робіт учнів та їх оцінка).

Тема 4

Болонський процес - це здійснення структурного реформування вищої освіти, зміна освітніх програм, форм і методів навчання, контролю й оцінювання навчальних досягнень студента для підвищення якості освіти, спроможності випускників вищих навчальних закладів працевлаштуватися на європейському ринку праці.

Болонський процес — добровільний, полісуб'єктний, по-ліваріантний, відкритий, поступовий і гнучкий. Він грунтується на цінностях європейської освіти і культури й не нівелює національних особливостей освітньої системи України. Його мета - прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій, введення двоступеневої структури освіти (бакалавр-магістр), використання єдиної системи кредитних одиниць (ЕСТБ - Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до дипломів, розроблення, підтримання і розвиток європейських стандартів якості освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів, викладачів, науковців.

Мета впровадження модульної системи:

-досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка відштовхується від знань, умінь і навичок, що є надбанням випускника;

-затребування українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці;

-затвердження загальноприйнятої та порівняльної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів;

• упровадження стандартизованого додатка до диплома, модель якого розроблено Європейською системою і який містить докладну інформацію про результати навчання випускника;

• стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об'єктивної оцінки якості знань;

-забезпечення прозорості системи вищої освіти та академічного професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, посвідчень та ін.). Модульна система як невід'ємний атрибут Болонської декларації має дві основні функції.

Модульне навчання сприяє комплексному підходу до розгляду та розв'язання таких завдань:

-формування змісту навчання, здатного гнучко реагувати на конкретні умови навчання, потреби практики;

-стимулювання самостійності та відповідальності студентів;

- реалізація творчого потенціалу педагога, звільнення його від рутинних обов'язків;

-забезпечення індивідуалізації навчання щодо темпу, рівня допомоги та диференціації змісту навчання;

-здійснення якісного процесу навчання, унаслідок якого досконало оволодівають знаннями, навичками та вміннями всі студенти або переважна їх більшість.

Модуль (лат. modulus - міра): і) назва, яку дають якомусь особливо важливому коефіцієнту чи величині; 2) система логарифмів; з) уніфікований вузол радіоелектронної апаратури; 4) умовна одиниця в архітектурі та будівництві (зазвичай, розмір одного з елементів будівлі); 5) відокремлювана, відносно самостійна частина якоїсь системи, організації, пристрою тощо.

Автори давали різні визначення дидактичного модуля. Отже, дидактичний модуль - це:

-одиниця змісту навчання, створена й дидактично опрацьована для досягнення певного рівня знань, умінь і навичок, в якій наявні засоби контролю на вході і виході;

- навчальний пакет (концептуальна одиниця навчального матеріалу); засіб навчання (оскільки в ньому закладено зміст навчання, наочність тощо); метод навчання (передбачає певну систему дій під час вивчення матеріалу);

-логічна і допустима частина роботи в межах теоретичного виробничого навчання, професії або сфери трудової діяльності з чітко окресленими початком та завершенням, що її, як правило, не ділять на менші частини;

-логічно завершена частина теоретичних і практичних знань з навчальної дисципліни, адаптована до індивідуальних особливостей тих, хто вчиться.

Шкала оцінювання

За шкалою ECTS За національною шкалою За шкалою навчального закладу А відмінно 90-100 BC добре 75-89 DE задовільно 60-74 FX незадовільно з можливістю повторного складання 35-59 F незадовільно з обов’язковим повторним курсом 1-34

• якщо це число є меншим 35-и балів, студент вважається таким, що не оволодів навчальним матеріалом і повинен пройти етап оволодіння ним повторно;

• якщо це число є більшим від 34, але меншим від 60, студент повинен пройти підсумковий контроль;

• якщо це число є більшим від 59, але меншим від 75, студент вважається таким, що заслуговує оцінки “задовільно”, за згоди отримання якої, він звільняється від підсумкового контролю, або проходить такий контроль, при бажанні підтвердити вищий рівень знань і отримати вищу оцінку;

• якщо це число є більшим від 74, але меншим від 90, студент вважається таким, що заслуговує оцінки “добре”, за згоди отримання якої він звільняється від підсумкового контролю, або проходить такий контроль, при бажанні підтвердити вищий рівень знань і отримати вищу оцінку;

• якщо це число є більшим від 90, студент вважається таким, що заслуговує оцінки “відмінно”, і звільняється від підсумкового контролю, або проходить такий контроль, при бажанні підтвердити вищий рівень знань і отримати більшу кількість балів .

Під час модульного контролю студентам забороняється списувати, обмінюватися інформацією з іншими студентами, використовувати заборонені навчальні засоби. Якщо студент порушує встановлений порядок, то він звільняється від подальшої роботи, а модульна контрольна робота оцінюється нулем балів. Якщо студент не з'явився на модульний контроль знань або не склав контрольне завдання, йому виставляється нуль балів. Результати перевірки тестових контрольних завдань (в балах) доводяться до відома студентів після проведення модульного контролю.

За результатом підсумкового контролю (екзамену, заліку) оцінка може бути залишена без зміни, збільшена, але не зменшена. Підсумковий семестровий контроль рекомендовано проводити у письмовій тестовій формі після завершення вивчення усіх змістових модулів, передбачених у даному семестрі.

Тема 5

Класифікація методів виховання – це їх групування за певними ознаками, почуття і волю учнів з метою формування у них поглядів і переконань. До цієї групи належать такі методи:

а) словесна підгрупа: бесіда, лекція, диспут;

б) метод прикладу.

Бесіда:

а) обґрунтування вчителем теми як життєво важливої, а не надуманої; б)

формулювання запитань, які спонукали б до розмови;

в) спрямування розмови в правильному напрямку;

г) залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя і на цій основі формування у них ставлення до оточуючої дійсності, до своїх громадських і моральних обов’язків;

д) підсумки бесіди, формування на їх основі раціонального вирішення проблеми, яка обговорюється, прийняття конкретної програми для закріплення прийнятої в результаті бесіди норми.

Лекція: композиційна побудова лекції; переконливість доказів і аргументів; жива, емоційна мова вчителя, його власна оцінка подій, фактів, явищ; використання різних прийомів для підтримання уваги учнів.

Метод прикладу: врахування специфіки наслідування прикладу різними віковими групами; етапність наслідування (на першому етапі на основі сприймання конкретного прикладу виникає суб’єктивний образ цього прикладу, бажання наслідувати його; на другому – діє зв’язок між прикладом для наслідування і поведінкою вихованця, на третьому – здійснюється синтез наслідувальних та самостійних дій і вчинків; джерела для наслідування (товариші, батьки, вчителі, літературні герої); використання негативного прикладу у вихованні.

Привчання: привчання і вікові особливості; привчання і регламент життя і діяльності учнів (режим: точність, доцільність, загальність, визначеність); місце контролю у привчанні.

Доручення як метод виховання також має своєю метою вправляння учня в позитивних діях і вчинках. Для цього йому з боку педагога, учнівського самоврядування чи учнівського колективу дається певне завдання, виконання якого вимагає певних дій чи вчинків.