12. У ряду виду птахів особи і пари з певних причин не приступають до розмноження. Чи можете ви назвати ці причини?

Причиною таких дій є інформаційні зв’язки. Живі істоти на землі освоїли всі види інформації – зорову, звукову, хімічну, електромагнітну. Інформативні сигнали містять важливі відомості в закодованій формі. Вони розшифровуються(здебільшого автоматично0 та враховуються живими організмами. Прикладом інформаційних зв’язків у біосфері може бути явище зниження інтенсивності розмноження тварин у разі , надмірної щільності популяції. Завдяки інформаційним зв’язків вмикаються внутрішні механізми, що призводять до зменшення кількості «зайвих» особин. Тут має місце передача електромагнітних сигналів тим, кого це стосується. Досліди свідчать , що зменшення потомства чи зниження яйценостнсті в птахів відбувається внаслідок» перенаселення».19

15. Забруднення грунту отрутохімікатами та фекаліями, може спричинити такі захворювання як діарея, ботулізм, серцево-судинні захворювання, погіршення роботи кишечника та шлункові розлади.

У випадку отруєння саме нітратами з’являється посиніння нігтів,губ, нудота, збільшення печінки, жовтизна білків очей, головні болі, втрата свідомості, а при сильному отруєнні смерть.

Забруднення грунту отруто хімікатами, мінеральними добривами, промисловими та господарсько-фекальними відходами призвело до того, що грунт став джерелом захворювань: туберкульоз, паратиф, інші шлунково-кишкові захворювання а також гельмінтозів. Також порушують серцево-судинної та інших систем організму та зниження імунної системи.

Всі без винятку пестициди належать до отрут широкої дії, і тому, потрапляючи в продукти харчування, вони завдають великої шкоди здоров'ю людей. Дослідження в нашій країні засвідчили: там, де інтенсивно застосовуються сільськогосподарські отрутохімікати, у місцевого населення ушкоджуються структури спадковості, розладнується діяльність центральної нервової системи, життєво важливих органів, у жінок частішають випадки ускладнення вагітності, народження неповноцінних або мертвих дітей, виникає алергія. Забруднення грунту отруто хімікатами, мінеральними добривами, промисловими та господарсько-фекальними відходами призвело до того, що грунт став джерелом захворювань: туберкульоз, паратиф, інші шлунково-кишкові захворювання а також гельмінтозів. Також порушують серцево-судинної та інших систем організму та зниження імунної системи. Американські дослідники виявили, що ЗО % інсектицидів, 60 % гербіцидів, 90 % фунгіцидів, що застосовуються в США, здатні викликати рак. Також встановлено, що пестициди стимулюють розвиток у навколишньому середовищі вірусів, зокрема тих, які збуджують небезпечні захворювання людей, руйнують імунну систему. Площа земель, забруднених залишками отрутохімікатів, сягає 13 млн. га.

Саме держава створює умови для діяльності фірм та окремих осіб із метою збереження якості середовища проживання людей.

Від початку 70-х років у багатьох країнах було прийнято “Основний закон із боротьби проти забруднення навколишнього середовища”}— так називався цей закон в Японії. У США він мав назву “Закон про національну політику в царині охорони навколиш-1 нього середовища”.

Наприклад, у законодавстві Японії вперше було дано правову дефініцію терміна “Когай” (суспільні збитки), якими було названо “...будь-яку ситуацію, коли здоров'ю людей або живій речовині в навколишньому середовищі завдано збитків забрудненням атмосфери, води і ґрунтів, шумом, вібраціями, просіданням ґрунту і впливом речовин із різким запахом, що виникли внаслідок промислового виробництва чи будь-якого іншого виду людської діяльності”.

Для розвитку положень вищезгаданого закону було прийнято спеціальні законодавчі акти, спрямовані на спеціальне попередження та усунення порушень якості окремих компонентів середовища. В основу законодавчої піраміди було покладено численні нормативні акти (постанови, накази, правила тощо) органів місцевої влади, які найбільшою мірою враховували природно-географічну та соціально-економічну специфіку того чи іншого регіону.

