3. На заводі «Кварц» в липні 1988 року сталася аварійна ситуація на одній з установок по вирощуванню монокристалів талію.

Чернівецька трагедія гучно заявила про себе всією палітрою клінічних та соціальних проявів восени 1988 р. і тривала, поступово затихаючи, до 1998 р. включно. Понад 10 років тривала хімічна катастрофа!!!

Офіційно було визнано і зареєстровано за цей період лише 132 випадки хімічної хвороби, із яких 92% становили діти віком 1— 5 років, в основному блакитноокі. Обмежуючи чернівецьку трагедію визначеними «згори» рамками у просторі і часі, урядова комісія не взяла до уваги навіть ті об’єктивні закономірності й ознаки, якими завжди проявляються будь-які катастрофи чи трагедії, і, в першу чергу, динаміку початку та закінчення таких трагедій.

За всіма токсикологічними та клінічними ознаками у Чернівцях та у приміській зоні мала місце масова талієва інтоксикація людей і довкілля.

Такі країни як Франція, Нідерланди, Швеція, Німеччина і пропонували свою допомогу. Державна влада відмовилася від допомоги зарубіжжя.

Масова інтоксикація сталася внаслідок хронічного отруєння мешканців міста і його околиць малими дозами здатного до накопичення і в довкіллі, і в організмі людей надзвичайно токсичного (1-й клас токсичності) талію. Спричинила спалах епідемії талотоксикозу аварійна ситуація у липні 1988 р. на одному з підприємств міста. Маленькі чернівчани віком до п’яти років стали своєрідним індикатором екологічної катастрофи. Раннє виявлення ознак отруєння у маленьких дітей врятувало мешканців міста від більш тяжких наслідків масового ураження.

Існувала версія про випробування спецслужбами на чернівчанах якоїсь спеціальної генної зброї, яка вражала переважно блакитнооких дошкільнят.

Згідно з токсикологічними дослідженнями лікарів-гомеопатів, при інтоксикаціях важкими металами в малих концентраціях у першу чергу страждають блакитноокі люди (особливо діти). Вони здатні швидше накопичувати й довше утримувати у своєму організмі токсичні елементи через уповільнене їх виведення з організму. Темноокі особи краще виводять токсиканти з організму. Тому клініка інтоксикації малими дозами отрути проявляється у темнооких людей пізніше і має легший перебіг. Лікарі-гомеопати використовують результати таких досліджень при дозуванні своїх ліків.

Незабутніми для чернівчан залишилися літо-осінь 1988 року. Місто та його околиці цілодобово оповиті токсичним димом. Від токсичної (інсектицидної) дії талієвого диму у місті зникли мухи, комарі, птахи нижнього ярусу мешкання (горобці та інші). На вулицях і площах бродили з осередковим облисінням бездомні собаки і коти, кошлаті, з частково втраченим пір’ям голуби і горлиці.

Розпочинався спалах масового талієвого отруєння у Чернівцях синдромом ураження відкритих слизових оболонок (очей, носа, рота, горла) та дихальних шляхів. Тільки серед дитячого населення міста в серпні — листопаді 1988 року було зареєстровано 17297 випадків гострих респіраторних захворювань (ГРЗ). А скільки ще залишилося не зареєстрованих ГРЗ як у дітей, так і дорослих? Із 1368 обстежених дорослих і дітей лише у 212 (15,5%) виявили віруси респіраторної групи. Подібні «спалахи ГРЗ» у місті та приміській зоні реєструвалися влітку і восени всі наступні роки (особливо масово 1989 р.).

Цей синдром талотоксикозу не піддавався лікуванню стандартними методами і спричинював різні ускладнення (виразки на слизових рота, носа, очей, статевих органів, обструктивний бронхіт чи пневмонію, крововиливи, тонзиліти, гіпертрофію мигдаликів тощо).

Через чотири-шість днів до респіраторних проявів приєднувалися гастроентерологічний, психоневрологічний та інші синдроми талієвого отруєння і, насамкінець, дерматологічний синдром із різними формами облисіння чи дифузного порідіння волосся. У дітей дошкільного віку токсична дія іонів талію набула виразного специфічного для талотоксикозів характеру і проявилася усіма класичними симптомами та синдромами гострого й підгострого отруєнь різних форм тяжкості.

Іони талію серед дорослого населення проявили виразну мутагенну, гонадотропну, тератогенну та бактеріостатичну дії. Наслідок цього — збільшення частоти передчасних пологів, неплідність у чоловіків та жінок, імпотенції. Зросла кількість вроджених вад, симптомів діабету, ферментопатій, дисбактеріозів, патологій шлунково-кишкового тракту та печінки, порушень нервової системи та імунітету.

Значна частина потерпілих не змогла повністю одужати. Особливо постраждали хворі з осередковою алопецією, яких «хіміками» не визнавали і відповідно не лікували. Найгрубішою помилкою став необґрунтований поділ хворих з різними за тяжкістю талотоксикозами на дві групи: «хіміків» з тотальною алопецією та окремі випадки хворих з осередковою алопецією, яких лікували від «хімічної інтоксикації»; «нехіміків» тобто хворих з іншими проявами алопеції «не хімічного генезу», яких не лікували від «хімічної інтоксикації» та не визнали постраждалими.