16. Тропосферний озон - друга за значенням забруднююча речовина, утворена при викидів оксидів азоту, летучих органічних сполук крім метану й монооксиду вуглецю. Озон руйнує легеневу тканину, дратує слизисту ока й горла. Він завдає шкоди лісам, сільськогосподарським культурам, ін.

Тропосфера простягається від поверхні Землі на відстані від 12 до 20 км над поверхнею Землі і складається з безлічі шарів. Приземний озон, хоча і менш концентрований, ніж озон у повітрі, але є більшою проблемою через його вплив на здоров'я.

Тропосферний озон є парниковим газом і ініціює хімічні видалення метану та інших вуглеводнів з атмосфери. Таким чином, його концентрація впливає на стільки,на скільки довго ці сполуки залишаються в повітрі.

Тропосферний озон: фотохімічне утворення в атмосфері.

При концентраціях тропосферного озону близько 50 мкг / м3 час життя H2S в атмосфері становить т1 7 діб. Для вирішення цього питання було б дуже бажано провести вимірювання концентрації обох газів - SO2 і H2S - на різних висотах в атмосфері.

Швидкість росту кількості тропосферного озону в останні десятиліття становила приблизно 1 - 2% на рік. Збільшення кількості озону в тропосфері вносить певний внесок у посилення парникового ефекту за рахунок поглинання м'якого ультрафіолетового випромінювання і утворення деяких газів, в першу чергу діоксиду вуглецю, що володіють здатністю поглинати теплове випромінювання.

Через порівняно невеликий час в житті тропосферного озону спостерігаються значні просторові варіації його змісту, тому кількісні оцінки зміни концентрації озону в тропосфері можуть істотно різнитися і виділення глобальних трендів вельми важко.

До основних забруднювачів атмосфери належать вуглекислий газ, оксид вуглецю, діоксиди сірки та азоту, малі газові складові, здатні впливати на температурний режим тропосфери: діоксид азоту, галогенуглероди (фреони), метан і тропосферний озон.

З іншого боку, важливою проблемою, пов'язаною з озоном, вважають збільшення його вмісту в приземному шарі повітря. В освіті тропосферного озону ключова роль належить реакціям сполученого окислення монооксиду азоту та органічних сполук. Діоксид азоту розкладається світлом, а виділився атомарний кисень швидко реагує з молекулою 02, даючи озон.

Формування смогу та утворення оксиданта зазвичай зупиняється при припиненні сонячної радіації. Так, у Москві при звичайних умовах концентрація тропосферного озону досить низька.

Озон присутній в багатьох атмосферних шарах. Стратосферний озон послаблює згубне для Землі жорстке ультрафіолетове сонячне випромінювання, чим пояснюється небезпека утворення так званих озонових дір над планетою. У той же час, збільшення тропосферного озону призводить до посилення парникового ефекту, а також надає на атмосферу певне забруднююча вплив.

З одного боку, зменшення стратосферного озону призводить до зростання сонячної радіації, що досягає поверхні і низини тропосфери, що сприяє потеплінню. З іншого боку, температура стратосфери знижується і, отже, зменшується потік теплової радіації, що приходить до поверхні і низини тропосфери. До того ж знак сумарного ефекту залежить від висоти, на якій відбулася зміна концентрації озону. Якщо вміст озону зменшився на великих стратосферних висотах, то домінує перший ефект - збільшення сонячної радіації. На малих стратосферних висотах домінує другий ефект - зменшення потоку теплової радіації. При збільшенні вмісту тропосферного озону відбувається потепління клімату за рахунок як сонячної, так і теплової радіації. Тому в тропосфері клімат більш чутливий до варіацій вмісту озону, ніж в стратосфері.

17.

Усім відомо, що кожну третю суботу квітня відзначається день довківля. До цього дня активно готуються працівники національних парків. Розробляються та затверджуються комплексні заходи з благоустрою та озеленення території парків, влаштовуються санітарні дні. За період підготовки до цього свята саджається велика кількість дерев та кущів , створюються декілька нових газонів, квітники та місця відпочинку. Також, працівники парків дбають про птахів, виготовляючи чимало шпаківень і синичників. Що стосується звичайних, небайдужих до чистоти навколишнього середовища, людей, варто зазначити, що зараз почали влаштовувати акції типу : "Зробимо довкілля чистим", "Посади дерево", "Зробив довкілля кращим - одержуй нагороду". Горожани влаштовують суботники, за допомогою яких вносять свій вклад у чистоту довкілля.

Діяльність екологічних рухів та громадських організацій вимагає від суспільної свідомості перенести гуманне ставлення на все навколишнє середовище, яке починає сприйматися як живе, наділена суб'єктністю, душею, рідною людині та заслуговує на людське ставлення. Саме їх активна участь виступає головною силою у ствердженні основних принципів екологічної етики у життєдіяльності суспільства.

В 1889 році в Ісландії виникла перша в світі громадська організація з охорони природи. У 1914 р. в Італії виникла національна ліга охорони пам'ятників природи.

Перша світова війна та соціальні потрясіння істотно загальмували природоохоронну роботу в Україні, завдавши довкіллю чималих збитків та руйнації.

У Києві в 1918 р. існував також приватний "Краєвий Природоохоронний Комітет", в Харкові функціонувало Товариство любителів Природи; в Одесі - Спілка наукових товариств природоохоронного спрямування, у Полтаві засновується Комітет Охорони Природи та Старовини.

Становлення та розвиток заповідної справи на науковій основі пов'язано з В.В. Докучаєвим, Г.І. Танфільєвим, В.Л. Талієвим, Г.М. Висоцьким. Перші товариства охорони природи з'явилися в кінці XIX - на початку XX ст. в Харкові, Олександрівську (тепер Запоріжжя), Полтаві, Одесі, на Волині купували цінні території для створення заповідників.

У 1924 р. було створено Всеросійська громадська організація з охорони природи, метою якого було виховання у населення дбайливого ставлення до всього живого.

Однією з найбільших організацій є Осборнівська громадська організація та Національна федерація з охорони диких тварин у США. Зараз всі природоохоронні організації, течії, рухи об'єдналися в Міжнародний рух "Зелений світ". Це впливова організація, що має розгалужену мережу наукових установ і технічні засоби контролю стану природи у світі та засоби інформування населення планети з екологічних питань.

Останнім часом одержали розвиток екологічні фонди різних рівнів - всесвітні, міжнародні, регіональні, котрі діють на громадських засадах. Їхні основні задачі - фінансова допомога в здійсненні екологічних програм в різних регіонах планети. Прикладом міжнародних фондів можуть бути "Євразія", "Відродження", які спонсорують екологічні програми в країнах Європи, Азії, на теренах колишнього СРСР.

Тепер на території України працюють 373 великих громадських неформальних (неурядових) організацій екологічного профілю, одним з головних напрямків роботи яких також є екологічна освіта населення.

Особливе значення в цьому мають студентські дружини охорони природи, які ще в 1988 р. стали основою більш широкого масового руху - Українська екологічна ліга, Соціально-екологічний союз. Більшість з цих формальних і неформальних організацій видають і поширюють серед населення літературу, в якій аналізуються екологічні проблеми, як загальнодержавного, так і регіональних, місцевих масштабів.

18.

13-15 листопада 2012 року в Києві пройшов Міжнародний форум «GREEN MIND».

Форум відбувався під патронатом Міністерства екології та природних ресурсів України і серед його організаторів - Торгово-промислова палата України, Всеукраїнська громадська організація “Жива планета”, Державна екологічна інспекція України, Українська Асоціація Якості.

Підтвердженням важливості Міжнародного форуму в інформаційно-просвітницькому житті України є участь у церемонії відкриття Едуарда Ставицького — міністра Міністерства екології та природних ресурсів України, Эндрю Разбаша - радника-посланця Європейського Союзу, офіційного представника єврокомісара з питань охорони навколишнього середовища Яна Поточника, Альдо Черві - координатора проектів по Східній Європі та Центральній Азії Інституту етики та сертифікації навколишнього середовища.