Такий поділ постраждалих від талієвого отруєння допоміг владі «зменшити» чисельність «хіміків», але призвів до «одночасного виникнення та існування у місті» двох епідемій алопеції. Як тільки запропонована дерматологами в угоду владним структурам примітивна, нічим не обґрунтована диференційна діагностика була сприйнята державними і партійними чиновниками, так одразу ж (від 25 листопада 1988 року) усі випадки талотоксикозів, які продовжували масово з’являтися впродовж 1989—1998 років (фактично до 2004 року).

За такими критеріями у 1989 р. діагноз хімічної хвороби був знятий у половини тих дітей, яких 1988 р. відносили до категорії «хіміків». Цим обманули у квітні 1989-го міжнародних експертів, заявивши, що «хімічна алопеція» зникла зразу ж після ретельного кількаразового тотального прибирання міста з миттям вулиць і будинків. У такий спосіб були приховані від громадськості та зарубіжжя масштаби і тривалість чернівецької трагедії та її наслідки.

У листопаді 1988 року, дерматологами інші лікарі мовчки погодилися з тим що була допущена діагностична помилка, яка, наче невдала косметична операція, так спотворила клініку масового чернівецького талієвого отруєння, що воно перетворилося, як написав у своєму науковому звіті один із місцевих науковців, у «загадкове дитя екологічної химери із таємничою посмішкою сфінкса».

Найчастіше запитують: «А звідки у Чернівцях та на його околицях узявся талій?» Наведені в заключному акті урядової комісії 5 грудня 1988 року дані (гриф «Цілком таємно») свідчать, що у Чернівцях були постійно діючі антропогенні джерела талієвого забруднення. За даними московських науковців, причетними до талієвого забруднення довкілля виявилися також цегельні заводи та низка інших міських підприємств. Окрім талію, ці підприємства викидали в навколишнє середовище інші токсичні мікроелементи, з яких кадмій, бор, свинець, алюміній здатні посилювати токсичність талію.

Серед чернівчан і більшості лікарів до цього часу не втратила «популярності» і не спростована «ракетна версія», підкинута в критичний момент спецслужбами, щоби збити з пантелику й відвернути увагу мешканців міста та ЗМІ від пошуку джерела і причини хвороби, що вже були добре відомі членам урядової комісії та військовим. Ракетна версія затьмарила розум до такої міри, що ніхто не звернув уваги на кричущу неув’язку в часі між початком та тривалістю хвороби дітей і «проходженням ракет» через місто. Задумаймося, чи могли стратегічні рідкопаливні ракетні комплекси мандрувати Чернівцями? І ще. Рідкі ракетні палива — надзвичайно токсичні, швидкої дії, високолетючі рідини, які впродовж декількох годин випаровуються. Тож чому у найближчий час (години чи навіть дні) після розливу не з’явилися уражені за правилом епіцентру біля місця аварії? Або, чи могло одного разу розлите високолетюче ракетне паливо продовжувати токсичну дію та спричиняти різні форми облисіння з однаковою клінікою по всьому місту впродовж наступних місяців, років, вражаючи мешканців міста і приміської зони там, де ракет не було й близько? До речі, компоненти ракетних палив в першу чергу вражають печінку і нирки. Постраждалі швидко вмирають, ніколи не встигаючи облисіти. Ємкості для транспортування ракетних палив мають таку потрійну ступінь захисту, що для проливу рідини потрібно прикласти надзвичайних і цілеспрямованих зусиль. Отож ракетна версія позбавлена логіки.

В додаток:

Наведу деякі дані з токсикологічної характеристики талію. Цей хімічний елемент є одним із найнебезпечніших для живих організмів забруднювачем довкілля. Його токсичність перевищує токсичність сулеми й миш’яку. При техногенному забрудненні довкілля талій утворює стійкі повільної та тривалої дії зони хімічного ураження!!!

Талій має здатність накопичуватися і тривалий час зберігатися в живих організмах за законом концентрування в трофічних ланцюгах. При переході від однієї ланки трофічного ланцюга до іншої (наприклад, з ґрунту в овочі) концентрація талію може зростати в 1,5–8 разів і більше.

Будь-які відчуття при контакті з талієм відсутні. Талій відносять до тих отрут, якими користуються спецслужби. На сьогодні талієві інтоксикації, особливо професійні, зустрічаються часто, але діагностуються рідко через відсутність у лікарнях відповідного оснащення та необізнаність медперсоналу в клінічній токсикології. Дивно, але токсикологія у медичних навчальних закладах всіх рівнів акредитації не вивчається!

При талієвих отруєннях смерть найчастіше настає від інфаркту міокарда або інсульту (у 1988 р. смертність у Чернівцях від цих хвороб збільшилась у 4,5 разу) та від нейроендокринних розладів (у 1988 р. в Чернівцях смертність дорослих від психічних та ендокринних розладів зросла майже втричі, а дітей віком 2–6 років — майже у чотири рази. У звітах цю проблему обійшли.