Програма Міжнародного форуму об'єднала дві Міжнародні конференції “Экологические инновации, технологии и инвестиции” та “Совершенство организаций — основа конкурентоспособности и устойчивого развития”, в рамках яких пройшли сесії, семінари-тренінги, були представлені бізнес-кейси задля стійкого розвитку, у тому числі бізнесу, екології, удосконалення та якості, які реалізовані в Україні.

Серед питань, що розглядались в секціях - це :

• розвиток «зеленої» економіки в Україні, механізми участі та партнерства в програмі Україна — UNEP;

• інноваційні технологічні рішення та оцінка еколого-економічної результативності енергозберігаючих технологій та технологій більш чистого виробництва для промисловості та ЖКГ;

• стан та перспективи підтримки проектів схеми зелених інвестицій в Україні;

• застосування принципів державного-приватного партнерства для охорони навколишнього середовища та сталого розвитку;

• приклади фінансування енергозберігаючих проектів в Україні тощо.

Крім того, під час роботи Форуму обговорювались питання реформування та розвитку законодавчої та нормативно-правової бази України в галузі екології. Були представлені презентації двох проектів : змін та доповнень до Технічного регламенту з екологічного маркування та Технічного регламенту з органічного виробництва.

Під час 17-тої конференції Сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (далі – РКООНЗК, конвенція) та 7-ої Зустрічі Сторін Кіотського протоколу у м. Дурбан (Південна Африка) прийнято декілька десятків рішень щодо різних питань, від адміністративних та фінансових, закінчуючи тими, які стосуються конкретних аспектів переговорного процесу.

17-тою Конференцією Сторін РКООНЗК прийнято рішення з таких питань:

1. Звіт Робочої групи щодо довгострокової співпраці за РКООНЗК

2. Посилення активізації дій Робочою групою щодо довгострокової співпраці за конвенцією

3. Заснування Зеленого кліматичного фонду

4. Технологічний виконавчий комітет: правила та процедури

5. Національні адаптаційні плани

6. Робоча програма Найробі щодо впливів, вразливості і адаптації до зміни клімату

7. Робоча програма про збитки та втрати

8. Форму про заходи реагування

9. Фінансові механізми конвенції: Фонд найменш розвинутих країн: підтримка імплементації елементів робочих програм найменш розвинутих країн крім Національної адаптаційної програми дій

10. Поправки до додатку 1 конвенції

11. Звіт Глобального екологічного фонду

12. Зменшення викидів від знеліснення та деградації лісів: гарантії та контрольні рівні

13. Нарощування потенціалу згідно конвенції у країнах, що розвиваються

14. Національні звіти країн, не включені у додаток 1 конвенції – робота консультативної групи експертів щодо національного звітування країн, не включених у додаток 1 конвенції

15. Перегляд правил звітування за РКООНЗК при здійсненні щорічної інвентаризації Сторонами, включеними у додаток 1 конвенції

16. Дослідження діалогу щодо розвитку науково-дослідницької діяльності, що стосується потреб Конвенції

17. Адміністративні, фінансові та інституційні питання

18. Програмний бюджет на 2012-2013

19. Дата та місце майбутньої сесії

7-ою Зустріччю сторін Кіотського протоколу прийняті рішення з таких питань:

1. Результат діяльності робочої групи щодо наступних зобов’язань Сторін додатку 1 за Кіотським протоколом на 16-тій сесії

2. Землекористування, зміни у землекористуванні та лісництво

3. Торгівля викидами та проектні механізми

4. Парникові гази, сектори і категорії джерел викидів, загальні показники для розрахунку еквіваленту двоокису вуглецю антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами та інші методологічні питання

5. Розгляд інформації про потенційні екологічні, економічні і соціальні наслідки, у тому числі побічну дію засобів, політики, заходів та методологій, доступних країнам, включеним у додаток I

6. Звіт Правління адаптаційного фонду

7. Перегляд Адаптаційного фонду

8. Подальші правила щодо механізму чистого розвитку

9. Умови та процедури для уловлювання та зберігання діоксиду вуглецю в геологічних формуваннях в рамках проектного механізму чистого розвитку

10. Питання, що стосуються спільного впровадження

11. Комітет з дотримання

12. Пропозиція Казахстану щодо доповнення Додатку В до Кіотського протоколу

13. Звернення Хорватії проти остаточного рішення Комітету із дотримання щодо здійснення рішення 7/СР.12

14. Нарощення потенціалу за Кіотським протоколом для країн, що розвиваються

15. Адміністративні, фінансові та інституційні питання

16. Програмний бюджет на період 2012-2013.

19.Було висунуто кілька гіпотез щодо пояснення виникнення "озонової дірки" і відправлено декілька експедицій для того, щоб відсіяти неправильні гіпотези. Перша гіпотеза - це атмосферна циркуляція. Схема циркуляції могла поступово змінитися так, що над Антарктидою потоки повітря спрямувалися вверх. У результаті стратосферне повітря, збагачене озоном, заміщувалося повітрям з тропосфери - нижнього десятикілометрового шару, що містить мало озону. Але виміри, навпаки, показали, що насправді повітря, яке заповнює "озонову дірку ", надходить з вищих шарів, де озону зазвичай багато.

Друга гіпотеза - хімічні реакції. В одній з перших таких гіпотез йшлося про те, що навколо "озонової дірки " можуть у підвищених концентраціях бути наявні сполуки азоту, що є найважливішими агентами у руйнуванні озону. Причиною підвищення концентрації вважалися сонячна активність та атмосферна циркуляція. Більш достовірною є альтернативна хімічна теорія, згідно з якою утворення "озонової дірки" відбувається внаслідок дії сполук хлору, що надходять в атмосферу переважно у складі антропогенних хлорфторвуглеців (ХФВ). Ці інертні сполуки, що використовуються як холодагенти для кондиціонерів та холодильників, як хімічні агенти для виробництва пінопластів, можуть зберігатися в атмосфері від 50 до 100 років. Коли вони досягають середини стратосфери, розташованої на висоті близько ЗО км, ультрафіолетове випромінювання розриває їх. Хлор, що вивільняється з молекул ХФВ, спочатку існує у вигляді вільного хлору або реагує з озоном, утворюючи закис хлору СЮ. Обидві форми вступають у подальші реакції, утворюючи стійкі сполуки - резервуари хлору. Вони складаються з різноманітних форм хлористоводневої кислоти HCl, що утворюється під час реакції вільного хлору з такими компонентами, як метан і нітрат хлору. Резервуари хлору не руйнують озон - у таких сполуках хлор залишається інертним і не може реагувати з озоном. Перші комп'ютерні моделі продемонстрували, що ХФВ не можуть значно вплинути на озоновий шар, тобто деяка частина вільного хлору може зруйнувати тільки невелику частину озону. Очевидно, що є механізм вивільнення хлору з резервуарів.

Отже, хлор - каталізатор реакції розпаду озону. Здійснивши цикл один раз, хлор повторює його багато разів, доки не покине стратосферу чи не буде дезактивований. Учені обчислили, щ0 за час тривалого перебування у стратосфері кожен атом хлору знищує майже 100 тис. молекул озону, і тим самим пропускає до земної поверхні стільки ж ультрафіолетових фотонів. Фреони (хлорфторметани) техногенного походження, потрапляючи у стратосферу, накопичуються там і теж руйнують озон. До цієї руйнівної сили додаються азотні добрива, синтез нітросполук ядерні вибухи. Особливу небезпеку мають вибухи нейтронних бомб, здатних ущент зруйнувати озоновий екран над цілими регіонами (екологічні війни). Важливість цієї проблеми визнали підрозділи ООН, зокрема, цією проблемою почала займатися Програма ООН з питань навколишнього середовища (ЮНЕП).

Отже, "озонова дірка" - це локальне зниження концентрації озону в стратосфері на 10-40 %, пов'язане з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків (рис. 5.4). Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. До значного зменшення потужності озонового шару призвело зростання у другій половині XX ст. антропогенного навантаження у вигляді постійного виділення хлор- і бромвмісних фреонів (СГС). Згідно з іншою гіпотезою, процес утворення "озонових дірок" значною мірою природний і не пов'язаний винятково із шкідливою дією людської цивілізації.

20.

ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ НА ТЕРИТОРІЇ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Екологічна ситуація на території Рівненщини зумовлюється комплексною дією групи чинників глобального (як то руйнування озонового шару, посилення явища парникового ефекту, транскордонні переноси забруднюючих речовин тощо) масштабу, що характерні для всієї земної кулі, регіонального (забруднення радіонуклідами земель шести північних районів області внаслідок Чорнобильської катастрофи) прояву, що мають вплив на всю територію України, та місцевої дії, що, як правило, зумовлюються впливом на компоненти навколишнього природного середовища забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 710-и підприємств хімічної, машинобудівної, метало- та деревообробної, легкої, харчової, енергетичної та інших галузей області, пересувними джерелами викидів в атмосферне повітря, скидами неочищених і недостатньо очищених зворотних вод в поверхневі водні об’єкти області.

Найбільшими екологічними проблемами Рівненщини є забруднені річки та озера, низька якість питної води в колодязях та високий рівень викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Погіршують якість водних басейнів скиди недоочищених та неочищених стічних вод комунальних підприємств області [3, 40-41].

Загалом, незадовільний екологічний стан має лише один район області — Рівненський. А Зарічненський, навпаки — має зразково-еталонну екологію. Найбільш забрудненою викидами промисловості є територія Здолбунівського, Рівненського, Радивилівського, Острозького та Костопільського районів.

Для забезпечення екологічного збалансованого розвитку, збереження популяцій видів рослин і тварин в Рівненській області створена та існує мережа природно-заповідного фонду. Основними агентами забруднення грунтів в області виступають промисловість (хімічна і будівельна галузі), автотранспорт та сільське господарство, хоча внаслідок зменшення обсягів виробництва за останнє десятиліття спостерігається зменшення загального фонового навантаження грунтів токсичними речовинами, проте забруднення на локальних рівнях, особливо в зонах дії окремих промислових об’єктів та вздовж автотрас, і надалі залишається високим [5, 19-21].

Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел 239 підприємств області склав 17,8 тис. т, що на 1.0 тис. т менше ніж у 2008 р. Пересувними джерелами забруднення атмосфери за звітний період викинуто 42.8 тис. т забруднюючих речовин.

У викидах переважали газоподібні та рідкі речовини. їх частка в усіх надходженнях склала 63.1% (8.7 тис. т). Твердих речовин викинуто 5,2 тис. т. Зменшення викидів забруднюючих речовин спостерігалось у 13 районах області: Березнівському, Володимирецькому, Дубровицькому, Зарічненському, Корецькому, Костопільському, Острозькому, Радивилівському, Демидівському, Млинівському, Рівненському та м. Рівне, м. Дубно, м. Острог, м. Кузнецовськ.

Основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства м. Рівне (3,5 тис. т). Здолбунівського (5,3 тис. т). Рівненського (1,9 тис. т), Сарненського (0,9 тис. т), Володимирецького (0,6 тис. т) та Костопільського (0,7 тис. т) районів. Збільшення викидів забруднюючих речовин спостерігалося у трьох районах області, а саме: Здолбунівському, Рокитнівському та Сарненському.

Високого навантаження від об’єктів хімічної промисловості (ВАТ “Рівнеазот”) зазанають і рослинні ресурси області.

Стратегічними проблемами, що потребують головної уваги в сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів області є:

- радіоактивне забруднення території області (і особливо її північних районів) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

- забезпечення ефективної роботи комунальних очисних споруд;

- вирішення проблеми недопущення забруднення довкілля фосфогіпсами ВАТ “Рівнеазот”;

- посилення державного контролю за станом об’єктів природно-заповідного фонду області, створення нових природно-заповідних територій і об’єднання їх в екологічну мережу;

- покращання економічних механізмів регулювання природокористування;

- розв’язання проблем, п